Глава 2278
Лі Луомін не міг уявити, наскільки отруйним може бути язик Су Ло.
А сама Су Ло, обручивши його, просто взяла Лін Маньман за руку, розвернулась і пішла геть, не відчуваючи при цьому ні найменшого почуття провини.
— Эй! Стояти, я сказав! - Проривав Лі Луомін в спину віддаляється Су Ло.
Однак вона поводилася так, ніби він був порожнім місцем і не показувала жодного наміру відповідати йому. Така відверта зневага розбудила його гнів до повної межі!
Лі Луомін кинувся вперед, намагаючись схопити Су Ло, але не встиг він навіть доторкнутися її руки, як пролунав розголосний, різкий звук.
"Хіраючись!"
Одним чистим і відточеним броком через плече Су Ло швирнула його на землю. Лі Луомін важко впав на підлогу, і його обличчя переховувалося від нестерпного болю.
На відміну від Су Ло, не всі розвинули одночасно і бойові мистецтва, і алхімію. Переважна більшість алхіміків через те, що вони довгі роки безвилазно проводили в лабораторіях, мали крихкий стан і слабі кінцівки.
І Лі Луомін належав до цього переважаючого натовпу, його бойова підготовка була дуже слабкою.
Су Ло і сама не очікувала, що він виявиться настільки липким, і на мить поспішала, але відразу ж знущалася.
Чоловік, який не може утримати в руках навіть курку, насмілювався сміятися їй? Сам напросився, так йому і треба.
Коли Су Ло вже збиралася йти, Лі Луомін знову зупинив її.
— А ну стій! — Голос Лі Луоміна був гучним і вологим.
- Чого тобі? Компенсація захотів? — Су Ло звисла, огорнувшись перед ним презирливим поглядом і засліплювалася.
Лі Луомін стиснув кулаки:
— Ты алхімік?
— Угу, - недбало хмикала Су Ло.
Лі Луомін відразу розізлився холодною усмішкою:
— Твоя боївна сила, може й непогана, але тобі ніколи не порівняєш алхімії зі мною!
Су Ло лише трохи усміхнулася і, не кажучи ні слова, рушила далі. Їй було ледь витрачати час на порожні балачки з цим типом.
Але Лі Луомін проскочив на ноги і пішов за нею, не зводячи очей з неї та спостерігаючи за кожним її рухом.
Хоча він її страшенно дратував, Су Ло вирішила виглядати так, що не помічає його.
Але коли Су Ло закінчила вибирати трави, на обличчі Лі Луоміна з’явилася м'яка усмішка:
- А, так ось що ти задумала. Я зрозумів, що ти збираєшся виготовити пілюль для духовної енергії.
Су Ло лише всмоктувала брову, не підтверджуючи і не спростовуючи його здогадки.
Побачивши, що Су Ло продовжує ігнорувати його, Лі Луомін всередині кипів від люті, але на його обличчі гралася та ж холодна насмішка:
— Ти хочеш створити пігулку, яка поглинає духовну енергію, але помилялася з пропорціями. З таким підходом ти ніколи не вийдеш справжньою пилюкою!
Су Ло кинула на нього дерев’яний погляд і мовчки попрямувала до каси для оплати.
З психічно неврівноваженими людьми найкраще працює повне ігнорування — чим більше ви звертаєте на них увагу, тим більша їхня увага. Тож найкраща тактика - не звертати уваги, і точка.
Коли вони підійшли до каси, Лін Маньман дуже занервувала.
Вона знала, що Су Ло не має окулярів.
Лі Луомін підслухала розмову Су Ло та Лін Маньман, і знав, що в неї немає очок для оплату. Тепер він з злорадою втупився на Су Ло.
« Випробовуйся далі, жебрака! Подивимося, що ти будеш робити коли не зможеш заплатити!" - подумки знущався Лі Луомін.
Він не приборкував свого голосу і навіть свідомо підвищив його, так що деякі алхіміки в черзі почули його й мимовільно кинули свої погляди на Су Ло.
Миловидна дівчина за прилавком, почувши слова Лі Луоміна, також почала кидати погляди на Су Ло.
Двоє могутніх охоронця по обидві сторони від неї згорли Су Ло своїми пронизливими поглядами, ніби вона була вже обсутньою злочинницею.
Але Су Ло все ще зберігала спокій, а з її губ не падала легка туманна усмішка.
Якби хтось у цей момент дізнався, що на її алмазній карті залишилося менше десяти тисяч окулярів, яких не вистачило б навіть на один трав'яний листочок, вони, ймовірно, втішилися б його холоднокровністю перед лицем неминучої ганьби.
Глава 2279
Дівчина-кассір вже почала підраховувати ціну трави в кошику Су Ло.
Інші брали трави за одну штуковину, але Су Ло була дуже ексцентричною — вона згрібала їх цілими охапками і демонструвала поведінку справжнього багатія.
— Отже, один мільйон двісті тисяч окулярів - дівчина посміхнулася Су Ло і простягла руку. Це була велика угода, яку зазвичай закупляли тільки старійшини. Але тепер залишалося лише побачити, чи зможе ця "багатка" викласти таку суму.
Під пристанськими поглядами десятки людей, Су Ло дістали свої амулети зв’язку й набрала номер восьмого старійшини.
— Алло, старий, у мене тут з грошима на ліки не сходиться. Скільки? Так, дванадцять мільйонів очок. Так, для початку вистачить і стільки. Ладно, все, отключаюсь.
Су Ло з неврівноваженим виглядом убрала амулет зв’язку.
Однак у приміщенні відразу запанувала тиша, яку можна було почути, коли на підлогу падає опалий з дерева листочок.
Здавалося, можна було навіть розчулити звітний стук чужих сердець.
Може, вони почули? Сто двадцять тисяч очок, а ця дівчина так запитано попросила у свого старого дванадцять мільйонів? Та це ж просто нечувана нахабність!
Це взагалі правда? Чи вона просто обманює всіх?
Не тільки зелень, але й Лін Маньман був приголомшений. З яких це пір Су Ло познайомилася з якимось могутнім старим?
Але Су Ло була зовсім невтомною. Незабаром її діамантова карта видала ледь чутну гусок.
Су Ло зрозуміло кивнула, сплатила рахунок і з незалежним виглядом вирушила до виходу.
Звичайно, цей дзвінок був адресований восьмому старійшині. Хто винен, що вони опинилися в одному човні? Чи Ненґун Левюнь не сказав їй, що будь - які проблеми слід звертатися до восьмого старійшини?
Отже, восьмий старший - це її гаманець. Хоч би скільки очок їй знадобилося, вона могла просто попросити їх у нього.
Скільки років восьмий старійшина вів тут свої справи, невже у нього не знайдеться очок? Треба ж, минулого разу він з такою легкістю заробив від трьох до п'яти мільйонів очок.
І в цей момент Су Ло знову зупинили.
— Почекай!
Цей роздратований, який зривався на крик голос Су Ло навчилася б навіть не обертаючись. Це міг бути тільки Лі Луомін.
— Ти хочеш створити пілюль, яка поглинає духовну енергію. Я допоможу тобі!
— Не потрібно, — похитала головою Су Ло.
Лі Луомін розчавився холодною, презирливою усмішкою:
— Ти помилялася з пропорцією і купила недостатньо інгредієнтів, у тебе ніколи нічого не вийде! Я з добрих спонук хочу показати вам, якою повинна бути справжня пилюка, що поглинає духовну енергію і не будь невдячною та паршивкою!
Су Ло: «...»
Почувши, що відбувається це видовище, натовп зів’яла.
Усі вони були алхіміками з башти Пілюль, і будні проходили в сумній рутині — або експериментах, чи виготовлення пігулок. Скука смертна. Як можна пропустити цю розвагу?
І ось натовп почала підзуживати.
— Дівчина Лі Луомін є новим богом алхімії нашого покоління! Він такий молодий, а його майстерність - неймовірно. Якщо він навчить вас, ваші вміння алхіміка злетять до неба.
— Алхімік Лі готовий дати вам пораду, це удача, яка випадає раз на сторіччя. Дівчина, не відмовляйтеся.
— Ти молода дівчина, і в кращому випадку ти алхімік високого рангу. Не будьте такою гордою, це піде вам на користь в майбутньому.
Слухаючи ці заклики, промовлені з добрих спонук, Су Ло не знала, сміятися чи плакати.
Алхімік високого рангу? Вона вже давно переступила цей рівень.
Але коли Лі Луомін побачив, як він роздушив хвіст, немов самовдоволений павич, то в душі Су Ло шевельну з’явилася жахлива думка. Провчити його сварки теж непогано.
До того ж, пігулка, яка поглинає духовну енергію, не могла виготовити у своєму просторі, тому що для цього потрібно було земного вогню, а в її просторі такого немає.