Глава 1796
Серце Су Ло наповнилося гіркотою, і вона відчула кров у горло.
Кровопотеря була занадто великою, і тепер ситуація стала ще серйознішою. Її тіло затікло і здригнулося, наче вона от-ось втратить свідомість.
"Невже я приречена?" - подумала Су Ло, відчуваючи, як по її щоках стікають сльози. Відчаї охопило її серце.
Цей міст душі дійсно був для неї нездоланною перешкодою.
— Я візьму тебе з собою на деякий час, — сказав маленький Камінь.
- Тобі не боляче? — запитала Су Ло, згадавши про те, як маленький хлопець знепритомнів. Вона не хотіла, щоб маленький Камінь теж відчував біль.
- Думаєш, я такий саможертовний? — запитав маленький Камінь, кинувши на Су Ло гордий погляд.
— Ні, — чесно відповіла Су Ло.
- І це все? — Холодно фикнув маленький Камінь. Під кутом, якого Су Ло не могла бачити, в його очах з’явилося напруження.
Відразу після цих слів маленький Камінь використав те, що Су Ло перебувала в стані глибокого трансу. Він швидко взяв під контроль тіло дівчини і стрімко кинувся вперед!
Різниця у силі між маленьким Камнем і Су Ло була набагато більшою, ніж різниця в одному чи двох пунктах, тому вплив цих вогнів на нього був не таким сильним, як на Су Л.
"Вжух...".
Біла тінь проминула повз.
Відкривши очі, Су Ло поглянула на знаки перед собою і в замішанні застила.
Дев'ятий кілометр!
Невже маленький Камінь за мить досягне дев’ятого кілометра?
Насправді, причина була в стані тіла Су Ло. Якби вона спробувала рухатися вперед, її тіло вибухнуло б і потім перетворилося на пил та зникло в порожньому просторі. Тому маленький Камінь був змушений зупинитися у межах дев’ятого кілометра.
Його обличчя було безстрашним, без ознак втоми. Він холодно посміхнувся:
- Бачиш, яка проста річ, але через неї ти опинилася в такій складній ситуації, це лише питання сили!
Су Ло була приголомшена, але не встигла вона нічого відповісти, як маленький Камінь вже махав рукою:
- Добре, я піду вип'ю води, а ти пройди наступні тисячу метрів сама.
Потім фігура Малого Каміння швидко розчинилася, і він вже зник у просторі. Все це сталося в мить ока.
Коли Су Ло прийшла в себе, маленький Камінь вже зник з поля зору і під час перерви між монологами дівчина не встигла вимовити ні слова.
Коли Су Ло побачила, як маленький Камінь швидко зник, вона відчула зле передчуття у своєму серці. Її ментальна сила попрямувала в простір, і коли вона знову побачила маленький Камінь, її очі злегка фарбували.
Як він міг бути таким розслабленим і невибагливим, коли говорив? Зараз він вже лежав без свідомості, а його обличчя, здавалося, було покритий товстим шаром інея і виглядало блідим і жахливим.
Очі Су Ло наповнились слізьми, але вона ледь помітна. З урочистою рішучістю вона поклялася безжиттєвому Маленькому Камені:
- Не хвилюйся, я ніколи не допущу, щоб твоя робота пропала даремно, повір мені!
З самого початку Су Ло знала, що шлях до першого вогню запалив небеса і землю на легендарний скарб Червоного Лотаосу Юнь ло не буде гладким. Вона була готова до того, що на цьому шляху її чекають терні та втрати.
Але вона не відступить.
Су Ло не виходила з простору, а зосередилась на навколишньому світі.
Коли маленький Камінь забрав її душу, дівчина відчула неймовірний тиск.
Глава 1797
Су Ло глибоко зітхнув. У неї не було сил йти вперед, тому вона просто сиділа, схрестивши ноги, і захищалася.
Під тиском потужної сили, яка майже руйнувала її тіло, на Су Ло раптово знизилося осяяння. Вона увійшла в стан просвітлення.
З боку вона здавалася статуями, наповненою кров'ю, і сиділа нерухомо, ніби ніколи не прокинеться.
Насправді, їй потрібно було багато часу. Червоний Лотос Юнь Ло був у ослабленому стані, і кожна секунда, проведена Су Ло в такому положенні, здавалася марною тратою часу, але ніхто не знав, скільки сил вона назбирала за цей час.
На шостій годині в тілі Су Ло почали з'являтися рани, і їй здавалося, що її тіло розколює на частини, наче удар блискавки. Через сильний біль вона не могла стримати стогін.
Все її тіло тремтіло від болю, кров витекала з капілярів, а піт, що містить сіль, ще більше болів.
Це був найважчий момент.
Однак для Су Ло це не було таким сильним. Якщо тіло зазнає таких мук, то звідки ж береться енергія для зосередження?
Під таким сильним тиском, коли тіло Су Ло було готове розірватися на частини, вона змогла зрозуміти навики простору пустоти — прості гравітації.
Однак для культивування простору тяжіння потрібно було з’єднати 128 золотих ниточок у свідомості Су Ло та 64. Це було нелегке завдання.
Але це був єдиний шанс, який у неї мав.
Су Ло стиснула зуби, тіло її страждало від нестерпного болю, наче ці страждання не були їй нав'язані.
Об’єднати 128 у 64 було нелегко, але з дивовижною наполегливістю Су Ло дійсно вдалося об’єднувати їх одна за одною!
Коли Су Ло нарешті об'єднала їх...
Звуки барабанних перетинок заповнили всю печеру, яка була повністю вкрита полум’ям.
Це ніби зупинилося на мить.
Су Ло, здавалося, відродилася в нірвані!
Кров на її тілі, наче застигаючи, почала покриватися корочкою і відслуховуватися. Разом з нею зникала і розорована одежа, впала на землю та швидко спалахувала гаряча.
Су Ло ширила в повітрі, чиста, як немовля, біла, мов молоко, кришталево чистою і виблискуючим сяйвом.
Сидячи на землі, вона повільно відкрила щільно закриті очі і її погляд став ясним та холодним.
На мить її тіло вкрилося під білим халатом, а широкий поол приховав вишукану поставу.
У цей момент Су Ло нагадувала благородну королеву, від неї виходила грандіозність, ніби весь світ розвалився в її руках, але це тривало лише мить, після чого вона зникла, не залишивши по собі і слідів.
Су Ло повільно піднялася на ноги - вона відчувала себе так, ніби її тіло було розірване на частини, а потім зібране знову. Вона відчула, як її сила значно зросла, наче тіло раптово набуло нових і вдосконалених рис.