Глава 1956
Навіть якщо її витривалість можна було не брати до уваги, час невблаганно бігав вперед. Три години вже були наполовину позаду.
Су Ло, намагаючись зберігати спокій, думала: "Доречений бути вихід. Обов'язково має бути вихід. Я так намагалася, пройшла через стільки небезпек, невже все зникне в останній момент?"
Пройшов ще одну годину. Залишилося лише півгодини...
Су Лов, повертаючись від двох величезних маріонеток, отримувала подряпини. Вона виглядала виснаженою і розгубленою.
Кілька разів її життя висіло на волосинці під ногами цих гігантів. Лише гострий шостий досвід і швидка реакція рятували її, кожен раз вона встигала повернутися в останню мить.
Але так продовжувати не могло...
Чим менше часу залишилося, тим спокійніше ставало серце Су Ло.
"Ладно бути спосіб! Повинен!"
Намагаючись розчавити цю дрібну квітку, маріонетка несподівано зливилася на нього!
Вона видала гучний рів, і раптом ...
На її підошві з'явилося колесо!
У порівнянні з масивною ступною вітряної маріонетки, це колесо здавалося крихітним, не більше людської долоні. Він майже зник на фоні її гігантських ніг.
У ту саму мить вогняна маріонетка видала рів і сконструювала під своєю ногою вогненне колесо. Якби Су Ло не була так близько до землі, вона б навіть не помітила цих деталей. Але в її серці з'явилось погане передчуття.
І воно справдилося — за наступну секунду обидві маріонетки стали несамовитими! Їхня швидкість подвоїлась у порівнянні з попередньою!
Ці колеса — вітряний і вогненний. Разом вони перетворилися в справжні колеса вітру і вогню!
Су Ло подумала у розпачі: якби ці колеса були в мене, я б уже давно втекла. Але, на жаль, вони дісталися її противникам.
Не було часу на роздуми, а тепер вона ледве встигала втекти...
Порівняно з колишнім становищем її ситуація стала ще гіршою.
"Що ж робити?" - Су Ло почала панікувати.
Раптом почувся голос маленького пурпурного собоя:
— Господиня, господичка! За тією лощеною дві мавпи! Золоті мавпи! — У його тоні лунала радість.
Су Ло гірко посміхнулася:
"Яка різниця, білі вони чи золоті? Тільки б вибратися звідси, я б і сама перетворилася на мавпу".
- У мавп в руках щось є! Дёрнуть - і ці громили біжать! Так весело, так забавно! — Маленький соболь захопився в долоні, наче хотів дістати цю іграшку собі.
Очі Су Ло загорілися:
"Якщо судити за словами соболі, невже..."
Вона відразу полетіла туди, де переховувалася дві золоті мавпи!
Ті помітили її стрімкий ривок, заверещали "ау-Ау" і кинулися в розсипну!
Але Су Ло не гадала часу, щоб використати широку гравітацію і накрити двох мавп невидимим куполом!
Простір гравітація не діє на маріонеток вітру та вогню, але легко спіймати двох маленьких мавп.
Су Ло була шокована швидкістю, з якою ці істоти рухалися! Вони мчали в різні боки, наче блискавки, і здавалося, що вони розіймуться.
"Не можна їх пропустити!" Це була єдина думка в голові Су Ло. Вона розкрила долоню, і в її руці з'явилися дві білі пілюлі, подібні на камінці. Ці пігулки були подарунком її вчителя, і вона зберігала їх на крайній випадок.
Раніше, проти двох безмозкових маріонеток, ці пігулки були даремними. Але проти мавп...
Су Ло зловісно усміхнулася і кинула обидві білі пігулки — одну вліво, другу праворуч — в ті, хто втікав! Її кидок був швидким і точним, і мавпи, що потрапили під дію Просте тяжіння, сповільнилися.
"Бам!" — Оба пілюлі потрапили прямо в лоб золотим мавпам. І в той самий момент, на превелике здивування, пігулки вибухнули! Роздався легкий "хлоп"І з них вирвався порошок, що миттєво розчинився в повітрі.
Без кольору, без запаху, але з потужним ефектом. Дві милі золоті мавпи стали доказом цього.
З часом порошок почав захитатись, наче п’яні.
Глава 1957
Су Ло з задоволенням помітила, як кутки її губ піднялися в доситьій усмішки.
Ці пігулки називаються "Пілюлями Душі". Одного разу, під час навчання алхімії вчитель розповідав їй про них. Тоді вона мало що зрозуміла, і він сам зварив цілу партію, залишивши їй лише дві штуки.
— Пілюлі Душі можуть підкорити розум магічних звірів, але тільки на чверть години, — сказав він їй.
Су Ло вважала їх непотрібними і закинула в кут свого сховища. Хто б міг подумати, що через стільки часу вони стануть у пригоді?
Мавпи були глибокосильними, але Су Ло вже зв’язалася з ними через ментальні хвилі і дізналася щось важливе.
Як і говорив маленький крячок, ці дві золоті мавпи були справжніми кукловодами, доморядники маріонетками вітру та вогню!
На її обличчі заграла холодна усмішка.
За межами світлого бар’єру глядачі замерли в подив.
"Що... Що відбувається?"
"Звідки взялися ці золоті мавпи?"
У попередніх випробуваннях кандидати боролися з маріонетками, борючись за перемогу. Зазвичай маріонетки переважали, але іноді комусь вдавалося їх перемогти.
Але цього разу все було по-іншому.
Що за загадкові мавпи з'явилися на арені?
Чи вони були тут і під час попередніх випробувань?
Усі ці погляди були прикуті до двох золотих мавп, які танцювали у п’яному чаді.
І це було не просто так: як тільки мавпи з'явилися, маріонетки вітру і вогню, які до цього люто переслідували Су Ло, замерли на місці, немов дві нерухомі гори!
Це видовище приголомшило глядачів. Натовп загудела, як кипить котел!
Очі глядачів почервоніли від збудження.
Цей поворот подій міг змінити все для майбутніх кандидатів.
— Отже, більше не потрібно виснажувати себе борючись з маріонетками в лоб!
— Верно! Це випробування тепер слід назвати не "Маріонітки вітру і вогню", а "Де сховалися золоті мавпи?"
- Бідолахи, які загинули під ногами цих маріонеток... Виявляється, суть випробування полягала в цих мавпах!
Багато хто з захопленням і недовір’ям дивився на Су Ло.
Це їхнє справжнє відкриття. Те, що вони побачили на власні очі, надихнуло їх до нових ідей.
Саме тому в серцях глядачів зародилась симпатія до Су Ло.
А вона в цей час вже мчала геть.
Часу залишалось катастрофічно мало — лише чверть години...