Глава 2242
Проте Мо Цзе чудово розумів: якщо зараз він наважиться не зробити беззаботної Феї достойного поваги, то в майбутньому вона напевно більше не підпустить його до свого ліжка...
З важким серцем, повний нескінченної неохоти, Мо Цзе дістав із свого просторового мішка зміцняючі камені і, скріпивши своє серце, один за одним почав роздавати їх всім присутнім у якості компенсації.
Хоча багатьом це здається недостатньою справою, у даний момент ніхто не наважувався наполягати на більшому.
Тепер головне питання було: що робити далі? Для них шлях через Північні ворота був закритий!
Саме в цей момент, з деякими запізненнями, прийшов восьмий старійшина.
Коли він побачив, що всі вони нарешті мають підпірку, то відразу засинали в нього запитаннями про те, як їм бути.
Восьмий старійшина був не в дусі. Його обличчя було суворим, а в тигрових очах блищив холодне світло, яким він обвів всю групу. Коли його погляд ковзнув по Беззаботній Феї, він став глибоким і складним. Проходячи повз Су Ло, в ньому мигнула майже незамітна крижана іскра.
— Я мушу сказати, що ви всі зазнали невдачі! Повний розгром! — Перше речення восьмого старійшини було вислухане як грім серед ясного неба.
Всі понуро опустили голови, готові вислухати повчання.
- Ви хоч розумієте, в чому ваша помилка? « У голосі восьмого старійшини звучали прихований гнів.
Після недовгого мовчання хтось боязко підняв руку.
— Ми не повинні були відправляти Беззаботну Фею, потрібно було послати Су Ло, яка найліпше проявила себе на минулому заняття...
Треба ж, сліпа кішка натрапила на дохлу мишу, і цей учень вгадал! Восьмий старійшина з холодною метушнею, наче застиглий іній.
- Ви не дотримуєтесь правил, і через це все пішло прахом. Вийти через Північні ворота вже неможливо!
— Тому вам залишається тільки шукати шлях через східну браму! — Восьме старійшино глянув на всіх. — Дорога на схід криє в собі безліч небезпек. Покладайтеся на себе!
Сказавши це, восьмий старійшина змахнув рукою і, розернувшись, пішов!
Безробітні Фея дивилася на видачу гніву восьмого старійшини і раптом відчула, що його очі здалися їй до болю знайомими, а спина також була дуже знайомою. У її свідомості промайнула іскра здогадки, але вона ніяк не могла його ухопити!
- Безробітний, що з тобою? Тобі погано? — запитав Мо Цзе з тривогою, побачивши, що вона схопилася за голову.
Безтурботна Фея глибоко нахмурилась.
- Я думаю, що упустила щось дуже важливе, але не можу згадати!
Мо Цзе намагався потішити її:
- Що ж з тобою там сталося?
— На мене напали, — зітхнула безробітний Фея пошарпана вискі. - Той чоловік у чорному...
Раптом її мозок наче проколов розрядом, у неї сильно спалахнула блискавиця осяяння і цього разу вона змогла його зловити! У ту ж мить її обличчя зблідло, а фігура похитнулася!
- Що сталося? — Мо Цзе, побачивши безробітний Фея тремтів від жаху і сам жарт заволодів.
Тепер безробітна Фея згадала! Нарешті вона зрозуміла, звідки їй було знайоме те відчуття!
Хоча той чоловік у чорному був повністю вкутаний в темну тканину, так що були закриті навіть лоб і ніс безробітний Фея, яка побачила безліч чоловіків, чудово розрізняла їхній запах. Вона була майже впевнена, що тим чоловіком був восьмий старійшина!
Восьмий старійшина! Як це міг бути він? Навіщо йому було влаштовувати на неї засідку? Ці думки голова безботної Феї пішла кругом!
— Беззаботна? — Покликали Мо Цзе та інші.
Безробітні Фея відмахнулася.
— Залиште мене одну.
Вона була впевнена, що восьмий старійшина спеціально сховався там, щоб напасти на неї. Тепер вона була настільки налякана, що пішла в п’яту. Хіба їй було до Мо Цзе та інших?
Всю дорогу на схід Безботна Фея була дуже тихою і, що було зовсім незвично, не приставала до Су Ло. Це дало вушам Су Ло довгожданий спокій.
Глава 2243
Всю дорогу Безботна Фея була занурена в жалість до себе, намагаючись зрозуміти, чому восьмий старійшина хотів її вбити... І хоча вона не знаходила відповіді, усвідомлення того, що він вважає її ворогом, викликало у неї паніку. А після паніки прийшло і сильне бажання стати краще!
Не дивно, що восьмий старійшина сказав, ніби шлях на схід буде надзвичайно небезпечний. Не кажучи вже про те, що ми не знаємо, лише температура була такою високою, щоб її було важко зносити.
Коли вони проходили повз одного гірського хребта, очі Су Ло раптово виблискували.
Будучи господинею Червоного Тароса, яка впала, вона була чутливою до стихії.
Зараз справа від неї височіла вогняна гірська пасма, яка нагадує дракона, що змиває в небо. Су Ло відчула гарячку, що виходила зсередини, настільки сильна, щоб перехоплювати його подих!
Температура всередині була аномальна!
Наче вся земна магма скрижала і буріла.
Однак, окинувши очі супутників, Су Ло зрозуміла, що ніхто інший не помітив цієї аномалії. Цей кряж, що змиває дракона, нічим не відрізнявся від інших.
Помітивши, що Су Ло трохи сповільнилась, Лін Маньман з цікавістю запитала:
- Щось не так?
- Якого рівня твоє полум'я? — запитала Су Ло.
— Правдивий вогонь четвертого класу, — зітхнула Лін Маньман. - Все-таки ти, Лоло, неймовірна, у тебе духовний вогонь першого класу. Одним рухом могла спалити навіть Лан Іньіяня.
Су Ло гірко посміхнулася. У неї був не якийсь там духовний вогонь, а легендарний падлий Червоний Лотос. Хіба звичайний духовний вогонь міг бути таким потужним?
— Якщо буде можливість, я допоможу тобі дістати полум'я вищого рівня, - сказала Су Ло, її погляд ковзав по хребту Взмираючого дракона.
— Правда? Це було б просто чудово! — вигукнула Лин Маньман.
Вони пройшли ще біля шинки і опинилися коло печери, з якої виривалися язики полум'я.
Раптом перед нами пролунав здивований вигук:
— Здається, що перед нами проминув демонічний вогонь!
Демонічний вогонь?
Це було полум’я другого класу! Для багатьох це було нездійсненною мрією. Навіть безробітний Фея мав тільки вогонь демонів.
— Розділяємося и в погоню! Хто впіймає, того й буде! - Віддала наказ Безботна Фея.
Навіть після виплати компенсації зміцненим камінням вона все ще залишалася лідером. Вона хотіла віддати наказ, як все відразу ж закидали.
Невдовзі група розійшлася і розбігалася в різні сторони!
- Демонічний вогонь! — Лин Маньман з радістю подивилась на Су Ло. Вона щойно пообіцяла допомогти їй знайти полум’я високого рівня. Вона й не мріяла про таке полум’я як Су Ло, що їй було б достатньо Демонічного вогню.
Су Ло підняла погляд.
— Ходімо в вогняну печеру, — Су Ло схопила Лін Маньман за руку і швидко рвали. Завдяки своїй особливій чутливості до вогню вона знала, що саме там зник вогняний вогонь.
Ледве вони сховались у вогняній печері, як слідом за ними мілило ще кілька тіней.
— Дивись, Демонічний вогонь там! — Лин Маньман, показавши на згусток блідо-блакитного полум'я. Вона тремтіла від хвилювання!
Але в цей момент перед Су Ло раптово з'явилася фігура Беззаботної Феї. Вона окинула Су Ло крижаним поглядом.
— Демонічний вогонь - мій. А тепер забирайся звідси.
Лін Маньман розгнівалась і подивилася у відповідь.
— Сказала "тввой» значить твій? Чому ти така владна? Хіба ти не тільки що кричала, що хто впіймає, того і буде?
— Ого, смілива дівчина Су Ло сміє мені перечити, і ти теж? Чи не забагато на себе береш? — Поки Мо Цзе та інші переслідувалися за Демонічний вогонь, безробітна Фея повільно вирушила до Лін Маньмана.