Глава 1850
« Іди і попіклуйся про це, — гросмейстер Ронг Юнь, склавши руки за спину, стояв на попередньому місці, наче божество, неквапливе й величне.
Очевидно, він довірив Су Ло право позбавити життя двох людей, яких вона довгий час ненавиділа: Дунфан Сюаня і Лі Яоюанья.
Су Ло з радістю прийняла це завдання. Вона з радістю розбереться з тими, кого давно хотіла знищити.
Вона повільно підійшла до Дунфан Сюаню, приставивши холодний кинджал до його шиї. Її губи вигнули в усмішку, яка лютувала:
— Говори, дати тобі кинджал, щоб ти насолоджувався або повільно розрізати твоє тіло?
Обличчя Дунфан Сюаня злегка спотворилося. Він розумів, що вразити Су Ло — найгірший варіант.
Гросмейстер Ронг Юнь не витратив би на нього свою енергію. Він застосував би силу, і чоловік, якого він хотів зупинити, впав б завмерти з заплющеними очима.
Але якби він опинився в руках Су Ло, то, з огляду на взаємну ненависть, вона б чинила йому найбільше зло!
Ці думки викликали у Дунфан Сюаня все більше занепокоєння, і його серце наповнювалося холодом. Раптом в його очах спалахнула яросте світло, а потім...
"Тресь!" — Розпочався звук ламаних кісток.
Потім нижня щелепа Дунфан Сюань була зламана.
— Ти хотів прикусити язика і накласти на себе руки? Ха-ха, Дунфан Сюань, ти дійсно збирався це зробити? — З презирством запитала Су Ло, витягаючи кинджал і встившись.
Дунфан Сюань справді збирався вчинити самогубство, але його реакція не вислизнула з очей Су Ло, тому вона просто зламала йому щелепу!
У цей момент гросмейстер Ронг Юнь більше не контролював весь простір, а зосередився лише на Дунфан Сюані та Лі Яоюане.
Вони не були пов'язані, але Дунфан Сюань і Лі Яань не могли рухатися, а їхня духовна сила виявилася повністю під контролем, наче вони стали порожнім місцем.
- Тварюко, ти можеш мене вбити, але не принизити! — З цими словами Дунфан Сюань виплеснув повний рот крові, змішаний з кількома випаленими зубами.
Від самого дитинства і до повноліття це був найпринизливіший час для Дунфан Сюаня.
— Вбити можна, а принизити неможна? А якщо я захочу принизити тебе, що ти зможеш зроблюся насмішкою в очах вимовила Су Ло.
— Ты! — З лютістю вигукнув Дунфан Сюань, втупившись на Су Ло.
Раптом з кутка її рота з'явилася ясна усмішка, за якою пішов тріск.
— Аргх! — скрикнув Дунфан Сюать? — нь від болю.
Су Ло відрубала йому праву руку, кров хлинула фонтаном.
У цей момент не було духовного захисту, і Дунфан Сюань майже знепритомнів від болю.
Він тремтів, з лоба безперервно капав піт, а обличчя його поблело, як папір.
— Насолоджуйся, це тільки початок. Су Ло присіла на кісточки перед Дунфан Сюанем і глянула на кинджал, який випарувався в баґовій крові, грабнула як дитина.
Відколи вони опинилися на Тайній Території Бродячого Дракона, вона постійно стикалася з переслідуванням Дунфан Сюань. Її життя знову і знов було в небезпеці. І не тільки її, але й друзів також.
Якби вона не прийшла вчасно, Бієнн Юін і Цзи Ян могли б перетворитися на мумії через надмірне використання духовної сили! Якби вони не встигли вчасно, то могли б розсіятись і відлетіти, якби їхні душі Бієнн Юіна, Анья Міна та Лан Сюань! Все це сталося з вини Дунфан Сюаня, і Су Ло ніколи не зможе пробачити його.
Розділ 1851
Ще ніколи Су Ло не відчувала такої глибокої ненависті до людини, як тепер.
Але Дунфан Сюань міг викликати у неї таку огиду.
Чи знайде його Су Ло? Це здавалося неможливим.
— Су Ло! Навіть ставши привидом, я не залишу тебе! - Закричав Дунфан Сюань, усвідомлюючи свою обреченість. Його серце переповнилося гнівом, і він міг зробити тільки одне.
- Тоді я зроблю так, щоб ти не зміг стати привидом! — З радістю сказала Су Ло, високо піднявши кинджал.
У цей момент гросмейстер Ронг Юнь злегка нахмуріл брови.
Роздалися тільки дзвінкий звук. Він захистив Су Ло.
Однак Дунфан Сюань був сповнений радості.
Перед ним стояла фігура в зеленому халаті. Це був худий чоловік, який, незважаючи на те що стояв на одному місці, здавався далекою горою. Якщо дивитися на його обличчя, то його неможливо було розгледіти. Він стояв так, ніби весь світ перебував під його контролем. Такий високий і неприступний, він вселяв страх.
— Майстер! — Він почув захоплений голос Дунфана Сюань, сповнений радості.
Лі Яояу, почувши це, на мить просяяла.
Що міг зробити гросмейстер Ронг Юнь з майстром міста Чистилища? Як Су Ло могла бути таким зарозумілим? Дунфан Сюань більше не повинен був померти! Лі Йояо була дуже збуджена.
Не тільки вона, але й Лі Яюань та старійшина Лі усміхалися в цей момент і були там гарно.
Проте, на відміну від Лі Яояу, Су Ло, коли вона почула це ім’я, настрій став дуже складним.
Майстер Дунфан Сюань? Хіба це не... Майстер міста Чистилища?
Су Ло давно чула про майстра міста Чистилища, який ходив багато легенд, але вона ніколи не бачила його на власні очі.
Вона хотіла подивитися, але виявила, що не може поворухнутися і це викликало тривогу. Вона вже довгий час захоплювалася майстром міста Чистилища і хотіла побачити, як він насправді живе.
Однак гросмейстера Ронг Юнь, здавалося, не помічав щирого бажання Су Ло. Він стояв з байдужим виразом обличчя, в його очах світилася усмішка.
« Брат Ронґ Юнь », — сказав майстер міста Чистилища слабким, але сильним голосом.
« Брат Лі », — сказав пан Юнь, гросмейстер і трохи кивнув у голосі.
- Брат Ронг Юнь, якщо ти хочеш помститися комусь, чому б тобі не знайти старшого брата? Це нижче твоєї гідності — так глузувати з молодших, — у голосі майстра міста Чистилища висміялися.
— Брат Лі шукає людей по всьому світу. У тебе є час, щоб порівняти записи? — Усмішка гросмейстера Ронг Юня залишалася такою ж байдужою, як і раніше.
- Як щодо того, щоб порівняти записи тут?
— Із задоволенням.
Побачивши, що двоє йдуть геть, Дунфан Сюаня спалахнула азартом!
Швидше, швидше!
Навіть без допомоги гросмейстера Ронг Юня перемога все одно була за ним! Дунфан Сюань мало не розсміявся від радості, зрозумівши це.
Небо все ще були на його боці!
Але коли два великих майстри вже збиралися піти, щоб порівняти результати цього, сталося щось несподіване.
— Апчхи! — Раптом чхнула Су Ло.
Вона зробила це не навмисне, просто відчула, як у неї луска носа.
Але цей чх змінив долю Дунфан Суаня і багатьох інших людей...
Як і зараз.
Після того як Су Ло чхнула, очі майстра міста Чистилища байдужо забиті.