Глава 2008
Су Ло, трохи роздратована, закотила очі:
— Я збираюся вийти. Що ти збираєшся робити?
— Я... Я з тобою! — Я вимовила Вей Хуа, злегка загальмовано, але постійно слідувала Су Ло.
- Я йду битися. Це буде небезпечно, дуже ризиковано. Можна померти, з усмішкою попередила Су Ло, дивлячись на неї.
Але чим більше вона говорила, тим сильніше збуджувалася Вей Хуа. Під кінець її очі загорілися, а кулаки просувалися в повітрі:
— Битися! Битися! Битися!
Су Ло втратила дар мови.
Червона дівчинка не збрехала, що ця громадина дійсно була одержима боями. Здається, крім боїв, її ніщо у світі не цікавило.
Але тепер, коли цей відмінний боєць потрапив до неї в руки, це був справжнім подарунком долі!
Су Ло збуджувала внутрішню радість, але ззовні зберігала холод і суворо сказала:
- Якщо хочеш йти зі мною, будь ласка. Але без мого наказу ніяких самовдоволених дій!
Почувши це, Вей Хуа відразу надулась і сердито втупилася на Су Ло, потрясаючи кулаками:
- Ти хочеш, щоб я підкорялася? Спочатку переможи мене! — З цими словами вона прийняла бойову стоянку, очевидно готуючись до нової сватки з Су Ло.
Кутики губ Су Ло здригнулися, і вона втомилася приклала руку до лоба. Схоже, отримати безкоштовного бійця буде не так-то просто.
Вона виринула з роздратуванням:
- Переможний мною невдаха сміє говорити про хоробрість? Вчора я тебе так утримала, а ти все ще хочеш битися? Навіть не подумаю!
Вей Хуа виглядала так, ніби її образили!
Су Ло кинула на неї косою погляд:
— Якщо хочеш змагатися, то давай наприкінці місяця, в Башнші Драконьго Хмара. Подивимося, хто забереться вище.
Вартова Башта Драконячого Облака була випробуванням для визначення позицій в драконячому списку. Щомісяця в останні п’ять днів вежа стала найбільш заселеною. У цей час на горі Окраїни було встановлено три найкращих претендентки, які могли відправитися в Башню Ніжньої гори.
Троє найкращих гір з Нижньої гори потім переходила в Башню Середньої гори.
І так далі.
Якщо ваша сила досить велика, то за місяць ви можете досягти першої десятки лідерів Драконячого списку.
Су Ло вирішила, що в кінці місяця вона серйозно візьметься за вивчення вежі. Їй набридло жити на цій дивній горі Окраїни, сповнених дивацьких особистостей.
Почувши пропозицію Су Ло, Вей Хуа на мить завмерла і енергійно закивала:
Чудово! Давайте змагатися в Башне Драконьго Хмара!
Так Су Ло легко позбулася цієї "хідної бомби сповільненої дії" на найближчі півмісяця.
Потім вона дістала велику кількість їжі, до якої була додано небесну духовну воду з її особистого простору.
Ті, хто куштував цю воду, природно починали відчувати до Су Ло симпатію. А для простодушної особистості, як Вей Хуа, ефект був ще сильнішим.
Вей Хуа зовсім не боялась Су Ло і їла все, що та їй пропонувала. Вона насолоджувалася їжею з маслянистими губами і задоволенням.
Су Ло із задоволенням спостерігала за тим, як Вей Хуа поглинає їжу. Її очі хитро приглядалися, а усмішка стала схожа на лію.
Вона ніжно погладила Вей Хуа по голові і, лагідною посмішкою, сказала:
- Пам'ятаєш, ти повинна мені десять тисяч окулярів?
Вей Хуа, з смаженою ніжкою соснової куріпки в роті, схилила голову набік і замислилась. Потім, з збентеженим виглядом, вона продовжувала насолоджуватися м’ясом.
Су Ло не унялася:
- Подумай, ти мені стільки повинна. Хіба не правильно повернути борг?
Повертати борги — це закон природи, і навіть Вей Хуа це розуміла. Тому вона не вміщала собі гачок, а відчужилася від куріпки.
Ах, яка смачна курочка! Це було б таке харчування кожного дня!
Побоюючись, що їжа закінчиться, Вей Хуа стала ще активніше поглинати м'ясо.
Глава 2009
Вей Хуа з задоволенням споживала смачну страву, приготовану дев’ятихвостою духовною лисицею. І це були не одна чи дві порції, а цілих двадцять!
За один присест вона з'їла весь запас їжі Су Ло, розрахований на двадцять днів. Закінчивши обід, вона знехтувала животом і напухла. Їй все ще було мало!
Су Ло була приголомшена таким апетитом. З таким апетитом вона скоро розірветься на прогоду Вей Хуа!
Схоже, щоб отримати максимальну користь, доведеться витиснути з неї все до останньої краплі. Су Ло суворо подивилася на неї і рішуче заявила:
— Хочеш і надалі насолоджуватися цими смачними смаженими куріпками? Тоді нам доведеться наполегливо полювати на звірів. Поняла?
Ці слова Вей Хуа дуже добре зрозуміла і енергійно закидала на знак згоди.
Су Ло підготувала запас їжі та речей, сховала їх у свій простір і навела Вей Хуа на прогулянку - прямо до східної зони, де жили дрібні чаклуни.
По дорозі всі, хто бачив Су Ло та Вей Хуа разом, дивилися на новеньку з несхвальною заздрістю.
Тільки зробила, а вже під крилом біля Вей Хуа — ось це везіння! Тепер на горі Окраїни вона зможе ходити як королева.
Однак усі були спантеличені.
За логікою, новачок повинен бути підпоряджений, а Вей Хуа - головний. Але тепер Су Ло ступала попереду з важливим видом, а Вей Хуа слухняно плелася слідом. Що тут відбувається?
Ніхто не міг цього зрозуміти.
Побачивши їх спантеличені обличчя, Су Ло з усіх сил посміялася, але ззовні зберігала серйозність і швидко йшла до зони магічних звірів.
По дорозі кілька загони вигнали її ззаду і незабаром скинули з поля зору.
Тому що в зону тварин зазвичай ходили полювати групами.
Там були величезні небезпеки — усюди блукали зграї магічних звірів. Один хибний крок, і тебе оточать, а там і до загибелі недалеко.
Групи зазвичай складалися з десяти осіб і більше. Такі, як Су Ло, що безстрашно йшли поодинці, траплялися рідко.
Тому перехожі, обганяючи її, іноді кидали на неї глузливі погляди.
Незважаючи на те що Вей Хуа не дуже розвинений, вона могла швидко пересуватися. Приблизно через годину швидкої ходьби попереду замаячив зелений ліс.
У цій зоні височіли стародавні дерева, своїми кронами закриваючи сонце. Очевидно, ці велетні стоять тут багато століть — можливо навіть довше ніж у самому чистилищі.
Су Ло повернулася до мовчазної Вей Хуа і дала їй детальні вказівки:
— Коли ми увійдемо в зону тварин, пам’ятай: не поспішай битися без мого наказу. Дочекайся, поки я дам команду, і тільки тоді починай битися. Ти зрозуміла?
Су Ло не боялася багатьох речей, але її лякала думка про те, що Вей Хуа може почати бездумно розмахувати кулаками і повалити все навколо лісу магічних звірів. Вона не могла собі уявити, як це вплинуло на неї.
Вей Хуа надула губи і опустила голову, показуючи своє небажання дотримуватися вказівок.
Су Ло була змушена удатись до погроз:
— Якщо ти не погодишся, хм, на обід отримаєш на одну курячу ніжку менше!
Зазвичай, цей прийом добре діяв на дітей до трьох років і з Вей Хуа він також спрацював безповідно.
— Нет! — Вона вигукнула, стискаючи кулаки, і з викликом подивилася на Су Ло.
— Якщо хочеш отримати 20 курячих ножів, то повинна слухатися! — Холодно відповіла Су Ло.
— У-у... — промовила Вей Хуа, опустивши голову.
Су Ло лише похитала головою, відчуваючи себе у безвиході. Умовляти цю несусіту було схоже на домовленості дитини.
Нарешті Су Ло вдалося заспокоїти цю живу бомбу, і вона з полегшенням зітхнув. І ось вони увійшли в ліс магічних звірів.
З першого кроку в цьому місці почалася битва.