Глава 1587
Вона отримала найцінніший скарб і вуса не дме! Ще й хвалить так безсоромно. Від цього сумління зовсім зникло. Так би й відвісив їй життєдайний підзатильник, та невибагливий погляд Його Тіраншества не дозволяє.
- Та годі, не така вже й рідкість, я вважаю, - пробурмотала Су Ло, навіть не підозрюючи про кровожерливих помислах друга.
За її логікою, якщо учню зберігали ліки в дерев'яних бочках, то, відповідно, цю адові жижу було не тяжко дістати. Якби складники були настільки малозначними, чи зміг би Рон Юн накопичити цілі бочки?
- "Не така вже й рідкість." - Голос Бічена охріп, і тепер хлопець тільки здався сипелі, намагаючись донести до своєї наївної подруги справжній стан справ. - Сестренька, ти взагалі хоч би уявляєш, з чого складається Лекарство Пильнуючої крові?
- Смію припустити, з крові? - Усміхнулася екс-Четверта Міс, і помоститись: той їдний металевий запах, який в'їхав їй у рот і в ніс, довго ще буде снитися їй в кошмарах.
- Ліки виробляють із кісткового мозку дракона та крові феніксу, роздуті в кров магічної звірини десятої ранги! За чутками, тільки Аптекар Імператорського рівня здатний на відтворення чогось подібного. Навіть від магічної звірини крові можна націдити з гулькін ніс!
Су Ло загальмовано моргнула:
- Справді, щоль?
Здається, дар Майстра вона і справді недооцінила. Якщо це так. Однак, докорів сумління з цього приводу дівчина не відчувала. Ніщо не дається в цьому світі безкоштовно. Особливо культивація, яка може виклика́ти саму творчість. Якщо б Лекарство Пилша Крові було чимось, що міг дістати кожен другий, - навколо би суцільним блукали генії та бодибілдери.
Її звів в оману спосіб зберігання тієї дива-жижі. Це ж треба - в бочках! Однак Ґроссмейстер Рон Юн завжди виявляв неординальність. Добре, що Су Ло-таки витримала всі муки і не втекла, інакше б все цінне ліки пропало зазря. Вчитель би її за таку марнотратність по голівці точно не погладив.
- Купатися в Лекарстві Пилої Крові, жах-то який, - театрально закинув до лоба Бієчен. - Це ж неймовірний засіб, настільки цінний, що вартість пляшечки з рівнем рідини в мій ніготь еквівалентна фіолетовому кристалу! А Ло Ло в ньому бульбашка, треба ж. Скільки на тебе пішло фіолетових кристалів?
Екс-четверта міс замислилася. У дерев’яній бочці ліки, напевно, становили кілограми. Протягом дев'яти днів вона плюскалася в пекельній жиже, відповідно, якщо прикинути кількість на око, то ... Су Ло могла бути похована під фіолетовим камінням, що заполонили цілу кімнату.
Наньгун Льоуні, побачивши скомпоновану мордашку коханої, лише посміхнувся і похлеснув дівчину по плечу:
- Ти завжди можеш продати одну з пілюль і заробити рівно стільки ж.
- Та годі, не те щоб мені брак кристалів, - посміхнулася йому в відповідь екс-чотирна Міс.
Був період, коли її прожорливі улюбленці підчистили всі запаси. Однак тепер, коли вона виграла кілька великих ставок на перегонах, то вже не потребувала ресурсів. На відміну від більшості могутніх сімей континенту, хе-хе. Ось вже кому тепер доведеться підзатягнути пояса.
Погляд Су Ло перемістився на горюючого Бієчен Юїна. Йому дісталося заспокійливе погладжування в голові і повні жалю слова:
- Знала б я про це раніше, зекономила б для тебе трохи. Але, на жаль, я витрачала все до останньої краплі. Я нічого не знайшов, інакше б вчитель мене не відпустив. Тож... На жаль.
- На жаль, - зітхнув маленький Мур.
Глава 1588
Проте, факт збагачення подруги Бієнна не турбував зовсім - він міг хіба що за неї радіти. І звик він вже давно, що Малюсі Ло Ло на голову то й справа висипаються всілякі плюшки та скарби. Куди більше гнобив той факт, що Гросмейстер Рон Ю вже досяг Імператорського рангу, а він сам все на одному місці топчеться. Ось це було дійсно сумно.
- Маленький Мрак, а ти нічого не забув? - Сливовий голоском привернула до себе увагу екс-Четверта Міс, відриваючи друга від похмурих дум. Щоб кинути того в ще похмуріші, само собою.
У Біечен Юіна дуже показно смикнувся око. І знову.
- Бачу, ти згадав. Ось і чудово. Йди, ступай, - підштовхнула Су Ло юнак до Цзи Ян.
- Це... А як же... ну... - Бідолаха так заїкався, що, здавалося, у нього от-ось піде пару з вух. А Цзи Ян була все ближче... і ближче...
- Ви двоє, чого вдумали? - підозріло поцікавилася дівчина.
- Нічого такого, - занадто торопліво відповів маленький Мрак і, опустивши очі долу, нервово смикнув Су Ло за руку.
І екс-Четверта Міс змилонулася:
- Гаразд, так і бути, на цей раз я тебе відпущу.
Все одно він не зможе усе життя бігати від Цзи Ян і свого обов'язку. Бієчен Юїну двічі повторювати було не потрібно, буквально в наступну мить його і слід простивів.
- И... Що це було? - Цзи Ян не стрималися.
- Якщо тобі так вже цікаво, запитай у самого Бічена. Він обов'язково тобі розповість, - здав з усіма потрохами друга Су Ло.
Цзи Ян згоряла від цікавості. Зиркнувши на кінець, що роздивляється Су Ло і Наньгун Ліюня, вона з розумінням вирішила не перетворитися в третій зайвого та залишити закоханих наодинці.
- Напевно вам двом є що обговорити, і все таке ...
Загалом, дівчина зникла з тією ж швидкістю, що і Маленьким Марк хвилиною раніше. Що було дуже люб'язно з її боку.
Його Тіраншество засів у плетеному кріслі, представляючи собою мрію художника. Також білі пелюстки висипалися з найближчого дерева, доповнюючи епічно-романтичну картину. Ось, його тонний погляд опускається на Су Ло. Чоловік зітхає, і притягує її руку до себе на коліна. Охолоджується носом у плече, з насолодою втягує ніс ЄЇЕ неповторний аромат, і тільки зараз, заключивши кохану до своїх обіймів, він нарешті розслабляється. Вона поруч. Тут. У його руках.
Дев’ять днів тому, почувши про те, що Ло Ло залишиться у свого Пана на невизначений час, він опинився біля дверей Ґроссмейстера Рон Юна. Він відчував, що кохана в цьому дворі, але не зміг увійти. Аптекар подбав про безпеку своєї оселі, поставивши на місце захист навіть Його Тираншею.
Він ніколи не відчував такої безпорадності. Дев’ять днів, коли Наньгун Леунь побачив світанок і захід сонця. Він навіть не ворухнувся, тільки постійно дивився на кляті двері, що не пускає його всередину. Відчуття, що його кохана так близько - буквально потрібно руку простягнути, але при цьому він не має можливості навіть її побачити, вбивав.
Він, як ніколи, відчув, що в світі як і раніше занадто багато експертів бойових мистецтв, які переважили його у силі. Йому показали, що попри всі його невимовні таланти він не може робити все, чого йому заманеться.
Біля підніжжя цього муру була дана урочиста і безмовна клятва. Він, Його Високість принц Цзінь, повинен зайняти місце на самій верхівці цього життя. Він більше нікому не дозволить розлучити його з Су Ло.
- Все гаразд? – екс-Четверта Міс, відчувши зміни в тілі чоловіка, стурбовано дивувалася в його очі.
- Ло Л.
- Да?
- Давай більше не розставатися, добре? - У погляді Наньгун Левюня плювалася ніжність, а голос ледь дригнув, що видавало напруження і хвилювання, яке не описує для цього сильного юнака. Тільки з нею, зі своєю коханою він випробував весь спектр емоцій від позитивних, до відчайдушно-відразливих.
Дев'ять днів. Цілий дев'ять днів він не міг бачити її очі, не зміг чути сміх. Він відчував себе звірем, загнаний у пастку. Все, що він міг робити - це думати. Його думки були далеко не радісні. Що б з ним сталося, зникни з його життя Ло Ло? Тільки поставивши це на мить, чоловікові попогано. Щось в області серця здувало і завадило зітхати. По тілу розлилася тупа біль. І все це лише від однієї думки про можливу розлуку.
Від спогади Нанґун Люнь здригнувся від усього тіла і міцніше притиснув Су Ло до грудей.