Розділ 2028
Хлопець у парчовому одязі спочатку не сприйняв Су Ло серйозно, вважаючи її слабкою. Він також знехтував цим вогником.
Але коли впав Червоний Лотос, він зрозумів жахливу силу.
Один з них викликав два, дві — чотири, а 4 — вісім. Вогонь розмножувався, наче живий організм, стаючи все багаточисленним.
Ці нові іскри обходилися навколо нього, одягатися туди-сюди та особливо лізти там, де тканина була тоншою. Хлопець замітився, намагаючись відбитися, і невдовзі опинився в жалюгідному становищі.
Тим часом Су Ло опустила очі, і її брови злегка нахмурилися.
Цей тип!.
У той момент, коли він тягнув Зеленооку Ядовову Головку, внутрішнє ядро звіра тріснуло.
Це відкриття миттєво пошкодило їй настрій. Тепер вона не знала, чи залишилась пігулка ціла.
Проклятий мерзотник! Не може отримати сам, так само й іншим не дасть. Що це за підлий характер?
Су Ло кинула на нього виразний погляд, а потім вирішила негайно приступити до видобутку пілюлі.
Вона витягла з свого простору кинджал і обережно поклала тіло Зеленоокою Ядовій Глоти на землю. Коли вона присіла на горщики, то почала повільно просуватись по голові дикого звіра.
Кінжал був гострим, як бритва, і розрізав тіло з легкістю, наче м'яку глину.
Але з часом вона почала працювати, і це стало для неї обережнішим через страх пошкодити делікатну пігулку.
У цей момент бій закінчився. Вей Хуа успішно справилася зі своїми ворогами, а падлий Червоний Лотос, вичерпавши свою духовну силу, повернувся в простір і поринув у глибокий сон.
Молодий чоловік, який залишився без ворогів, знову підійшов до Су Ло і почав її турбувати.
— Ей, дівчинко, пиякуля вже тріснула. Навіть якщо ти її дістанеш, то не буде сенсу, - сказав він, зловісно хіхікая.
Су Ло мовчала, не відриваючи очей від роботи.
- Я куплю її за двісті тисяч окулярів, як тобі така угода? - Він запропонував, що вже не висміюватиме її після того, як побачив силу Червоного Лотоса.
Хоча полум’я і погашало невдовзі після того, як він з'явився, воно залишило глибокий слід у серці юнака. Він не хотів просто забрати свою здобич силою.
— Двести тисяч очок за розбиту пігулку - це вже щедро. Чого ти ще чекаєш? - Його дратувало, що Су Ло не оцінила його « величчя».
Вони прийшли в зону магічних звірів, щоб отримати внутрішню пігулку Зеленоокої Ядови Глотки. Для юнака ця пігулка була необхідною.
Су Ло поглянула на нього холодно:
— Не шуми. Якщо ти помішаєш мені витягти пігулку, у тебе будуть великі проблеми.
Хлопець стиснув зуби:
- Дівчисько, що тобі потрібно, щоб віддати цю пігулку?
Він був сповнений рішучості дістати її!
Звичайно, він не розбивав пігулку раніше - це був обман, щоб змусити Су Ло повірити в її марність і поступитися. Але, на жаль, вона не піддалася його хитрості.
Су Ло більше не утримала його поглядом, а натомість наказала Вей Хуа:
— Надто шумно. Вижени його!
Вей Хуа був добрим боєцьом.
Не говорячи ні слова, вона негайно взялася виконувати наказ прогнати юнака.
Очевидно, він був незадоволений, але вже думав про це наперед.
Зараз Су Ло зайнята виштовхуванням пілюлі і не може відволіктися, тому спочатку він розправиться з цією нерозумною жінкою, а потім займеться дівчиною - ідеальний план.
З холодною усмішкою він напав на Вей Хуа.
Глава 2029
І юнак, і Вей Хуа були на дев'ятій зірці командира, та їх сили були рівні.
Через цей бій затягнувся, і визначити переможця було важко.
Але, можливо, Вей Хуа надто довго покладалася на свою удачу, і тепер вона нарешті дала тріщину.
Обличчя юнака в парчому одязі поступово налилося рум’янцем, поки раптово, немов грім серед ясного неба, не гукнув розкот і ударив прямо у нього!
Су Ло мимовільно підняла голову, її брови глибоко нахмурилися.
Невже цей хлопець вкрав удачу Вей Хуа? У бою з нею він прорвався на рівень Святого!
Хоча це була лише перша зірка ранги Святого, цього виявилося достатньо, щоб придушити Вей Хуа.
Один - дев'ята зірка командира, другий — перша зірка Святого. Якщо раніше вони були на рівних, то тепер результат став ясний в лічені хвилини.
"Бам!"
Могутній удар кулака прогрівся в повітрі, і Вей Хуа відлетіла назад по дузі, наче збитий кегля.
« Бах! Бах! Бах!»
Вона зносила одне червоне кленове дерево за іншим, поки не повисла на старому, задихаючись від кашлю.
Провівши рукою по губах, вона з подивом виявила яскраво-червону кров на долоні.
Вей Хуа щось пробурмотала, ледве піднімаючись на ноги.
Тим часом очі юнака сяяли від захоплення.
— Ха-ха-хо! Ха-ха-хо! — Він простягнув руки і закинув голову, його безконтрольний сміх рознісся по лісі, ніби міг прошити наскрізь всю рищу червоних кльонів.
— Я, Лу Фанмін, нарешті досяг рівня Святого! Ха-ха-хо! П'ять років! П’ять років я був у безвиході, і ось так просто прорвався! Чудово, чудово!
Лу Фанмін був незадоволений, майже знехтувавшись щастям.
Обличчя Су Ло, навпаки, помаранчело.
Рівень святого — це те, що їй буде важко справлятися з усіма козирами.
Але зараз її руки були зайняті внутрішньою пилюкою Зеленоокою Ядовитою Глотички. Ця пігулка вже постраждала від дій Лу Фанміна, і найменша помилка могла її знищити. Су Ло просто не могла дозволити собі відволіктися.
Вона не могла стримати подиху. Здавалося, навіть небо відвернулися від неї, дарувавши прорив Лу Фанміну, а не Вей Хуа.
Якби це був Вей Хуа, її сила значно зросла б і в майбутньому вона стала б ще більш корисною.
Лу Фанмін, переповнений радістю, раптом згадав про цю ситуацію. Він різко обернувся, його погляд, холодний і отруйний, як у змії, впав в Су Ло. Кутки його губ вигнулися в зловісній усмішку:
— Ей, дівчинко, швидко віддай пігулку, і я так і залишу твою труп цілім!
Залишить труп цілим? Яка ж зарозумілість! Су Ло лише злегка закричала губи в глузливій усмішку.
Колись вона здолала навіть змінений десятикрилого ангела, а цей Лу Фанмін, всього лише перша зірка Святого, вже піднімала про себе невпевненість що. Смішно.
Побачивши її насмішку, Лу Фанмін зимував:
- Не проллєш сліз, поки не побачиш труну? Чудово, просто чудово. Тоді говорити більше не про що.
Очевидно, він збирався відібрати пилюку силою.
Але Су Ло зараз не могла відволіктися ні на мить.
Що ж робити?
Вей Хуа, притискаючи руку до своєї пораненої грудей, повільно підійшла до Су Ло і встала перед нею, з лютістю дивлячись на Лу Фанмін.
Навіть сама Вей Хуа не могла пояснити, чому вона так наполегливо захищає Су Ло. Вона просто знала, що повинна це зробити.
Су Ло усміхнулася, витягла з свого простору вишуканий фіолетовий флакон, висипала на долоню одну пурпурну пілюль і звернулася до Вей Хуа:
- Прийми цю пігулку.