Глава 1728
Зрештою, що відбувається? Серце Су Лу трохи стривожилося. Якщо б така ситуація не була заблокована, то її вигідність зменшилася б і вигоду Дунфан Сюань зросла б у декілька разів. Якби ця річ зникла надовго, важко було б сказати до якої міри виросте Дунфан Сюань.
Якби він міг підтримувати цей стан лише деякий час, то Су Ло змогла б це знести. Но...
Але з тих пір, як вона помітила ситуацію Дунфан Сюаня, дивні зміни в його тілі не змінилися. Су Ло спостерігала за тим, як він піднімається до рангу командира.
Зрештою, що відбувається? Вона напружено нахмурила брови.
Її свідомість розлетілася по всі боки.
Цзи Ян і Бієнн Юін вже стали жертвами саможертовності, тому не зауважували справ у зовнішньому світі. Наньгун Левуні теж був у такому стані, ніби не помічав змін в Дунафан Сюані.
Поспостерігавши за ситуацією довкола і внизу, Су Ло знову подивився в сторону непроханого гостя.
Він увійшов у територію, що дуже близько до Су Ло. Але на інших воно не вплинуло.
Су Ло таємно зітхнула: рівень культивування Дунфан Сюаня був явно вищим, ніж у неї, так що якщо вона зробить крок, то шанси на невдачу будуть великими. У будь - якому разі, у річці було багато духовної сили і хоча вона не змирилася, в неї немає іншого вибору, окрім того, як відступити.
Коли Су Ло вирішила піти звідси і знайти місце подалі від Дунфан Сюаня, раптово в її голові пролунав знайомий голос.
- Так і будеш мчати? - У голосі Малого Кам'яня лунали звуки глузувань.
- А що мені залишається? Напасти сповідь? - Су Ло відчувала, що це того не варто. Якщо її рух буде занадто різким, вона одягне і Наньгун Люня, і їх. Тому, навіть якщо б вони хотіли воювати, їм все одно треба було чекати на берег.
- Ідіотка! Хто сказав, що тобі потрібно битися? - Маленький Камінь мало не вибухнув.
На обличчі Су Ло відбивалося здивування, і вона розтягнула руки й сказала:
- Тоді що робити? - У будь-якому випадку, у неї не було ніяких методів.
- Хіба ти не любиш давати людям спробувати їх власні ліки? Очевидно, що ти маєш скарб, якщо не користуєшся ним тепер, то до якого часу будеш чекати? - Маленький Камінь мало не отримав внутрішні пошкодження від злості на тупе відношення Су Ло.
- Скарб? - Який скарб? Як так вийшло, що вона не знала?
Саме в той момент, коли Су Ло роздумувала над цим, з її простору вилетів круглий жовтий кристал. Він з'явився на відстані видовженої руки від неї.
Побачивши кристал жовтого кольору і форму рисового поля, Су Ло була слабо реагована й запитала:
- Це... Що це за штука?
Схоже, у неї не було жодної ідеї, що це за речі.
Маленький Камінь роздратовано хмикнув:
- У тебе так багато скарбів, що ти викинула цілу полицю коштовностей у простір, навіть не глянувши на неї. Звичайно, ти не знатимеш!
Су Ло завивала до тих пір, поки у неї не розболівся мозок. Отже, це була нагорода за перше випробування. Але, як і говорив маленький Камінь, скарбів було занадто багато, а після цього вона була дуже зайнята, тому у неї не було часу ретельно дослідити, яким чином використовувати ці скарби.
- Це зветься Кристал Поглинаючого Духа! - Маленький Камінь вперше побачив порожній і збентежений погляд Су Ло. Він зрозумів, що вона нічого про нього не знає.
- Ти хочеш сказати... - Су Ло вказала на стоянку поблизу Дунфан Сюаня: В його тілі є...
- Ти правильно вгадала, подивися на його голову, — маленький Камінь натякнув Су Ло.
Вона поспішно подивилася на макушку голови Дунфан Сюаня і від одного погляду мало не розхвилювалася.
Глава 1729
Раніше вона не помічала, що на голові Дунфан Сюаня був маленький шматочок жовтого кольору, схожий на пасту. Він був розміром приблизно з кулак і в цей момент випускав тепло та смикали дим.
- Побачила? - Маленький Камінь двічі хмикнув. Але в його хмикання був закладений величезний сенс.
Почувши це, серце Су Ло раптово похололо:
- Що ти хочеш зробити? - У неї було дуже погане передчуття.
— Добре вчися від нього, — лаконічно відповів маленький Камінь.
- Що? - Су Ло не змогла стримати кашель.
Жовта паста на голові Дунфан Сюань була розміром з кулак. Від неї йшов пару, але виглядало це так, ніби у нього на голові сніжна груша. А ось те, що було перед нею... Як це можна вважати? Він був завбільшки з пташине гніздо і дуже жовтого кольору. Крім того, воно мало форму рисового поля. А зверху воно було дуже дотепним...
- Можна я не буду... - Су Ло хотілося плакати, але сліз не було. Якби вона знала, що все буде саме так, то вирішила б уникати Дунфана Сюані і триматися від нього подалі.
- А ти не повинна хотіти. Якщо ти не хочеш його поглинути, почекай поки Дунфан Сюань поглине всю духовну силу навколо тебе доти, доки нічого не залишиться, — сказав маленький Камінь тоном « Дуже легким для обговорення». - Тоді чекай, поки Дунфан Сюань просунеться вперед, а поглинає чи ні — вирішуй сама.
Зітхнувши, вона сказала: « Маленький Камінь уже все сказав », що ще могла сказати? У результаті вона змогла лише повільно витягнути свою струнку руку і повільніше взяти цей комочок з розчарованим блиском.
- Поклади його на голову. - Маленький Камінь з напруженим виразом обличчя урочисто давав вказівки.
– О... - Су Ло захотіла заплакати, але сліз не було і вона знову почала падати. Зрештою вона кинула погляд на Дунфан Сюаня, глибоко зітхала і з таким видом, ніби кидає розбитий глек, поклала жовтий комок собі на голову.
Цього разу їй здалося, що в неї на голові шишка, схожа на конус... або щось на зразок того.
- Тепер ти можеш культивувати, — маленький Камінь з усіх сил намагався зберегти напряжене обличчя, але його шкіра дуже почервоніла від удушливості. Вугілля його очей і брови не могли стримати бажання розгулюватися у весь голос. Його тіло тремтіло від стримування. Зрештою, маленький Камінь більше не міг стримуватись від сміху в просторі Су Ло, і тому та не затрималася й кинула на нього презирливий погляд — вона вже уявляла собі наскільки комічно і безглуздо виглядає зараз. На щастя, Бієнн Юін та інші були в стані культивації і не встигли відкрити очі, щоб подивитися на неї, інакше вони б попадали з сміху.
Су Ло тихо прокляла маленький Камінь у своєму серці, а потім мовчки закрила очі і увійшла в стан культивації.
З того часу як вона наклала на голову Кристал Поглинаючого Духа, вона немов просвітила. У цьому просвітлінні був легкий холод, а голова була наповнена енергійністю. Су Ло ясно відчула, як з усіх боків духовна сила лютує, наче бурхливий потік, що проноситься повз її постійно і безперервно. Через таку кількість духовної сили Су Ло мало не потонула.
Але дуже швидко вона прийшла в себе і відкинула захоплені почуття. Вона швидко перетворювала зовнішню духовну силу в форму, яку могла поглинути. Су ло чітко відчувала зміни у своєму тілі. Якщо говорити про те, що її сховище було подібне до дерев’яного бочечка, то вона спочатку мала в середині дев'ятого рангу духовну силу у дерев'яному бочки менше половини. Але коли духовна сила шалено хлинула всередину, дерев’яний бочечок наче наповнився водою і піднявся зі швидкістю неозброєним оком — дюйм за дюймом, це було дуже ясно й очевидно.
Якби дерев’яний бочечок був повний, то Су Ло можна було б підвищити до десятої ранги!
У її тіло відбувалось те, що іншим здавалося б немислимим. Якби вони побачили цю сцену, то впали б у непритомність від страху. Адже за рік вони могли б досягти подібного ні на йоту, але Су Ло дійсно, зі швидкістю, яку можна було побачити неозброєним оком, піднімалася вгору дюймом!