Глава 1682
Наньгун Левюнґ підняв погляд і пройшов по карті. Потім він злегка нахмурився, його тонкий довгий палець вказав на місце на карті:
- Місце, де ми знаходимося, тут, а ось тут відзначено місце другого випробування.
— Здається, до нього ще далеко. Су Ло з затаваним страхом окинула очі околиці. Її погляд був глибоким: — Здається, тільки що звук флейти зник.
Невідомо, звідки доносився звук флейти, і невідомо хто в неї дув, але з тих пір як у хід пішов Свисток Тун Тяня він більше не з'являвся.
- Ця Тайна Територія Бродячого Дракона заслуговує називатися невідомою, тут всюди тануть небезпеки. Усюди існує небезпека, яка може загрожувати життю, одна необачна ситуація — і наших маленьких життів не стане - невідомо, коли Ло Гаомін опинився перед Су Ло, але його очі були сповнені вдячності: « Нас врятувала пані Су », інакше ми б вже плавали в кип'ястих лавах.
Су Ло махнула рукою, але пробурмотала:
- У будь-якому випадку, ви, хлопці, залишилися живі, це найважливіше.
Крім того, у той час вона була зайнята групою Бієнн Юіна і не мала часу подбати про них.
— Незважаючи на все це, я мушу подякувати пані Су.
Але Лі Аочен, який сидів поруч з ним, посміхнувся:
- Вона насамперед рятувала своїх друзів, а не нас, за що ж нам її дякувати?
Су Ло слабо посміхнулася:
- Так, але якби я не намагалася врятувати своїх друзів, то й вас б і я теж не врятувала. Крім того, кому потрібна ваша вдячність? Чи можна використовувати ваше цінування як їжу або одяг?
- Ти! - Лі Аочен був такий злий, що обидва очі горіли від люті.
Су Ло, не вступаючи йому, зустріла його погляд, а її очі були повні льоду:
- Не думай, що твоя вдячність важлива. Я ні краплі не докладу нею.
Закінчивши говорити, Су Ло та її група встали і приготувалися йти.
Але тоді раптом з'явилася фігура.
- Як так вийшло, що всі хочуть піти так швидко? Чому б не відпочити ще трохи?
Цей голос змусив всіх зупинитися.
Дунфан Сюань? Як вийшло, що він з'явився тут? Су Ло зупинилася і повільно обернулась. Її очі були напівзаплющені, і вона дивилася стоячого перед нею чоловіка.
Су Ло пам’ятала, що після того як Дунфан Сюань промовив ці грубі слова, він утік з люті. Але зараз він не виглядав так, як раніше.
На ньому був білий халат, чистий, без єдиної пилку. Його колір обличчя був рум’яним і безшубашним, від нього виходило одухотворе сяйво зсередини. Весь його вигляд здавався яскравим і сяючим, як ніби ось-ось має відбутися щаслива подія.
Зрештою, що відчував Дунфан Сюань у ці кілька днів? Чому він викликав у людей відчуття повної зміни та реставрації? Завдяки таким почуттям у Су Ло трохи погіршилося настрій. Чим сильніший був Дунфан Сюань, тим сильнішим було його протистояння.
Чи може бути, що Дунфан Сюань отримав титул командира? Су Ло з Опакою подивилася на Нангун Люня, але він лише похитав головою.
Неправда? Що ж тоді пережив Дунфан Сюань, щоб виглядати пронизаним світлом? Це елегантно і зверхньо? Су Ло ще більше засталася.
Але ось погляд Дунфан Сюаня вже спокійно зупинився на обличчі Су Ло.
- Чому біля пані Су такий вираз обличчя? Не рада, що я збираюся приєднатися? - Дунфан Сюань змінив своє колишнє пихате ставлення, а його манери стали надзвичайно добрими.
Коли Су Ло побачила, що він використовує такий приємний тон і слова, то ще більше засталася. Але про що б вона не думала, її обличчя залишалося спокійним, як вода, і на ньому не було ні краплі тривоги. Вона слабо усміхнулася:
- Цю дорогу збудував не я, а ви, шановний.
Глава 1683
Погляд Дунфан Суаня непомітно пройшовся по тілу Нангун Люні, а потім розвів руки і безпорадно усміхнувся:
- Хіба не пані Су відповідає за це діло? Чи ж величний Наньгун Люнґун, який має ранг командира, не слідує за вами?
У тоні Дунфан Сюаня чулися нічки здівлянки. Почувши це, Су Ло розлютилася і побачила спокійну та контрольовану особу. Посмішка була байдужею:
- Це тому, що я подобаюся Нанґун Люню, отже він так себе веде, може, я і тобі подобаюсь?
Су Ло з посмішкою дивилася на Дунфан Сюаня, не поспішаючи чекаючи його відповіді, і що б він ні сказав після цього, відповідь Су Лор буде гострим, як сніговий меч.
Дунфан Сюань не очікував, що думки цієї дівчини будуть рухатися так швидко, а сказане нею не викличе жодних сумнівів. У той момент він не встиг зреагувати. Він знав, що коли він відповість « так як» то Су Ло точно не оцінить його. Але якщо він скаже: « Вона мені не подобається», це все одно буде не дуже приємно.
Дунфан Сюань зітхнув: « Хоч би наскільки зросла її сила, Су Ло завжди могла з упевненістю прийти йому на голову ». Вона була наче висока гора, яку важко перевершити.
Су Ло несхвально проводила поглядом Дунфан Сюаня, а незабаром, рука об руку з Нангун Луунем, вирушила в дорогу.
Група повільно йшла вперед, але серце Су Ло все більше і більше хвилювалася. Час і місце появи Дунфан Сюаня видавалися сумнівними. Люди не могли не підозрювати його в тому, що він є джерелом звуку флейти.
- Може, це він? - Су Ло негромко запитала Нангун Люня, бо була впевнена.
- Той, хто дув у флейту, не він, але ... - Чи був він спільником, в цьому Нангун Люнь не був упевнений. Він зробив паузу, потім погладив Су Ло в голові: - ситуація стає все більш підозрілою, з цього моменту не відходь від мене далі ніж на десять метрів, добре?
- Тоді чому б тобі не використати ремінь, щоб зв'язати мене? - Су Ло підняла своє маленьке, розміром з долоню, обличчя і голосно розсміялася.
— Непогана ідея, — Нанґун Люнь прийняв позу, намагаючись втілити її в життя, але його зупинила міняюча Су Ло.
- Досить, хіба не достатньо того, що я тобі пообіцяла? З цього моменту я не відійду далі, ніж на 10 метрів.
Холодний та урочистий вираз обличчя Нанґун Люня відновився. Щойно з'явилася флейта, він зробив велику помилку. Якби в той момент він шукав джерело звуку і вбив його, а не дав силу духу Су Ло, можливо, результати були б такими?
Він і досі не міг вирішити цю проблему. Він не знав, якщо знову зіткнеться з цим питанням, який вибір зробить. Він був упевнений, що єдине, чого він не міг бачити і врятувати поки Су Ло в небезпеці.
Група людей йшла тунелем, не вимовляючи ні слова.
Тунель ставав все ширшим і ширше, аж поки не перевищив десятки метрів завширшки. Це було більше ніж достатньо, щоб всі могли йти пліч-о-пліч.
Коли Су Ло вже думала, що така мирна і спокійна група людей добирається до місця призначення, то несподівано поступ Дунфан Сюаня прискорився. Він швидко мив Су Ло та інших і кинувся вперед.
Коли Лі Аочен і Ло Хаомін побачили, що Дунфан Сюань прискорився, то переглянулися. Вони не розуміли, чому Дунфан Сюань так робить, але знали: якби не було користі, то Дунапан Суань не став би бігти так швидко.
– Швидше! Швидше! - Лі Аочен прискорив кроки. Через мить його фігура зникла далеко.
На місці, де залишилась чорна точка, Лі Аочен побачив Су Ло, яка виглядала втраченою. Він з’ївся, але зрештою вирішив піти за Лі Аоченом.
Внаслідок цього на місці події лишилися тільки Су Ло, Наньгун Левуні, Цзи Ян і Бієнн Ін.
- Що відбувається? - Вираз обличчя Бієнн Юіна був явно стривожений.