Глава 1641
І чому ж група Су Ло не з’явилася в креслярну рамку? З легкою рукою Наньгун Люуня, зрозуміло!
Він сказав:
Пурпурові павуки люблять сонячне світло.
І ніхто не посмів сумніватися в його знаннях.
Тому що настала полудень, то світило повільно й зміщалось на захід. Відповідно, пурпурні павуки також повинні бути десь у тій степі, але ніяк не на сході.
Отже, Су Ло і компанія рушили на захід. І молоді люди так і не дізналися про розкол у групі Дунфан Сюаня, а також про необмежену довіру Ло Хаоміна по відношенню до екс-Четвертої Міс.
На сході було багато пишної трави: густа соковита трава, буйні дерева-великани, обнагляті та розрослися скрізь чагарники. Захід же виявився ... Пустеляй.
Цзи Ян, оцінюю навколишнє середовище, впирала руки в боці і хмикла в бік Нангун Льюня:
- Третій старший брат, а ти прямо впевнений, що саме тут ми знайдемо пурпурних павуків?
- Чет сумнівно... - Проричала собі під ніс Су Ло, але вголос поспішила полюбити приятельку: - Ну звичайно, впевнений! Ти впевнений, так?
Його Тіраншество посміхнувся і, злегка граючи на публіку, всмоктав палець. У бархан недалеку блискавиця вдарила друк. Грехот, хмара піску — і під хмарою знайшли ціле гніздо ненаглядних членистоногих!
- Як їх там багато! Не менше сотні, ручаюсь! - Ян захвилювалася від захоплення Цзи і трощила лапок, черевців та отруйних жвал. Тепер вже в її очах павуки були не противними і посаджуючими восьмилапами, а чудовим шансом на виграш не менш чудових призів! І цей шанс вона упустила ніяк не збиралася.
- Ну що за дурна жінка! Ці павуки мають принаймні сьому рангу, і ось куди ця безмозка помчала! Нарнула, щоб її! - Бієнн Юїн вирубався, коли його подруга буквально з головою зникла в пурпурному вороні. І вже наступного разу кинувся на допомогу Цзи Ян, готовий битися пліч-о-пліч.
Су Ло і Наньгун Левюні не відставали. Слід було користуватися моментом, поки Дунфан Сюань і сотоварці не здогадаються про те ж саме, що знав принц Цзінь, і не припружиться всім скопем сюди. І тоді, оплакували їхній привілей! А наступного разу виявити ціле гніздо членистоногих не факт, що вийде.
Отже, його Тіраншество не стримувався і випустив свої сили на повну котушку, матерячись блискавками в усі боки. Бідолахи-павуковани і пискнути не встигали, як перетворилися на сумний попіл. І п’ять хвилин не пройшло, як ціла сім'я — чи то лише друзі, які зібралися для приємного вечора, - пурпурних павуків згорнула від рук неадекватних і пожадливих підлітків. Су Ло як кінцевий елемент спустила з поводка стовп вогню, і весь простір навколо заповнено білими камінням.
- Ло Ло, забирай, - щедро запропонувала Цзи Ян. - Призи гратимеш ти.
- Верно, верно. Ти у нас найуспішніша - тобі і карти в руки, - погодився з нею Бієнн Юін.
Ці двоє повністю і беззастережно довіряли їхнім подругам. Вони були впевнені: якщо екс-червоний Міс отримає приз, більше відповідного для них, вона напевно негайно і без роздумів віддасть його « тим, хто просить ». Вони знали цю рису Су Ло і раніше, але в той момент, коли вона дала кулю з « Примарними Кроками» Цзи Ян, їхня думка про подругу тільки підтвердилася. Вони були готові довірити їй свою спину та інші частини тіла.
Су Ло відмовляти не стала і швидко сховала всі дев'яносто - а було їх рівно стільки — каміння у свій простір.
- Знайти нам ще пару-будівлі таких гнізд, - задумливо простягнула дівчина, проводячи незацікавленим поглядом паучків-одиночок. Сенс ганятися за таку дрібничку?
- А ти що ж, розучилася телепортуватися? - Він здивувався, коли побачив улюблену з м'якою посмішкою.
- Це ти до чого?
Глава 1642
Чоловік, який багатозначно дивився на цю місцевість, підібрав свою кохану і гравво:
- Тут всього-то близько 50 кілометрів, пробігтися по всій території — раз плюнути. Якщо ти в настрої, звичайно.
Су Ло, на мить підійшовши від яскравої привабливості свого обранця, стріхнула головою і доторкнулась до безкрайних піщаних полів:
- Пробігтися, кажеш? Гаразд, недарма ж телепортування займалась, врешті-решт!
- Славно, тоді ти починай зліва, а я піду праворуч, десь посердя і зустрінемося, - запропонував Наньгун Люні та Су Ло радісно закинула:
- Договорились!
Її голос не встиг затихнути, як сама дівчина ніби випарувалася.
- Вскакала, бабка! - Похитав головою Його Тіраншество і, хмикнувши якимось своїм думками, умчався слідом.
- Мені здається, або нас тупо кинули? - Ян, переглянувши Бієнн Юіном філософсько поцікавилася Цзами.
- Дуже схоже на те.
- І що тоді займемося? Хто знає, коли ці двоє... Набігаються. Я б не здивувалася, якби Третій старший брат видумав все це лише для того, щоб позбутися нас двох і влаштувати романтик з Ло. Чи настане час, коли закохуються? Знаючи Нанґуну, він завжди потурав усім своїм бажанням.
- Давай хоч цих самотніх мандруємо, - потиснув плечима маленький Марк.
Після того як основна сила їхньої групи сховалася в заході, напасти на ціле гніздо пурпурних павуків — і це, якщо вони несподівано потрапляться на нього! - Біен Юін б не ризикнув.
- Давай, що вже, - безпорадно погодилася з ним Цзи Ян. А що їм залишалося, власне?
Ось тільки зробити їх план у життя виявилося не так-то просто. Ефективність цих двох була значно нижче пари Су Ло-Нангун Люнь: членистоногі були не зовсім вже слабаками, і дрібними заклять їх було не перемогти. А витрачати щось краще на одного-єдиного паучка було до образливого шкода. За годину полювання на молодих людей вдалося покінчити лише з семерами.
- Ми ж цілу вічність зіткнемося! - Звила Цзи Ян. Скоріше б повернулися Су Ло з третім Старим братом, з ними полювання йшла якось веселіше!
Маленький Мрак, задихаючись і втираючи піт з натрудженого лоба, плюхнувся на пісок і раз перерахував їх « лулів», що помістився на одній його долоні: білих каменів все ще залишалося сім.
Цзи Ян, дивлячись на його страждання, лише закочувала очі. Зрозуміло, що лише придивляючись до камінців, вони не подвоїться!
На жаль, від вбудованого їм світла всі паучки-одиночки сховалися, не ризикуючи зустрічатися з цими жахливими двоногими і скільки б двох друзів не шукали нових "жертв" - усі їхні зусилля були марними. І саме в той момент, коли вони були готові вже почати стогнати від відчаю, повернулися Су Ло і Наньгун Левюні.
- Ну що, напроверялися? - Невинна полюбляла Цзи Ян.
Екс-Четверта Міс, проігнорувавши пошматований намк, дістала аркуш паперу з накаляченої на оном картою пустелі і тнула в сім чорних точок:
- Тут, тут і ще тут. Ці сім місць - гньозда павуків, і за моїми підрахунками, вони не поступаються тому, що ми виявили на початку.
- Виходить, - зробила в розумі нехітре обчислення Цзи Ян, — розоривши їх, ми отримаємо принаймні тисячі білих каменів, вірно?
- У разі, якщо ми встигнемо раніше Дунфан Сюаня сотоварчі — так, - кивнула Су Ло, передаючи лист паперу Нангун Льюню. Це була лише половина території, яку вона оглянула особисто. Залишилася ще територія, « підприємницька» принца Цзіню. Яка ж чудова річ - телепортація!