Глава 168
Стосунки Дунфан Сюаня і Ло Хаомін були лише на поверхні, тож Ло Гамен не розповідав би йому надто багато.
- Чому ти завжди ускладнюєш життя Су Ло? - Лі Аочен злегка нахмурився, а потім знову розслабився.
– До... — Не можу змиритись, коли ти програєш міс молодше тебе? Крім того, двоє молодших братів і сестра загинули через її провину. Тому я не буду боятися і почуватимусь нещасним.
Ці слова Л. Хаоміна змусили Аочена поринути в глибокі роздуми. Лі Аочен вважав, що коли за Су Ло стоїть гросмейстер Рон Юн, то вона вже не має нічого спільного з природою. А тепер у неї були якісь стосунки з майстром міста Чистилища?
Ло Хаомін бачив, що вираз обличчя Лі Аошена був похмурим і тривожним. Він не міг зітхнути:
- Якщо ти хочеш, щоб слава сім'ї Лі Нефритового Озера тривала протягом століть, то краще було б передати Лі Яояу Су Ло, аби вона запланувала нею, інакше...
- Слова брата Ло здаються трохи напруженими: чуже прагнення може загасити власну силу. Більш того, це досить серйозно, — рот Лі Аошена скричався в холодній і байдужій усміхці: - Про стосунки Су Ло та майстра міста Чистилища ти просто здогадаєшся, вірно?
- Ти не віриш у це? – гострі брови Лооміна нахмурилися.
Лі Аочен з усмішкою махав рукою:
- Не те щоб я не вірив у брата Ло. Просто я не вірю, що Су Ло так везе.
Ла Гаомін не сподівався, що на щирі слова Ліошена відповість недовіра. Усміхнувшись про себе він сказав:
- Якщо вже ти не віриш, то й не вір. Почекай до дня, коли сім’ю Лі Нефритового Озера вирвуть з корінням.
Ці слова не сподобалися Лі Аочену. Він кинув погляд на Ло Хаоміна:
- Брат Ло просто так зверхньо дивиться на палац Нефритового Озера?
- Я не дивлюся на палац Нефритового Озера з погордою, а радше вважаю, що Су Ло готова до цього. Врешті - решт, один лише гросмейстер Рон Юн зміг стримати сім’ю Лі з Нефритового Озера — Ло Гаомін побачив, що Лі Аонен все ще хоче виступити проти нього і безпорадно махає рукою: « Якщо ти й далі виступатимеш проти Су Л.
Після того, як Ло Гаомін ознайомився з справою Наньгун Люня і Дунафан Сюн - він нарешті став ясно бачити те, що відбувається. У той час під час змагань Спіска Бродячого Дракона сила Дунфан Сюанья все ще могла придушити Наньгуна Льюня. Але в одну мить Дунфан Сюань не зміг заблокувати три його випади. Потенційний рух Наньгун Левюня був неврівноваженим, ніхто не знав якого сходинку він досягне в майбутньому. У будь - якому разі, навіть якщо він викладеся на повну, йому Ло Хаоміну, все одно не наздогнати. Навіть якщо вони не стануть братами, він і далі хоче бачити суперника. Інакше він став би сходинкою на шляху до встановлення сильного експерта або папкою-пушкою під його рукою.
Ло Гаомін вирішив, що з сьогоднішнього дня він репрезентує палац Льюй, щоб відпустити ненависть між ними та Су Ло. Тому він не буде навіть ускладнювати їй життя.
Брови Лі Аоченя щільно зімкнулися. Через деякий час він холодно сказав:
- Не сумнівайся, якщо вона не провокуватиме мене, я не піду за нею.
Але слова Ло Гаомін вже запустили насіння глибоко в серце Лі Аошена. Оскільки Су Ло було так важко справлятися, варто почекати часу, поки вона виросте ще більше, чи не стане для сім’ї Лі - Нефрітового Озера набагато небезпечнішою? Отже, потурати ворогові означає накликати на себе біду, можливо він міг би...
Оскільки Лі Аочен опустив голову під кутом, Лоомін не міг бачити холодне світло в його очах!
Після цього обидві команди повертались, щоб вбити пурпурних павуків. У цей час Дунфан Сюань, здавалося, повністю зник, а його навіть ніхто і не згадував.
Три дні пролетіли наче одна мить.
Маленький дерев'яний будиночок у лісі...
У той час Су Ло і Біечен Юін несли на плечах цілий мішок білих каменів і поверталися назад.
Глава 1659
Побачивши великий мішок групи Су Ло, Лє Хаомін і Лі Аочен відразу ж остовпіли. Вони подивилися на маленький мішечок у своїх руках, а потім обмінялися поглядами. Їм захотілося плакати... Це було занадто несправедливо!
Су Ло не знала, що Ло Гаомін вже вирішив виправити ситуацію. Вона обкинула їх поглядом і з примарною посмішкою сказала:
- О, у вас теж багато білих каменів.
Луо Гаомін ласкаво посміхнувся:
- Ну, з вами нам не порівнятися. Цього разу у вас їх дійсно забагато, так що в пустелі більше не залишилося жодного пурпурного павука.
Почувши це, куточок рота білосродого старого дідуся смикнувся. Коли він побачив величезний мішок в руці Су Ло, то став ще очевиднішим.
Су Ло усміхалась, дивлячись на нього:
- Дідусю, а тепер ми можемо?
Білобородий дідусь кивнув головою, не зважаючи на неї:
— Будь ласка, робіть що хочете, — закінчуйте розмови і заплющіть очі у напівдрему.
- Ви підете першими чи ми? - Су Ло кинула погляд на Ломіна. Раніше, коли Ло Гаомін бачив її, він відчував до неї огиду і хмурився, наче вона була у боргу, який не зможе повернути за вісім життів. Але цього разу вона побачила усмішку щирості й ввічливості. Може, його хтось змінив?
- Все, що скаже пані Су буде добре, у нас немає заперечень, — Ло Гаомін все ще був сповнений сердечності і тепло посміхався.
- Яка дивна людина! - Су Ло в серцях пробурмотів. Але її обличчя було спокійним, як вода. Після цього вона сказала: « Як щодо чергування людей? » Так ніхто не буде користуватися один одним. Як вам такий варіант?
Чим більше призивали, тим більша ймовірність для тих, хто брав участь пізніше, не отримати нічого, тому чим згодом грався приз, то все ж таки справедливо це було.
І коли він побачив Су Ло в такому стані, то кивнув:
- Це хороший спосіб.
- Тоді я не буду ввічливою, ми підемо першими. Су Ло повела свою групу до автомата для розиграшу прикли з величним видом.
Вона подивилася на призовий автомат, який був витерт до блиску. Вона склала обидві долоні в молитовній позі і пробурмотала про себе:
- За три дні до цього, коли я підняла удачу, вона була досить гарною. Сподіваюся, що в цей день моя удача все ще буде схвалена мені.
Закінчивши молитися, Су Ло приступила до офіційного розиграшу призів.
Су Ло натиснула на кнопку запуску сто білих камінців.
Вона уважно дивилася на цифри, які пропливли повз. Глибоко зітхнувши, вона почув звук "Бах", Після чого цифри зупинилися.
- Подивимося, який номер вибила наша Су Ло, — Цзи Ян підбігла і подивилась на екран автомата для розиграшу призів.
У очах Су Ло була видно нервовість, бо навіть вона не знала, що зможе вибити цього разу. Якщо це буде "дякую за захист", то обличчя Су Ло сто відсотків роздуться від сорому.
- Номер 98, ха-ха! Ло, тобі справді щастить... - Цзи Ян відчувала, що удача Су Ло все ще на її боці. Не вистачало тільки небагато, зовсім трохи, до номера 99. На щастя, її удача була трохи кращою ніж ця і вона не отримала "дякую за охорону".
Скарб 98 був дуже простий, а це була пігулка для ліків.
- Пилюля реставрації Духа рівня Грандтрута? - Коли Су Ло отримала пігулку, вона не змогла стриматися від гіркої усмішки. У чому вона не мала нестачі, так це в медичних пігулках: коли у неї були пилюки рівня Імператора, для неї було марним.