Розділ 2178
Саме в цей момент міріади крихітних, гострих, як бритви, клинків, соткованих з пелюшок сакуру, обрушилися на морду демон-леопарда з примарною мордою!
Так, саме обвалилися!
Ніби хтось кинув у нього камінням!
— Резать! Їм потрібно різати, а не штовхатися, дівчина... — Су Ло прикрила обличчя рукою.
Невідомо, чи було це просто невезіння демона-леопарда, але клинки-лепестки влучили йому прямо у ніс, і кров зараз хлинула фонтаном!
Лін Маньман в центрі закричала, але все одно крикнула на Су Ло:
- Я знаю, що різати! Не лізь у свою справу!
Су Ло знову втрутилася не у свою справу, додавши:
— Його слабке місце під нижньою щелепою. В інших місцях шкура груба, а м'ясо товсте, пробити дуже важко.
Лін Маньман сказала: « Я на зло тобі не дам щелепи йому! »
Але роз'єднаний демон-леопард з примарною мордою в цей момент вже змив у повітря всіма чотирма лапами і люто кинувся на Лін Маньман!
Його чотири гігантські кігтисті лапи мали жахливу силу, і якби вони налетіли на неї, Лін Маньман миттєво перетворилася б у криваве місиво!
У критичний момент Лін Маньман сфокусувала пелюстки сакури в триметрову копальню і силою мітила його у нижню щелепу демона-леопарда!
"Пшш!"
Роздався тихий звук - копье прокололо нижню щелепу звіра наскрізь, так що все його тіло, включаючи щелепа, змітнулось вгору, наче насажене на важіль.
"Плес-топ"
Су Ло закрилася в долоні.
Лін Маньман тихо хмикнув, розтиснула руку, і демон-леопард з гуркотом впав на землю, залишивши в ній глибоку вибоїну.
- Вважай, що тобі пощастило вгадати! Хоча ставлення Лінні Маньмана до Су Ло все ще було неприязним, воно стало помітнішим у порівнянні з колишнім, коли вона торощилась від люті.
— Не вгадала. Я побачила це, — з усмішкою сказала Су Ло.
- Хто тобі повірить? — Лін Маньман покинула на Су Ло, що нищить погляд.
Су Ло знизала плечима, демонструючи свою безсилість, а потім зі відпрацьованою легкістю підійшла до переможеного звіра і провела над ним своєю Алмазною карткою, збирали окуляри. Дуже добре, 10 000 очок, що означало,що базова кількість окулярів за цього демон-леопарда з примарною мордою становила 4000.
Всього було п'ять демонів-леопардів, і на Алмазній карті Су Ло миттєво з"явилося 50 тисяч очок. Вона була така рада, що кутики її очей зігнулися в щасливому усмішку, переповнюючи її захопленням.
Правда, з цієї суми 20 000 очок потрібно було перевести на рахунок старшого брата Більшокого.
Але подумайте: всього за один обід, неквапно щілий горішок і спостерігаючи за виставою, вона отримала 30 000 очок, які самі приплили до неї в руки. Чи може життя бути прекраснішим? — З радістю обмірковувала Су Ло.
Лін Маньман з підозрою подивилася на Су Ло, яка йшла тепер такою літаючою ходкою, ніби вітер народився у неї під ногами. Вона відтягла Тянь Мана в сторону:
— Дивись, як вона радіє. Невже її карта дійсно Алмазна?
Тянь Ман почухав у затилці, нахмурившись.
Лін Маньман відразу ж себе спростувала:
- Неможливо! Вона ж усього лише Командир сьомої зірки! Невже Пан міста осліп? Чи він буде ставитися до неї з особливою прихильністю?
Чесний Тянь Ман сказав як є:
- А хіба брат Ло не відноситься до неї по-особному? Може брат Ло теж осліп?
Лин Маньман у гніві плескнула Тянь Мана по голові! Ну ось навіщо висипати сіль на рану!
Тянь Ману це дуже не сподобалося. Він потер затил і осклався:
- По-моєму, це ти осліпла! Су Ло адже дуже красива, неймовірно гарна. Може, саме через її красу навіть Пан міста... А?
Хоча на обличчі Лін Маньман все ще було написано обурення, в глибині душі вона вже на одну-дві десятих повірила.
Тому її погляд на Су Ло ставав дедалі збентеженішим.
— Эй! — Лин Маньманль підійшла до Су Ло.
— М-м? — Су Ло злегка посміхнулась.
— У тебе й справді Алмазна карта? — запитала Лін Маньман звисока. Вираз її обличчя був зарозумілим, але цікавість в очах видавала нетерпеливість.
Глава 279
— Ага, я ж тобі казала, а ти не вірила, Су Ло потисла плечима.
— Дай-но мені подивитися, - Лін Маньман схрестила одну руку на грудях, а іншу простягла до Су Ло, вимагаючи мапу.
Су Ло подивилася на Лін Маньман як на ідіотку, розвернулася і пішла геть.
— Эй, стой! — У люті крикнула Лін Маньман пiд Су Ло. — Що це за ставлення? Просто глянь на твою Алмазну карту, що тут такого особливого!
— Алмазна карта від самого Господа міста... Якщо це не щось особливе, то що тоді взагалі можна вважати особливим? - Су Ло вигравала картою, її очі напівприкрилися, ставши хитріші лосьих. — Такий дорогоцінний скарб... що я не змусила тебе впасти на коліна і смиренно просити милості поглянути.
— Ты! — Лин Маньмана спалахнула гнівом на Су Ло, розвернулась і пішла! Не дивитися, так не дивитись! Все одно вона підроблена! Хвалькую!
Хоч би як поводилася Лін Маньман, Су Ло зберігала вигляд надприродної відреставрності та спокою, не радіючи надбанням і не сумуючи про себе. Тільки це самовладання змусило старшого брата, Більшокого разу підіймати великий палець за допомогою доброї волі.
Так вони йшли три дні підряд.
Старший брат подивився на карту, і брови зійшлися на переноснику.
— Через п'ять кілометрів попереду ми увійдемо в володіння Примарних білих тигрів. Мало того, що Король примарних білих тигрів неймовірно сильний, так ще й інших тигра багато. Нас всього пя... Чотири, це буде дуже важко, бо в очах капітана затихла тінь тривоги. - Але це єдиний шлях до Східного регіону, тому нам доведеться пройти там. Однак намагайтеся робити все якомога тихіше. Якщо можливо, не тривожтеся.
Лін Маньман покинула на Су Ло гнівний погляд:
- З нами все буде гаразд, а ось вона... Сили мало, біг повільно, напевно її схопить Примарний білий тигр, і втекти вона не зможе. Ще, чого доброго, через неї весь наш загін загине. Якби знали раніше, залишили б її в замку.
У результаті, всі домовилися, що Тянь Ман захищатиме Су Ло, а решта трьох діятимуть відповідно до обставин.
Гірський ліс був загублений, довкола панувала темрява.
Сто років навколо них простягалися Примарні білі тигри.
Оглушливий рів рознісся по лісі, всмоктавши зграї птахів, які одна за одною зривалися з гілок. Звіри в паніці кинулися висмажену.
Обличчя старшого брата Більшокого трохи змінилося, у його погляді з'явилося занепокоєння:
— Погано, ми наткнулися на групу Примарних білих тигрів!
Примарні білі тигри, як правило, полювали на самоті. Їм це не пощастило.
- Швидко біжимо! Біжімо, біжи! — Покрикнув старший брат Більшокий і повів цілу групу геть.
Його вигляд, ніби він зіткнувся зі смертельним ворогом, передав напругу всій команді.
Поки всі кинулися вперед, на губах Су Ло грала легка усмішка. Вона раптово розвернулась і кинулася прямо до загону Примарних білих тигрів!
А там було сім Примарних білих тигрів!
Старший брат Більшокий та інші втекли з усіх ніг, і в мить оку вони вже відлетіли на п’ять кілометрів. Але тут Лін Маньман зі сльозами на очах від жаху.
— Погано! Ця нікчемна дівчина загубилася! — Лин Маньмана подивилась ліворуч, направо — Су Ло ніде не було видно. Вона дуже розхвилювалася.
Старший брат подивився глибше — і правда!
Усі три погляди зосереджувалися на Тянь Мані, і тому це сталося не по собі. Він обурився:
- Я пам'ятаю, що схопив цю дівчину і побіг...
Всі подивилися на праву руку Тянь Мана - в ній він тримав рюкзак, який Су Ло весь цей час носила за спиною!
— Ты! — Лін Маньман мало не зуміла від злості. Вона сказала пальцем на Тянь Мана, не в змозі вимолувати ні слова, потім, без слів більше ані словами, розвернулась і побігла назад!
Смерть Су Ло сама по собі не мала значення, але якщо вона помре, брат Ло програє парі Безботної Феї, а цього було неможливо допустити.
Лін Маньман втікала так швидко, як ніколи раніше, навіть швидше, ніж тоді, коли врятувалася від переслідувань Примарних білих тигрів.
Старший брат побачив, як Лін Маньман зм’якшився в мить. Згадавши про пораду брата Ло, він не кажучи ні слова лише покинув решту:
- Я теж повернуся, а ви як хочете!
І теж полетів назад.
Повернутися назад означало майже вірну смерть. Він не міг робити це за своїх товаришів, тільки за себе.
Сюй Інь мовчки пішов за старшим братом Більшоким.
Тянь Ман з досадою глянув на рюкзак, сердито закинув його за спину і теж швидко побіг назад.
Але коли він добіг, то побачив, що інші стоять як вкопані. Тянь Ман з сумом почухав голову:
- Чого ви тут стоїте, як гром побиті? Колобом застикали? Чому не йдете битися?
Лін Маньман обернулася до Тянь Ману, в її очах все ще читалося недовір’я, потім вона мовчки повернулася назад, спрямувавши погляд на Су Ло.
Вона вказувала пальцем на Су Ло, не кажучи вже ні слова.
У цей момент поле бою практично перетворилося на театр одного актора.
Облачений у легкій сукні гусіно-жовтого кольору, Су Ло пурхала серед Примарних білих тигрів, як метелик. Її залишкові образи мили так швидко, що можна було побачити справжнє тіло майже неозброєним оком.
Її рука з мечем Чен Інг дрогала, оголошуючи широку дугу знизу вгору від ліктя. Свірепий і страшний Примарний білий тигр, здавалося, сам підвівся під удар, і з його шиї хлинула кров.
Су Ло, наче передбачаючи цей фонтан крові, пригнулася, кувирку перекотилася через цього тигра, і як тільки вона це зробила, звір з гуркотом впав на землю, померши із відкритими очима.
Су Ло одним стрибком схопився на ноги, ухиляючись від атаки другого Примарного білого тигра, одночасно розвернувшись у повітрі, і направила меч Чен Ін прямо в пащу третього тигра, який якраз закинув голову для лютого лову!
Меч Чен Ін був незрівнянно остер. Він проколов тигра наскрізь, від горла до серця!
Бідний третій Примарний білий тигр, він не встиг навіть закінчити свій рів, як його життя обірвалося...
У той же момент тендітне і струнке тіло Су Ло знову розвернулося в повітрі, ухиляючись від атаки другого тигра, а потім вона попрямувала до четвертого.
Коли четвертий Примарний білий тигр атакував Су Ло, в долю секунди її фігура зникла за допомогою телепортації. В результаті, нещасний четвертий тигр і другий тигра...
БУМ!!"
Роздався оглушливий удар. Два примарні білі тигри, які встромлювали свою силу у атаку, зіткнулися з такою силою, що їхні черепа ледве не розкололися.
Поки вони стояли, шоковані, з закрученими спіралями в очах, Су Ло вже підлетіла до них. Змах меча — і обидва тигри впали під ударом Чен Ін!
Залишилося ще чотири Примарних білих тигра!
Су Ло саме увійшла в бій.
Вона рyвалася прямо вперед!
Чотири примарних білих тигра теж люто кинулися на Су Ло!
Коли відстань між ними скоротилася до декількох кроків, фігура Су Ло знову зникла. В наступну мить вона з'явилася, ковзаючи спиною по землі, ляга нічком під одним із тигрів.
"ВЖ ЖЖЕК"!
Меч Чен Ін був незручний для такого положення, тому Су Ло вже змінила його на кинджал Яньхуа.
Кинджал Яньхуа був наповнений лютим полум’ям Паднього Маленького Червоного Лотосу. У цей момент, об’єднавшись, вони стали безмежними. Су Ло з силою полоснула кинджалом по черевця тигра, від грудей до живота!