Глава 1341
- А ну, руки геть! - Заволила раптом Цзи Ян басівим голоском, декого від неї не очікував ні Біечен чи Предок Мо. - Ви не можете його вбити! Я з Града Чистилища, і якщо хоч один волосина впаде з голови мого друга, мій будинок і Дворец Бієчен не дадуть сім'ї Сюаньюань ні життя, ані продиху на цій планеті! Зрозуміло?
- Начебто така маленька, а воні-то скільки, - поморщився старий, демонстративно перейняв пальцем закладений від її ока вухо. - Кажи, ти з Граду Чистилища? Але, зрозуміло, доказів у тебе теж ніяких, як я розумію?
На це справедливе зауваження дівчина не знайшла, що відповісти. Ну немає у неї цієї чортової опізначної таблички, не-ту! Щасливо, що вона сама змогла вибратися з лісної Резденції неушкодженою і тут не добережиш жодних речей.
- Отже, брехливі прихвости Центрального Дворця, настав ваш час — вбивати вас буду! — Перший старійшина, похитнувши кулаками пальців, збудив себе самовільно, і накопичив енергію смертельного удару.
Молоді люди обмінюються нещасними поглядами. Все, козлятки, дострибалися-дорезвезлися. Хто б міг подумати, що цих талановитих хлопців чекає не блискуче майбутнє, а такий ганебний фінал?.
- Зупиніться! Ваш Чжао Синь, Великий Полководець Чоу — він зможе підтвердити мою особистість! - Озаріло раптом в критичний момент Бієнн Юіна. Старий віяка хоч і не має ніжних почуттів до сина Дворца Біечен, але принаймні зможе впевнити Першого Старшашу у тому, що жодні вони не студенти Центрального Палача — а так просто розшматовані діти благородних сімей.
Невідомо, чи повірив його першому старійшині у відчайдушний сон, але на мить замахався - а в наступній миті до нього прискакав третій старійшина з якоюсь бумажкою навповіску:
- Старший Брат! Катастрофа! Ось, терміновий звіт...
Першому старійшині в п’яцці забракло серця. Упередження не обманило чоловіка, тому що він міг просто глянути на вміст листка так як з його рота вирвався клубок крові втягнений у переміш із прокляттям і лайкою:
- Небеса віднамірилися знищити мій Північний Мо! небеса хочуть знищити мою родину Сюаньюань! Ох-ох-ох, за що мені все це?
Здавалося, що вбогий зараз інфаркту вистачить — забагато нещасть звалювалось на його голову. Третій старійшина поспішив хоч якось потішити начальства, почав підкреслено-життя:
- Старший Брат! Адже у нас все ще залишилися наші учні, ми зможемо відродитися! Нехай імператорський палац був зруйнований, а мільйони могутніх воїнів загинули в нерівному бою... На цьому етапі третій старійшина і сам мало не пустився в стіну, а закінчення фрази вийшло дуже жалюгідно.
- Йди... Ступай на кордон, - втомився махав рукою Перший старійшина (представні Бієнн Юїн та Цзи Ян схибнулися на землю), отеров кров з підборіддям.
- А що з... цими? - Поспішно поцікавився чоловік, вказуючи на молодих людей.
- Командир Чжао... - Маленький Мрак продовжував вигинати свою лінію, хоч вже і не так впевнено. За діалогом між цими двома, на кордоні Північного Мо сталася жахлива подія — а як йому було відомо, ця територія була саме під наглядом Великого Полководця...
- Чжао Синь був похований живцем, - підтвердив його найгірші побоювання Перший старійшина. При цьому його очі, звернені на Біечена, були сповнені такої ненависті, як якби юнак сам викопав могилу його кращого полководця. Подивившись на Третього Старшашу, ви зрозуміли: На час ви відповідальні за сім'ю.
- Слухаюсь! - Кивнув чоловік, не виявляючи особливої радості з приводу такого раптового підвищення. Для Північного Мо прийшли похмурі часи.
Перший старійшина продовжував бурити крижаним поглядом молодих людей. Якась дивна серія подій: спочатку Зрада Мо ні з того, ані з цього руйнує Дворец Північного Мо, потім мільйони солдатів гинуть від його ж рук, а буквально на наступний день є ось ці двоє, без запрошення, не зрозумілої причини, - навіть без встановленої особи! Збіг? Це було важко.
Глава 1342
Допитати їх, уживатись і вживати страхобносні засоби — так як час шкодувати.
- Гаразд, рахуйте, вам пощастило. Раджу вам дві молитви всім відомим богам, щоб Чжао Цзінь, цей безвідповідальний юнець, був живий! - Брікнув Перший старійшина, підхопив Бієнн Юіна і Цзи Ян за шкірки, як кануть, та понісся до кордону Північного Мо.
Молоді люди не могли забути, наскільки приємно було подорожувати настільки нерегулярним способом: вони навіть не встигли продригнути від свисту в вухах вітру, як вже опинилися у військовому таборі. Точніше, на його останках.
- Емм, хіба тут розквартирована ваша армія? - Пробурмотів шокований Біен Юін, не довіряючи власним очам. Перед ним простягалося свіже поле, хоча якщо вірити картам, тут має бути кілька інших ландшафтів — і то не натяк на діяльність солдатів. Але перший старійшина не сумнівався, що місце правильне. І табір он він, прямо тут - тільки за кілька метрів під землею.
Мільйон воїнів! Еліта Північного Мо! Вони повинні були без особливих втрат під себе весь Східний Лінн, приєднати нові землі до своєї батьківщини, але замість цього ... Пресмучений « меведь», який не побажав розставитися зі своєю шкурою, розбив усю військову силу сім'ї Сюаньюань в пух і прах.
Біечен Юін і Цзи Ян, яким знову дозволили стояти на землі, відступили на крок подалі від Предка Мо — у старого був такий вигляд, ніби він збирається розірвати до палати всіх, хто під руку потрапить, чи вибухнути самому. Звичайно, другий варіант був бажаною, але й можливості першого забувати не вартували.
Несподівано перший старійшина припинив люто стискати щелепи, кулаки та інші частини тіла і пильно вдивлявся удалечінь. І якщо за секунду до цього він чудово порівнювався з перегрівся самовар, то зараз раптом перетворився на гончу, яка впала на слід. Азартний погляд його був спрямований на те, де давняя зійшлися в нерівній поєдинці передок Мо і Наньгун Левюнь.
Перший старійшина перехрещував бажання дрібних шкідників з Центрального Дворця на місці, щоб вони не вивчали сліду битви. Ось те саме місце, де все сталося. Одним з борців був, без сумніву, Предок Мо. Але ким був його противник? Бойня видавалася запеклою: ліси, гори, луки - все знищено. Після руйнування перший старійшина вийшов на нову полянку, посередині якої було виявлено непрозору вибочку.
***
Наньгун Левуні все ще лежав без свідомості, і духовна енергія циркулювала по його тілу. Відновлення тривало повільно і сумно. Су Ло прибудувала ряди медитуючи у півоку. Блискавка її була не даремною: в якийсь момент внутрішня ци Йогоосництво невірно замигала, заважала і ризикувала згаснути - дівчина, чудом не заплутавшись у власних ногах, схилилася над коханим. У її долоні відразу ж з'явився черговий плід Божественного духа (після відпаювання принца і дрібної бійці у неї залишалось всього шість таких), не роздумуючи, вона видала сік в відкриті губи юнака. Духовна енергія вгамувалася, розливаючись м’яким світлом по всьому кінцівці хворого: криза минала. А екс-Четверта Міс потремтіла, що, влещуючи природній жадібність і звичку якщо вже клептоманити - так по колупному, прихопила повністю все дерево, а не обмежилась лише його плодами.
- Поправляйся, маньячело мій ненаглядний, - шепнула Су Ло, притиснувшись щокою до великої і теплої долоні Наньгун Люня. - Ти тільки одужаєш, а вже я за ціною не постою.