Розділ 1936
Цзи Ян була впевнена, що Су Ло не зможе здати іспит сьогодні. Хто б міг подумати, що удача буде на її боці? Су Ло не тільки пройшла процес заціпеніння, але й зробила прорив у рангу командира.
У цей момент Цзи Ян усвідомила, що заціпеніння Су Ло було пов'язано з процесом її тихого прориву. На щастя, це сталося вчасно.
Су Ло ступила на вершину гори Тяньман. Як тільки вона перетнув поріг, чорні залізні ворота за її спиною автоматично зачинилися. У ту саму мить білий метал перетворився на світлу білу мембрану.
Так само як це було в першому раунді, крізь цю світлу завісу можна було ясно бачити все, що відбувалося всередині.
На горі Тяньман була лише одна вузька стежка, яка вела до вершини. Ця небезпечна подорож була переповнена складними територіями, кожен з яких був більш небезпечним, ніж попередній.
До того ж, здавалося, весь гірський кряж був оповиті заклинанням, створюючи зону, де повітряний рух було під забороною. Єдиний вихід — пройти звивистою гірською стежиною вгору, іншими дорогами не було.
Су Ло неквапливо піднімалася по гірській дорозі, її кроки були впевнені.
Час був важливим фактором, але він не квапився. З боку можна було подумати, що вона просто прогулюється по саду, але ніхто не здогадувався, як її погляд і слух були напружені, а тіло наповнене обережністю.
За чистою випадковості чи ні, приблизно через годину Су Ло не зустріла жодного сліду іншої істоти.
Але чим більш звичайним все здавалося, тим гострішали почуття Су Ло. Вона знала, що крім дев'яти призначених контрольних точок може зіткнутися з раптовими атаками магічних звірів. Вона ніколи не дозволяла собі розслаблятися в таких дрібницях.
Перш ніж Су Ло зрозуміла це, вона вже досягла першої легендарної контрольної точки: Водоспад вовчих зубів.
Перед Су Ло розкинувся величний водоспад. Навіть з відстані на тисячу метрів вона відчула силу струмків води та дрібного водяного пилу на її обличчі. Оглушливий рів водоспаду безперервно віддавався в її вухах.
Очевидно, могутність і велич водоспаду досягли небувалого рівня.
Су Ло потерла вуха, обережно наближаючись до водоспаду. Не встигла вона пройти і сто метрів, як її одяг промокла наскрізь.
Повітря було наповнене вологим парою, його сирий запах проникав в її ніс.
Су Ло підняла погляд. Водоспад простягався майже до горизонту, а його висота... Здавалося, що він падає прямо з неба, попрямуючи в самі хмари.
Як велично...
У жодному напрямку не було жодної стежки.
Щоб піднятися, треба було вибратись по водоспаду.
Але це не був звичайний водоспад. Су Ло, який простояв у ньому деякий час, з роздратуванням зрозуміла, що тут гравітаційна сила ніби подвоїлась.
Думка про те, щоб піднятися на вершину цього водоспада, ризикуючи бути змитою... Одна ця ідея втомилася Су Ло. Але це був єдиний шлях вперед; вона не мала вибору.
— Давай! Це всього лише випробування! — сказала вона собі, входячи босоніж у басейн. Кожен її крок був твердим, коли вона наближалася до найближчого водоспаду.
Водоспад зубів Волких отримав свою назву завдяки скелям над ним. Кожні сто метрів гострі білі камені, що вибігали назовні, нагадували клики одинокого вовка.
У басейні стрімкий потік кілька разів намагався змити Су Ло, але її стопи були стійкими, наче дерев'яні кілки, вбиті у землю. Вона не рухалася з місця.
Здійснюється водоспад, наче Чумацький Шлях. Його величезна вага могла розчавити пересічну людину в одну мить.
Су Ло глибоко зітхала, збираючи всі свої сили. Її серце билося в ритмі водоспаду, а розум був зосереджений на кожному русі. Вона розуміла, що кожен крок буде важким, але не могла дозволити собі здатися.
Вона сказала собі, що її голос був непохитним і рішучим.
Вона розпочала підйом, використовуючи всі свої навички і силу, щоб протистояти потужному потоці води. Кожного разу, коли вона натрапила на опору, то фіксувала своє положення з метою зберегти рівновагу і не втрачати концентрації.
Чим вище піднімалась Су Ло, тим гострішими й небезпечними ставали скелі. Вода бурила навколо, створюючи ілюзію необмеженого хаосу. Але вона продовжувала рухатися вперед, незважаючи на труднощі.
« Ти зможеш це зробити, — почула вона у своїй голові слова підтримки, які, здавалося, походили від її внутрішнього голосу. Ці слова додали їй ще більшої сили й рішучості.
Коли вона піднялася вгору, її тіло почало пристосовуватись до сильної гравітації. Вона відчувала, як її духовна енергія росте і допомагає їй долати перешкоди. Кожен крок був актом волі, кожен крок — перемогою над собою.
Зрештою, після довгих годин наполегливої праці Су Ло досягла вершини водоспаду. Вона стояла на краю скелі, озираючись назад на шлях, який подолала. Водоспад здавався ще більш величним з висоти, його могутність була приголомшливою.
— Я зробила це, — прошепотіла вона, і її голос був сповнений радості та задоволення.
Тепер перед нею лежали нові виклики, але вона знала, що зможе їх подолати. Су Ло була готова зустріти будь-які труднощі, які встануть на її шляху, і подолати їх з гідністю та силою.
Глава 1937
Су Ло стояла нерухомо, наче велична сосна, в потоці водоспаду повільно піднявши голову.
Гул води обрушувався на її вуха, наче грім, а постійні удари погрожували розірвати барабанні перетинки. Але Су Ло не здавалась перед хаосом звуків, її погляд був спрямований вгору, а напівзакриті очі блищать рішучістю. Кутки її губ злегка поглиналися в легкому усмішку.
Водоспад із зупинок, що височіє майже десять тисяч метрів над рівнем моря, мав вивіски кожних сто метрів і подібні до кличок. Ці виступи мали бути для неї опорою у цьому небезпечному проході.
Дев’яносто дев’ять пауз — цього було б достатньо.
Мовча Су Ло оцінювала силу бурхливої води в порівнянні зі своєю власною. Зробивши глибокий вдих, вона відчула, як духовна енергія наповнює її груди. Її ноги злегка відірвалися від землі.
Зі стрибком вона піднялася і кинув виклик гравітації!
Але розрахунки Су Ло виявилися невірними.
Коли вона досягла першого клика, лише за декілька метрів від вершини, її сходження зупинилося. Вона не могла подолати цей кордон. Якби сила тяжіння була такою сильною, вона б обов’язково впала!
Однак Су Ло не хотіла відступати.
В одну мить її руки зцілилися вбік, наче долаючи закони фізики і захоплюючи контроль над своєю долю. З її рукава з'явилася золота ліана, що блискуче світло. З вражаючою швидкістю вона змила вгору і швидко обвернула перший, подібний на клику виступ.
Вуглі рота Су Ло вигиналися в усмішку.
Дерево Акації було її вірним супутником, і завдяки йому вони вже неодноразово уникали неминучої небезпеки.
Тільки один метр відділяв їх. Су Ло вхопилася за золоту лиану і одним стрімким рухом обвила перший кликоподібний камінь.
Ікла була неймовірно гострим, його кінець був тонший голки або зерна пшениці. Це було не місце для людини, щоб стояти на ньому.
Су Ло не стала зволікати. Замість цього вона вдарила по ньому долонею.
Цей потужний імпульс наче блискавка підняв її вгору з вражаючою швидкістю. Коли вона досягла другого ікла, золота ліана в її руці знову вистрелила вперед, швидко обвивши його.
Спостерігачі, що були зовні, дуже здивувалися.
— Неймовірно! У Су Ло є розплідник-рослина? — Скликали вони. Пітомці-рослини були дуже цінними скарбами, і ніхто не очікував, що цій дівчині так пощастить.
- Яка ж безглузда! Якщо у неї є піт-рослиць, чому вона не використовувала золоту ліану на першому клику? Навіщо витрачати енергію, подолавши майже дві третини шляхів тільки для того, щоб використовувати лиуну на другому клинку? Це ж безглуздо, - заявив хтось.
Усі з ентузіазмом підтримали цю думку.
Ліню Баньлі тільки фиркнув у відповідь.
— Це абсурдно! Цей пес навіть не досяг рангу командира. Відстань між іклами становить 100 метрів. Ми помиляємося, коли думаємо, що він зможе подолати таку скелю.
Су Ло сама піднялася на дві третіх, а потім використала золоту ліани для досягнення вершини.
— На мою думку, ця дівчина може бути найрозумнішою тут.
— Верно! — Похвала в долоні, зрештою зрозуміла всі хитрості плану Су Ло.
Правила оцінки не забороняли використовувати духовних тварин, і кожен з учасників міг користуватися цим на власний розсуд. Але раніше ніхто не придумав такий спосіб обманути систему...
Линь Баньлі фиркнув:
Але хоч би якими розумними були ці трюки, вони все одно не досягнуть вершини гори.
— Не обов’язково, — продовжував Ло Ічень.
- Ти дійсно думаєш, що вона впорається? — Линь Баньли хмикнув.
— Може посперечатися? — Він запропонував Лочень, який був настільки зацікавлений, що це було рідкістю.
Лінь Банйлі із зацікавленням вивчав обличчя Ло Іченя, але він залишався спокійним і безтурботним.
Тим часом Су Ло продовжувала свою подорож до вершини, використовуючи золоту ліани, щоб подолати найтяжчі ділянки. Кожен крок був актом волі, кожен крок — перемогою над собою. Вона відчувала, як її духовна енергія зростає і допомагає їй долати перешкоди.
Коли вона досягла половини шляху, її тіло почало адаптуватися до інтенсивної гравітації. Вона відчувала, як її рухи стають більш впевненими, а тіло - легшим. Водоспад навколо неї наче став частиною її самої, його міць надавала їй сили.
Су Ло знала, що кожен крок буде важким, але вона не могла здатися. Вона повинна була досягти вершини, хоч би що це коштувало.
— Я можу це зробити, — сказала вона собі, і її голос звучав твердо та рішуче.
Вона наполегливо пробиралася вперед, використовуючи всі свої навички і силу, щоб подолати потужний потік води. Кожного разу, коли вона накладала опору, то надійно закріплювала своє положення, намагаючись зберігати рівновагу і не втрачати концентрації.
Чим вище вона здіймалася по водоспаду, тим гострішими й небезпечними ставали скелі. Вода бурила довкола, створюючи ілюзію нескінченного хаосу. Але Су Ло продовжувала свою подорож, незважаючи на всі труднощі.
— Ти зможеш це зробити, — почув внутрішній голос у її голові, ніби підбадьорюючи її. Ці слова додали їй ще більшої сили та рішучості.
З кожним кроком вгору її тіло поступово звикало до гравітації, яка зростала. Вона відчувала, як її духовна енергія зростає, допомагаючи їй долати перешкоди. Кожен її крок був актом волі, кожен зусилля - перемогою над собою.
Зрештою, після багатьох годин наполегливої праці Су Ло досягла вершини водоспаду. Вона стояла на краю скелі, озираючись на дорогу, який щойно подолала. З висоти водоспад видавався ще більш величним, його могутність захоплювала уяву.
— Я зробила це, — прошепотіла вона, і її голос був сповнений радості та задоволення.
Тепер вона мала змогу відкрити нові горизонти, але знала, що зможе їх подолати. Су Ло була готова зустріти будь-які випробування, які зустрінуться на її шляху, і подолати їх з гідністю та рішучістю.