Розділ 1770
Як він і говорив, пара чудових очей Наньгун Люня, крижаних та чорних були прикуті до його обличчя.
Наньгун Левуні впевнено йшов назустріч Дунафан Суаню, наближаючись до нього крок за кроком. У цей момент від його тіла виходила безформна сила стримування, гостра і строга, як надзвичайний холодний меч. Вона звучала, як розкотить грому, наповнюючи серця людей здоровим страхом.
Дунфан Сюань підсвідомо відступив на крок назад, але, зрозумівши свою помилку, знову твердо встав на ноги і злегка кашляв, намагаючись приховати збентеження.
Густі брови Наньгун Левюня, подібні до мечі, злегка підірвалися і він крок за кроком наблизився до Дунафана Суані. Його погляд був холодний, як глибокий басейн, і він вимовив крижаним тоном:
- Де Ло?
Коли Су Ло зганьбилось у Дунфан Сюань, спалахнула лють. Він холодно відповів:
- Ти зараз питаєш? Чи не запізно?
Раптом очі Наньгун Леуня потемніли і спалахнули холодним світлом. Його довга рука потягнулася, схопила Дунфан Сюаня за комір і підняла його. Крижані очі Наньгун Льов'я спалахнули з бурхливим вбивчим наміром:
- Кажи!
Цей гнівний окрик, повний стримуючий сили проколов розум Дунфан Сюаня і змусив його оцпеніти. У його очах відобразився жахливий жах.
Якщо він не помиляється, раніше, коли втік від Нанґун Люня, той був ще в ранзі Командора. Чому ж його сила так швидко зросла?
Дунфан Сюань знав, що його власні сили відновилися на вісімдесят відсотків. Він був як мінімум в середині рангу Святого, але Нангун Люнь схопив його. Що ж сталося? Можливо, Нанґун Люнь не лише загинув від рук гігантського дракона, але й скористався з цієї катастрофічної можливості?
Чим більше Дюнфан Сюань думав про це, тим сильніше він був шокований і шкодував. Зрештою, він прямо втупився на Нанґун Люня:
- Де гігантський дракон?
- Ти думаєш, у нього були шанси? — Рука Нанґун Ляйня стиснулася, і він промовив ці слова з холодною умилкою.
Дунфан Сюань відчув, ніби йому перерізали горло і раптом його охопило смертельне відчуття смерті. Це відчуття налякало його і змусило запанувати.
- Кажи! - Викрикнув Наньгун Левюні, і його тон був повний нетерпіння.
У опущених очах Дунфан Сюаня мігнув холодне значення: судячи з сили, він вже не міг протистояти Наньгуні Льюню. Якщо він не зробить щось, то сьогодні ж помре тут.
Щойно він пішов від переслідування Су Ло, як відразу ж потрапив під вбивний приціл Нанґун Люня. Дунфан Сюань розумів, що йому не пощастило.
Що він міг зробити, аби порушити спокій і біологічне мислення Нанґун Люня? Пробити голиш в його дусі? У очах Дунфан Сюаня спалахнула вогник, і йому в голову швидко прийшла ідея.
- Ти дійсно хочеш дізнатися де Су Ло? — Він запитав, відштовхнувши руку Нангун Люня.
Чорні зіниці Нанґун Ляуня звузилися, і він, не кліпаючи, пильно дивився на співрозмовника без слів.
- Насправді, Су Ло... - Дунфан Сюань з полегшенням зітхнув. - Навіть я не знаю, як з нею справи, але сподіваюся, що ця дівчина отримає допомогу небес.
- Що сталося? — Наньгун Льоун зберігав спокій на обличчі, але вени на його руках були заховані широкими рукавами і розгнівались.
З того моменту Дунфан Сюань почав складати вірогідну брехню.
Він розповів, як Су Ло опинилася на дні чорного озера і його слова були на дев’яносто відсотків правдою та десять - вигадкою, що робило їх незрозумілими для інших.
За його словами, після того як Су Ло опинилася в озері, її переслідували маронетка Бога Бітви з наміром вбити. А далі...
Глава 1771
- Ти хочеш сказати... - З лютістю видихнув Наньгун Люнь, виділяючи кожне слово.
- Ця дівчина, я вважаю, вже ... На жаль, — повільно промовив Дунфан Сюань зітхнувши.
- Правда? - З холодною посмішкою перепитав Нанґун Льюнь, його погляд був зловісним і наповнений жахом.
Не давши Дунфан Суаню сказати ні слова, він швидко вкинув руки у складну ручну печатку. З усіх боків посипалися заповнені чорною енергією ручні печатки, які з’єдналися і утворили міцну та надійну стіну із мечів, надійно забезпечивши Дунфан Сюн - Суаня всередині.
Холодний вітер проносився повз сніг замерзав, перетворюючи все навколо в білу кашу. Усередині цієї стіни з мечів стояла лише самотня фігура Дунфан Сюань.
Дунфан Сюань не встиг опам’ятатися, як мечі з усіх чотирьох сторін одночасно кинулись до нього.
У той момент Дунфан Сюань застосував цей прийом, щоб зупинити Су Ло і не дати їй втекти. Але тепер ситуація змінилася, і він відчував біль від цієї сцени. Над головою з сильним свистом проносилися численні білі леза, наче гострі клинки. Дунфан Сюань, використовуючи всі свої сили, відчайдушно намагався протистояти їм. Два найвидатніші майстри бойових мистецтв зійшлися в схоплюванні.
У кімнаті з вітряними ножами, яка була запечатана, бій досяг надзвичайного наколення. Деякий час було важко зрозуміти, хто виграє, але після десяти раундів усе стало очевидним.
Наньгун Левуні залишався таким же красивим, як і раніше, його волосся були акуратно закладені, а одяг не пом'ята Дунафан Сюань ж, навпаки, був у повному безладді: його обличчя розтріпані, одяг зіпсований, але обличчя було блідим, наче папір. Хоча він намагався зберігати спокій, його злегка тремтячі ноги випадали з рівноваги.
Дунфан Сюань з недовір’ям втупився на Нангун Льюня!
Як цей хлопець став таким сильним? Коли він так впевнено здобув перемогу? Дунфан Сюань зрозумів, що йому просто бракує впевненості в собі, щоб перемогти Нангун Левуня.
Наньгун Лууні з холодною посмішкою стиснув шию, його погляд був ніби ніж:
- Як і раніше, ти не хочеш говорити правду?
Рот Дунфан Сюаня скрився в примарній усмішки:
- Невже ти дійсно думаєш, що зможеш перемогти так легко?
У очах Нанґун Люня запалився холодний вогник.
У цей момент на обличчі Дунфан Сюаня раптово з'явилося серйозне вираз. Його тіло почало повільно розширюватися, як повітряна куля, яка ось-ось лусне.
У той же час за фігурою Дунфан Сюаня з'явилася слабка постать величезного дракона... Це... Несподівано у Нанґун Люня з'явилося погане передчуття.
В наступну мить він хотів придушити небезпеку, поки вона не перетворилася в щось більш серйозне. Але перш ніж він встиг поворухнутися, сила духу навколо тіла Дунфан Суаня стала настільки сильною, що видала шипливий звук, який привів все довкола в хаос і мало не викликав вибух.
Така могутня духовна сила!
Наньгун Левуні відчув небезпеку і інстинктивно відступив.
У цей момент навколо Дунфан Сюаня спалахнула невгамована і могутня енергія. Він простяг руки до неба і, видавши пронизливий крик, сказав:
– Ах...
З цим звуком стіна мечів почала розпадатися на частини.
Наньгун Люун швидко склав печатки, і один за одним білі вогні полетіли до стіни мечів, допомагаючи зберегти її цілісність. Однак з часом Нанґун відчував, як тиск стає дедалі сильнішим.
Невже Дунфан Сюаня дійсно має такого козиря в рукаві? Брови Наньгун Люня сильно зрушилися.
У міру того як сила Дунфан Сюаня наростала, спалахнула оглушливим вибухом!
"Тресь..."
Багато мечів вітру розсипалися в повітрі. Величезна духовна енергія розлилася скрізь, і повітря наповнилось шиплячими звуками. У цей час Дунфан Сюань опустив голову, пильно дивлячись вперед.