Розділ 2046
На щастя, вона не завдала шкоди Вей Хуа, інакше зараз її б охопило почуття провини.
Коли Вей Хуа дізналася, що її тіло стало непереможним і майже безсмертним, вона стала в захваті. Вона радісно вибігла з печери, охоплена щастям.
Су Ло не стала її зупиняти. Вона сама мала важливіші справи.
На щастя, Су Ло завжди мала з собою її простір і нещодавно вона розмістила завдання на збирання трав та закупувала їх у величезних кількостях. Тепер у неї було все необхідне допоміжна сировина для створення внутрішньої пілюлі Зеленоокою Ядовитою Глотки. Ось що означає бути готовою до будь-яких несподіванок.
Су Ло використала свою душу, щоб добре відбирати трави з найвищою активністю. Коли вона закінчила підготовку, настав полудень.
Вона знала, що створення пігулки для просування - не хвилинна справа, навіть з її простором, де час прискорювався у десять разів.
По-перше, їй потрібно було зайняти Вей Хуа.
Під час алхімічного процесу душа Су Ло могла опинитися в іншому вимірі, але її тіло залишалось у реальному світі. У такому стані навіть не Хуа-даге, а будь-яка інша магічна тварина могла бути смертельною загрозою для неї. Тому вона повинна була доручити Вей Гуа охороняти її під час алемічного процесу.
Крім того, треба було приховати їхню ауру. Су Ло була впевнена, що Хуа-даге і його люди не припинять пошуки, тому їй потрібно було тимчасово замаскувати їхню присутність.
Усю ніч Су Ло наказала дев'ятихвостій духовній лисиці і маленькому пурховому соболу готувати їжу: смажених курей, качок, ноги леопарда, магічних кроликів... Зрештою вони приготували стільки їжі, що вона заповнила кут печери. Цього вистачило б Вей Хуа на п'ять-ша днів.
Су Ло ретельно підготувалася, дала Вей Хуа безліч вказівок і тільки після цього увійшла в простір для алхімічного процесу.
Внутрішня пігулка Зеленоокою Ядовитою Глотикою була надзвичайно складною у виготовленні. Зазвичай лише алхіміки, які досягли вершини майстерного рівня, наважувалися взятися за неї.
Але Су Ло, впевнена у своїй фіолетовій казані та полум’ї Пагорбого Червоного Лотаоса, вирішила досягти успіху.
Опинившись у своєму просторі, вона занурилася в незмінну практику.
Вей Хуа теж не залишалась без роботи, а Су Ло передала їй техніку покалки тіла.
Цю технологію Су Ло виявила випадково, коли розбирала свої речі. Вона не пам'ятала, звідки вона взялася, але, подумавши, вирішила, що, можливо, це був один з призів з лотереї.
Колись вона виграла цілий стеллаж речей, але частина з них поглинула маріонетка Бога Бітви, а книги і дрібні предмети так і залишилися пилу в кутку.
Для самої Су Ло ця техніка закалки була марною, але для Вей Хуа вона підходила ідеально!
Кожного дня, після того як з'їла курку, Вей Хуа слухняно дотримувалася вказівок із техніки, крок за кроком відштовхуючи своє тіло.
Тим часом, як і очікувала Су Ло, Хуа-даге не припиняв свої пошуки. Крім того, він навіть уклав угоду з жирними щурами — магічними істотами.
Якщо запитати, який вид тварин у лісі найбільший, відповідь буде однозначною: пожирачі щури.
Ці невеличкі гризуни розмножуються з неймовірною швидкістю, створюючи цілі виводки. Якби не закони природи, за якими їх поїдають сильніші звірі, вони б давно захопили всю місцевість чарівних істот.
Таким чином, для пошуку людей немає нічого краще пожираючих щурів. Вони живуть у центральній частині, де мешкають супермагічні звірі.
Звичайно, Су Ло з її слабкою силою не могла б проникнути в цю центральну частину без ризику свого життя. Хуа-даге відразу виключив таку можливість.
Яку ціну Хуа-даге заплатив за допомогу пожираючих щурів, знав, ймовірно, тільки він сам.
Розділ 2047
Цин І була свідком того, як Хуа-даге домовлявся з провідником пожираючих щурів, і його обличчя було настільки похмурим, що здавалося, ось-ось з нього посипляться чорнило.
Невдовзі після шумного збору, наповненого писками і визгами, всередині клану пожираючих щурів почали поширюватися звістки.
Одна за одною, хвиля за хвилею, ці щурі кинулися в зону магічних звірів. Їх було багато, і вони використовували найпростіший та ефективний метод - килимовий пошук. Після того як вони розділили територію на зони, то просівали одну за одною і поступово наближалися до місця, де лежала Су Ло.
Тим часом, Су Ло все ще була у своєму просторі зосереджено займаючись алхімією, щоб створити пілюль для просування. Вей Хуа, з курячою ніжкою в роті, застосувала вказівки у книжці і кілька годин поспіль застигла по різних позах.
Вони навіть не підозрювали, що небезпека вже дуже близько.
Якщо Хуа-даге знайде Су Ло до того, як вона завершить процес створення пілюль і прорветься на новому рівні, її чекає неминуче знищення. Цього разу ніякого майстра у чорному не врятує.
Того дня один з пожираючих щурів, що прочинили та жили, відділився від своєї групи, щоб перекусити невеликим грибом. Її круглі очі бігали, а носик зашевелися, і раптом вона застрелилася, її погляд запалився. Вибравши напрямок, вона швидко помчала вперед!
Який аромат!
Ця крихітна поїдка, яку знають лише за своє м’яко і нюхом, впевнено пробиралася вперед. Після важкого шляху вона досягла входу в печеру. Печера була надійно прихована, і якби не слабкий, ледь вловий запах вона б її не знайшла.
Слід зазначити, що серед усіх пожираючих щурів у неї був самий чутливий ніс.
З гордістю поплескаючи себе по грудях, вона пускала слинки від очікування.
Вона сховалася біля входу в печеру і приховала своє маленьке тельце ліанами, а потім почала ховатись під носом. Її очі-бусинки так і бігали.
Вона побачила високу жінку, яка розтягнулась у шпагаті і заперла ногу в стіну. Її тіло вигиналося в немислиму позі.
Потім її погляд ковзнув далі, і вона помітила чарівною сестріку-фею, що спить на ліжку. Її щічки були такими рожевими і ніжними, що хотілося їх вкусити.
Але найбільше її увагу привернула їжа, яка стояла в кутку.
О боги! Яка величезна кількість!
Через цей аромат вона мало не втратила свідомості.
Поки ніхто не звертав уваги, маленька пожираючий щур обережно пробралася всередину...
Її розміри були настільки малі, а Вей Хуа так безпосередньо, що їй дійсно вдалося залишитися непоміченими.
Вона навіть умудрилася вкрасти п’ять великих курячих ножів, а потім безпечно сховалася з здобиччю!
Коли Вей Хуа закінчив тренування по техніці тіла, вона відчула себе голодною, як вовк. Як завжди, вона потяглася за своїми 20 - м курячими ніжками і почала їх гризти з гучним чавуном.
Маленький поїдливий щур тремтить від захоплення, носячи на спині п’ять ароматичних ніжок.
Як же смачно, просто чудово!
У той момент ні Су Ло, ані Вей Хуа навіть не підозрювали, що пожирачі щури шукають їх, і вже тим більше не знали, Що одна маленька обжера їх уже знайшла.
Якщо цей щур повернеться до своїх і дасть йому гроші, то становище Су Ло стане вкрай небезпечним.
Але, схоже, саме небо було на стороні Су Ло і Вей Хуа.
Спочатку маленький пожираючий щур дійсно збиралася повернутися до своєї зграї, але з'ївши одну ніжку, вона не змогла просунутися з місця.