Глава 2062
- Чого ти смієшся? — запитала Вей Хуа, з великим здивуванням дивлячись на Су Ло.
— Я насміхаюся з твоєї винахідливості, — відповіла Су Ло. — Хіба це не найкраща підказка?
Вей Хуа продовжувала сфокусовувати курку, кидаючи на Су Ло погляд, повний розгубленості і простодушної глупоти. Вона явно нічого не зрозуміла.
Су Ло лише усміхнулася і поринули в роздуми.
У зоні магічних звірів дійсно жили літаючі істоти, але дістатися до Гора Окраїни за один день? Це було неможливо.
У її пам'яті роздрукувалася карта всієї зони дрібних тварин, і вона чудово знала, наскільки далеко звідси до Гора Окраїни.
Навіть якби вона мала крилату магічну звірину, повернутися вчасно б не вийшло.
Чому ж тоді в очах Су Ло спалахнула іскра радості?
Вона розкрила долоню, і на її білій гладкій шкірі з'явився маленький золотий човен.
Вей Хуа лише глянула на вишуканий предмет у руці Су Ло і відразу ж повернулася до своєї курячої ніжки. Ніщо не могло зрівнятися з ароматом її їжі.
Су Ло з легкою посмішкою послала в корабель потік духовної енергії. Підкоряючись її силі, маленький судок повільно піднявся в повітря, а потім почав рости, збільшуючись у розмірах. Невдовзі воно перетворилося на просторне вміщування, яке могло вмістити двох осіб.
Форма залишилась такою, як золотий човен з гострим носом і закругленим та вовальним кормовим кінцем.
— Ого! — Вызовила Вей Хуа. Цей дивний предмет миттєво привернув її увагу. Вона навіть забула про свою курячу ніжку, втупившись на кораблі широко відчиненими очима.
Су Ло, дивлячись на золотий човен перед нею, задоволена кивнула. Коли вона вперше прибула в Чистилище, пан міста дав їй цей артефакт. Але пізніше, оскільки її рух обмежувався внутрішнім містом, вона зовсім забула про нього.
Тільки зараз, коли Су Ло переживала питання, як швидко повернутися, вона помітила кістку від крил Вей Хуа і згадала про свій скарб, який пилився в глибині простору.
З цим золотим кораблем повернення стало б миттєвим і легким. Су Ло покликала Вей Хуа, щоб та залізла всередину.
- Вау! Справжній корабель? Вона з великим захопленням вигукнула Вей Хуа. Її очі палали від радості.
— Да. Забирайтесь швидше, думаю, за день ми точно встигнемо повернутися з посмішкою на обличчі — відповіла Су Ло.
Цей золотий корабельок і правда був незамінним супутником в подорожах, майже як його просторові технології.
Проте Су Ло, опинившись у літаку і направивши корабель, стикнулася з новою проблемою. Для руху човна потрібна була духовна енергія, але тепер вона сама потребувала тренування і відновлення. Звідки взяти цю силу?
Подумавши, вона вирішила перекласти цю задачу на Вей Хуа.
У будь-якому випадку, Вей Хуа була сповнена енергії та сили. Її можна було описати як людину, яка « наїлась і не знає куди себе дети". Так нехай вона використовує цю енергію з користю.
Су Ло дала Вей Хуа кілька вказівок, потім влаштувалася на м’якому ложі, схрестила ноги і швидко занурилась у медитацію. Її душа постраждала, і для зцілення потрібно багато духовної енергії... Один день - це занадто мало, щоб вона встигла відновити все, що потрібно.
Су Ло кинула в рот імператорську пігулку духовну силу і зосередилась на культивуванні.
У звичайні дні Вей Хуа могла здаватися простою, але у таких людей є одна перевага, яку не можна порівняти з звичайною: впертістю або іншими словами, схильність зосереджуватися на чомусь.
Коли Су Ло призначила їй завдання, Вей Хуа відразу жлеснулася по грудях і з упевненістю погодилася. Протягом цілого дня і ночі вона безупинно виливала духовну енергію в човник, не зрушивши ні на волосок, ані рух.
Коли Су Ло прийшла в себе, годинник показував майже вісім годин ранку.
Розділ 2063
Раптом золотий корабель сильно встромився.
Су Ло повільно розплющила очі і запитала Вей Хуа:
- Що сталося?
Вей Хуа розгубився і сказав:
— Не знаю... Але раптом він почав пожирати мою духовну енергію з неймовірною швидкістю! У мене майже нічого не залишилося!
Су Ло виглянула в ілюмінатор, оцінила місцевість за бортом і прикинувши час, сказала Вей Хуа:
— Ми вже біля Гори Окраїни. Давай спустимося.
Над Горою Окраїни було встановлено бар'єр. Політ над нею вимагав надто багато духовної енергії, що не окупувалося.
Тим більше, часу залишалося небагато. Вони могли пройти випробування пішки.
У укрим місці Су Ло і Вей Хуа покинули золотий корабельок. Під контролем духовної енергії Су Ло судно почало зменшуватися, стискаючись до найменшого розміру. Потім вона прибрала його у свій простір.
Вей Хуа дивилася на це, витаривши очі, застигши в повному оціпенінні.
— Пошли, — вивела Су Лоя по плечу.
Після дня і ночі відпочинку Су Ло виглядала набагато краще. Її духовна енергія частково відновилась. Якби не надсильний майстер, ніхто б не помітив, що її душа все ще була поранена.
Вони швидко попрямували до Байшне Іспитань, що на горі Окраїни. Кожна гора мала свою вежу, але такі особливі випробування проводилися лише раз на місяць.
У Елітному тренуванні всі, хто не входив до топ-300 жили на горі Окраїни. Щоб піднятися на Нижню гору, треба було лише одного шляху.
Потрібно було увійти в будівництво кращих під час випробування вежі Гори Окраїни. Але це не гарантувало, що рух на Нижню гору буде постійним.
З цією перепусткою можна було змагатися з мешканцями Нижньої гори. Якщо твій результат був вищий, ніж у останнього в їхньому списку, ти займав його місце.
А той, хто був останнім на Нижньому горі, вибував назад у Гору Окраїни. Конкуренція була жорстокою і безжалісною.
Протягом багатьох років деякі учні досягли великих висот, тимчасом як інші падали з вершини гори.
Тепер Су Ло стояла на порозі вирішального випробування. Вона хотіла зайняти одне з трьох перших місць, щоб якнайшвидше пробитися в ядро Елітного тренічного табору.
Ядро - це легендарний топ-100. Лише зайшовши в сотню найкращих, можна було вважати справжнім елітним учнем і отримувати доступ до кращих ресурсів та швидше розвиватися.
Вона не хотіла, щоб коли він прийде за нею, вона все ще залишається на периферії. Вона не могла собі дозволити таке приниження!
Несподівано Су Ло відчула небезпеку. У ту ж мить стріла, наповнена жахливою силою, з оглушливим свистом кинулася прямо в її спину!
Швидкість стріли була неймовірною! Вона пронеслася, немов падаюча зірка!
Су Ло відчула себе мішенню, безпорадною перед цією атакою. Але її реакція була блискавкою - вона інстинктивно кинувся на землю, перекотившись в сторону!
У ту саму мить, зрозумівши небезпеку, Вей Хуа з силою вдарила своєю дубиною! Стріла розкололася надвоє і впала в пил.
Але на цьому все закінчилося!
Семизірковий ланцюг стріл! Сім стріл, вибудувавши в лінію метеори, одна смертельна інша попрямувала до Су Ло!
Очевидно, сила цього стрілка перевершувала звичайний ранг командира. Командир не мав би такої сили і такого цілющого прагнення вбивства.
Су Ло припустила, що противник був на рівні Святого.
Хто це? Хто хотів її вбити з такою люттю? Хто знав, що вона обов'язково пройде цим шляхом?
Ці думки мілинули в голові Су Ло, але відразу ж зникли. Особистість вбивці можна буде з'ясувати пізніше, а життя у неї було лише одне.