Су Ло роздратовано закоїла очі:
- Якби у мене було небагато, я б взяла їх раніше, навіщо мені було чекати до цих пір?
- Тоді, якщо це все, я пішов, — Біен Юін прикидався розчарованим і повернувся, щоб піти. Здоровий глузд підказує, що коли Су Ло запросила його до себе, то вона обов’язково мала викликнути його, щоб зупинити.
Але його розчарувало те, що Су Ло не зупинила його, а просто знехтувала. Вона розмовляла тільки з Цзи Ян.
- Давай працювати разом, — Су Ло розсміялася і сказала. Як тільки вона це сказала, з'явилось прозоре віртуальне зображення і окутало найближчого до них пурпурного павука.
На обличчі Цзи Ян з’явився недовірливий вираз.
Ці віртуальні зображення були майже прозорими, розміром з 10 квадратних метрів. Але якщо придивитися уважно, то можна було виявити, що простір всередині віртуального образу злегка зморщений.
- Заходи, — Су Ло натякнула Цзи Ян, що потрібно увійти в простій п'ятдесят відсотків і знову пояснила: — Тепер сила цих павуків знизила мене на 50%. Якщо ти зараз кинеш туди, то гарантуюш, що вб'єш хоча б одного махом і не помиляєшся.
Простір пустота Су Ло майже не схвалила експерта десятої ранги, але ці пурпурні були тільки сьомою чи восьмою. Тому ефект був надзвичайно хороший. Су Ло використала лише невелику частину сили, а її сила зменшилась більш ніж наполовину.
Ян, побачивши це, ледь не знепритомніла і пробурмотіла:
- Вони зменшилися більше половини?
Незабаром її погляд знизився на тіло групи пурпурних павуків. Звичайно, вона виявила, що рухи цих членистоногих були повільними, а їхні голови здавалися безглуздими і неповоротними.
Не чекаючи, поки Цзи Ян прийде в себе, Су Ло вже кинулася до них, розмахуючи мечем Чен Ін.
Було видно, як Су Луо підняла меч Чен Ін високо вгору і потім з силою нанесла удар вниз. У той же час по дузі пронеслося холодний післяобраз меча. Чули звуки "чвяк, чв'як", і незабаром троє павуків відрубали голови. Їх підкинуло вгору і вони, приземлившись на землю, повернулися понерції.
Цзи Ян відкрила очі, які стали абсолютно круглими. Вона тупо дивилася на Су Ло, бажаючи щось сказати, але не знаючи, що саме.
Бієчен Юін першим прийшов в себе. Він великими кроками кинувся до Су Ло, бажаючи обійняти її за ногу, але вона роздратовано відштовхнула його:
- Поки вони повільні, вб'ємо їх. Скільки їх буде, стільки ти і вб'єш. Ці голови - наш скарб.
Почувши це, Цзи Ян і Бієнн Юін дуже зраділи. Кожен з них витягнув холодні мечі і кинувся до них, розмахуючи мечами.
Пурпурові павуки були оповиті пустотою Су Ло, їхня швидкість і сила зменшилися більш ніж наполовину. На даний момент їх сила становила близько шостого рангу. Для сучасних Цзи Ян і Бієнн Юіна що таке шоста ранг? Вони були тільки тим, що перетворилися на порошок після удару меча.
В результаті ця пара, одна з правого боку, інша зліва, підняли свої холодні мечі і з усіх сил намагалися вбити цих павуків.
Тільки тоді вони зрозуміли, що мала на увазі Су Ло, кажучи про те, як сила пурпурних павуків зменшилась вдвічі. Адже тепер ці створіння були повільними і безжиттєвими, вони зовсім не противились. Коли їхні руки піднімалися і опускались, вони могли позбутися щонайменше двох. При вдачі вони могли вбити відразу трьох або чотирьох.
Це було набагато ефективніше, ніж раніше.
Колись їм доводилось боротися, і якби їх оточило пурпурні павуки, їхнє життя могло б опинитися під загрозою. Але тепер їм не потрібно було думати про такі речі. Поки вони механічно розмахували холодними мечами, це було так само просто, як рубати м'ясо.
Довкола безупинно розносився звук заліза, а темно-фіолеї голови розвлітались у всі сторони.
Дуже швидко вся ця невелика група павуків була знищена.
Су Ло змахнула рукою, і всі голови по землі влетіли у її простір. Вона посміхнулась і сказала:
- Зараз немає часу вибирати один за одним. Зачекайте, поки ми не закінчимо, щоб поговорити про це.
Ці павуки мали відрубані голови, тому білі камені не виривалися назовні. Якби вони взялися за цю дрібницю, то втратили б багато часу.
Цзи Ян і Бієнн Юін охвалили.
Завдяки досвіду, отриманому минулого разу, Су Ло та їхня координація стали ще кращими.
За мановиною руки Су Ло, Просте пустота тільки-тільки утворилася, як вбігли Цзи Ян і Біон Юін, немов ставаючи на карту своє життя. З блискавичною швидкістю мечі в їхніх руках підняли високо вгору і безжалісно наносили удари.
Су Ло теж почала битися разом з ними.
Внаслідок цього за менш ніж кілька секунд усіх десятки пурпурних павуків було визнано мертвими.
Зібравши все, що сталося на землі, триєдина жінка знову вибігла з води до наступної групи.
Ззовні їх оточувало дерево Акації, а всередині їм допомагало Просте пустота Су Ло. Між ними не було жодних загадок, а група з них мала мовчазне спілкування. Їхня ефективність зросла в понад десять разів.
Вони билися тут, і Наньгун Левуні, що був позаду, теж не розслаблювався.
Тепер все його тіло було ніби оповите блискавками, а три тисячі пряде чорних волосся, перекинуті через плече, робили його схожим на бога-дракона, що мерехтить сяйвом. Здавалося, що блискавиця і грім зійшлися в небі, створюючи у людей зовсім не схоже відчуття.
Тепер він вказав пальцем у місце, де спалахувало безліч блукаючих драконів, схожих на блискавки. У результаті група пурпурних павуків перетворилася на величезну пожежу.
Невдовзі після цього Нанґун Льоунь вказав на інший напрямок. Його палець, здавалося, мав силу, здатної захопити весь світ. Здавалося, що навіть далека гора схилялася так само як тремтячий слуга.
Його ефективність була вища, ніж у Су Ло в складі трьох осіб.
Ця битва здавалася дуже довгою, але насправді від того, як маленький лисенок заманив до себе пурпурних павуків, перш ніж Нанґун Левунь кинувся в тил, щоб зробити свій хід, ще перед тим як Су Ло придумала спосіб спільної роботи, поки всі пурпурові павуки були знищені, минуло всього часу, достатньо лише для пиття чашку чаю.
Після того як усі пурпурні павуки були вбиті, величезна коренева система Дерева Акації зникла, навіть коріння її досягло неба і саме дерево перетворилося на маленький саженець розміром з людину.
Су Ло з радістю погладила маленький саженець:
- Цього разу ти показав чудові результати. Піди, випий пологової води і відновлюй свою духовну силу.
Природно, що рідна вода Су Ло була водою небесного духу високого класу.
Листя Дерева Акації погладило Су Ло в обличчя, і незабаром воно слухняно увійшло у її простір. Цього разу воно доклало чимало зусиль, майже повністю вистосовуючи свою духовну силу. Йому потрібно було швидко відновитися, тому що маленький майстер дуже скоро потребуватиме його допомоги в наступній битві. Цього разу нагода допомогти маленькому майстереві дуже втішилася деревом Акації.