Розділ 2136
Це був чорний Амулет зв'язку.
Той самий чорний Амулет зв'язку, що залишив їй Нангун.
Су Ло відразу ж захотіла дістати його, але зрозуміла, що ситуація не в ліпшому становищі.
Тому що це був чорний Амулет зв'язку, який явно виділявся на тлі місцевих і якщо дістати його в усіх людей, то це могло б створити зайві проблеми.
Су Ло відвела Простушку в укримне місце і тільки там обережно дістала Амулет зв’язку та активувала його.
Ім’я Наньгуна світилося.
На обличчі Су Ло з’явилася безглузда усмішка, і вона обережно прийняла виклик.
— Алло... — Су Ло за звичаєм використовувала вітання з Землі.
На тому кінці Наньгун на мить замовк, потім, здавалося, глибоко зітхнув, і донісся його теплий, оксамитний голос:
— Ло Л.
Це Наньгун!
Серце Су Ло забилось як спіймана пташка, її обличчя спалахнуло від хвилювання, але варто їй почути цей голос, який гнався її в думках і снах, як ніс зщипало.
У неї було так багато, стільки всього що вона хотіла йому розповісти, але в цей момент тисячі слів злилися у три:
- Ти в порядку?
З того боку донісся легкий сміх.
Су Ло могла уявити, як він зараз стоїть, злегка зігнувши губи у своїй фірмовій напіввулиці, а в його чудових очах іскриться жвавий інтерес. Він завжди був таким.
— Я в порядку, але не думав, що ти у безпеці. Чудесно красиве обличчя Нанґуна засяяло прямою посмішкою.
— Все нормально, — згадала Су Ло, через які труднощі вони з друзями мусили пройти після того, як залишили Нангуна Люнем, коли кілька разів їх вбили. У горлі знову запершило, але вона здала всі неприємні спогади, вирішивши говорити тільки про добре і нечутливо про погане.
Наньгун Левуні притулився до стіни, його глибокі очі були підгорнутими димкою, наче туманом. Розкішний темний халат злегка колихався на вітрі, підкреслюючи його інтенсивність і благородство.
Його густі вії опустилися, приховуючи холод у глибині погляду, але голос залишався теплий:
- Бережи себе гарненько, я... поки не можу повернутися.
Хоча ця новина була очікувана, Су Ло все одно відчула укол розчарування і тихенько хмикнув у відповідь.
Наньгун Ляуню посміхнувся і постукав пальцем по стіні, наче за звичкою ропуха її волосся.
я досі чекаю, коли ти мене врятуєш - у голосі Наньгуна вислуховувалась примхлива нотка, лінива і щипча.
Щокі Су Ло спалахнули, і вона сердито кинула:
— Заткнись!
— Ех, кілька днів тому хвороба знову дала про себе знати, я мало не помер від болю, був без свідомості, — поскаржився Наньгун Левуні.
— Тому ти мені і не відповів? — З тривогою запитала Су Ло.
Вона кілька разів бачила приступи Наньгун Люня, і один спогад про це видовище завдало їй болю.
Голос Наньгун Ляйня на мить перервався, а потім знову ліниво задзвонив:
— А то как же? А ти, дівчинко і в прямої безсердечна. Відправила всього одне повідомлення, а потім замовкла. Через тебе моє серце і легені поранені, скажи, що тепер робити?
Су Ло висунула язик, потім кілька разів хмикла. Думки швидко заробили, і вона відразу ж перейшла в контратаку:
- Звідки мені було знати, що людина, яка залишила амулет, це дійсно ти? А якби це був хтось інший? Ти хочеш, щоб я говорила ніжності якогось іншого чоловіка?
Наньгун Левюні втратив дар мови.
Су Ло, відчувши свою правоту, не прийнялась:
— Ти вже прокинувся, чому мені не відповів?
— Занят был.
— Занят настільки, що не знайшлися і хвилинки сказати пару слів?
Наньгун Левуні підняв голову, дивлячись на віддалене небо, затягнений густим туманом. У його очах мигнув незрозумілий блиск. Через деякий час він ображався:
- Я чекав, поки ти вперше напишеш.
- А я чекала, поки ти перший напишеш! — Су Ло трохи розсердилася, але коли побачила як виглядав Наньгун Левюні під час нападу, то її серце зм’якшилося. — До речі, а як ми взагалі можемо розмовляти через Амулет зв'язку? Ми ж не дуже далеко один від одного?
Розділ 2137
У очах Нанґун Люня мигнувся інтерес, кутки його губ вигулилися в усмішку:
- Далеко, але в той же час дуже близько.
- Як це розуміти?
- Чистилище і "Коварний Шип" грабують один з одним, якщо б не те завдання, він би навіть не дізнався цієї таємниці.
Виявляється, вони гранінчать...
- Минулого разу, коли ти мене врятував, ти відразу пішов? - Очі Су Ло забллеслі.
« Термінове завдання, — сказав Натан Люнюня. — Голос був приємний на слух, наче бальзам для душі.
На його утонченому, незрівнянній особі, в очах, прекрасніше бурштину, мілина темна тінь. Він, звичайно ж, не почав розповідати Су Ло, що через її порятунок його знайшли товариші по команді, і йому довелося пройти через дев'ять кіл пекла, щоб убити їх усіх та замістити сліди, які в результаті і спровокували обстругування його старої травми ноги.
Він тихо посміхнувся, його голос, як і завжди, був теплий та елегантний, з легкою ноткою пустої зухвалості. Він підніс свій гладкий підборіддя і сказав:
- Старика Нін все ще можна використовувати. Але не варто бути з ним занадто добрим, він допомагає тобі, повертаючи борг мені.
— Старійшина Нин?
Су Ло немов подалася.
Старійшина Нін — чоловік Нанґун Люня?
Хіба це не Ло Ічен?
— Ло Ичень? Він знає тебе? - Фігура Наньгуна миттєво напружилася, голос став холодним і суворим, він негайно пошкодував.
Тільки тепер Су Ло усвідомила, що вимовила свої думки вголос. Яка ж безглузда!
Су Ло роздосадливо плескнула себе по лобі. Ну ось, сама собі створила проблему на рівному місці.
Перш ніж Су Ло встигла придумати, що відповісти, Наньгун Льоуні, як дитина, вже схопився на ноги і його запитання посипалися як з кулемета:
— Як ви познайомилися? Що він для тебе зробив? Які у вас стосунки? Чому ти вирішила, що його старий Нін - це чоловік?.
Ціла шквал питань, які вимовляють з такою швидкістю, що слина літала на всі боки.
Су Ло ніколи не думала, що Нанґун Люнь може бути таким багатослівним.
Вона глибоко зітхнув і дуже серйозно пояснила:
- Він допоміг мені кілька разів, але схоже, що як і старий Нін, він зробив це на чиємусь прохання.
- На чиємусь прохання? — Нанггун Люнь злегка нахмурився. — За чьем же?
- А ось цього я точно не знаю. Чекаю, коли ти повернешся і допоможеш мені розібратися - кутки губ Су Ло вигнулися в легкій усмішку, подібної до дихання вітерця, що не залишає слідів, посміховисько, де сквожила деяку провокацію.
— Добре! Чекай на мене! І не смій витріщатися з іншими і бути такою непостійною, зрозуміла? Коли я повернуся, негайно заберу тебе, нещасну дівчину! - Роздратований пригрозив Наньгун Лююню.
Су Ло з легкою посмішкою відповіла:
- Тоді тобі доведеться спочатку здолати Ло Іченя. Кажуть, він дуже сильний. А як там твоя практика темної стихії, чи зможеш?
Наньгун Лууні холодно хмикнув:
« Я зможу, чи ні — не знаю, але мені все одно вдасться його зрозуміти! »
Су Ло висунула язик і подумки почула Старому брату Л. Вона справді зробила це не навмисне!
У цей момент Простушка тнула Су Ло пальцем:
- Час вийшов, швидше відключайся!
Простушка бачила, як люди один за одним почали заходити в Башню Випробовування. Вона так любила битися, що якби не змогла увійти і пропустила все веселощі, то напевно звелася б від нетерплячості.
Тому Су Ло сказала Наньгун Люню на прощання:
- Мені потрібно йти на випробування, поговоримо коли вийду.
Його погляд Наньгун Люня поспішав, його голос став тихіше і оксамитніше, з ноткою багатозначного усмішки:
— Уверена, що переможеш?
— Ні, — чесно відповіла Су Ло.
Така чесність Су Ло позабавила Нангун Люня. Його дурна Ло Лор все така ж прямолінійна і кумедна, абсолютно не вміє приховувати свої думки.