Глава 1319
Тобто, якщо вона дозволить собі найкороткіше перепочинку, то втратить свій останній шанс на порятунок? Це багатство вибору!
« Хто придумав ці бісові обмеження? » — простонала Су Ло, вже змирившись із тим, що відпочинок і смак відкладається на невідомий термін.
« А ти думала, що все знаття цього світу всемогутній? Спустися з неба на землю, діточка. І помирися вже з тим фактом, що життя повне несправедливості і таким, як ти, легко ніколи не було й не буде, — резонно, хоч досить жорстко, помітив старий. Але, подумавши, вирішив змилуватися над виснаженою від голоду та спраги дівчиною і неквапливо сказав: - Не переживай, безліч лікарських рослин, що ти ковтала без розбору в скарбниці Центрального Дворця, а тому їхні залишки допоможуть вашому тілу протриматися ще якийсь час."
Екс-Четверта пані хотіла бути обурена (старика просто змивається над нею, видаючи інформацію про крісел! Можливо, він все продумав наперед, але замість того щоб відразу обмалювати всю ситуацію, вирішив покатати дівчину на емоційних американських гірках. Але, огорнувшись, виявила, що якась могутня сила (не важко здогадатися, кому належить) невблаганно і безжалісно наближається до неї.
« Богом марше!» - наказав Облако в Штанах, і Су Ло, хоч би як вона хотіла надавати йому тумаків за нервовотрепаторство, приступила слухняно перебирати ступнями з дедалі більшою швидкістю.
Через дивовижні трави, які вона з жадібності не виходила прямо зі скарбниці сімейки Мо (а може через ефект плацебо), дівчина більше не відчувала такої втоми — навпаки, в ній зростала і зміцнилася впевненість у тому, що її організм виживе ще годину такого шаленого темпу. І поки вона вірила, що їй вдасться врятуватися від божевільного старого, вона не збиралася зупинятись.
***
Тим часом, Зрадка Мо наздогнала ще одне розчарування в житті: тільки йому здалося, що він майже вже дотягнув маленьку чорну точку далеко, як вона раптом прискорилася і у мить ока скрилася з його поля зору!
- А ну стояти! - Він гаркнув у розпачі, сподіваючись, що ця точка послухається — хоча б з поваги до його похилого віку. На жаль, точка виявилася то безстрашною, чи зовсім не вихованою.
Він сильно злився і не розумів, час від часу не усвідомлював, на що сердиться, і злився від того ще сильніше. Загалом, божевілля прогресувало. Але жодна чорна пляма в голові не завадила йому побачити одну дивну річ: як ця точка буквально за долю секунди могла розвинути таку швидкість? Адже, наскільки він пам'ятав, точка була слабкою і безпорадною здобиччю, але навіть на його найвищому рівні він зовсім не перевищував її швидкістю. І з урахуванням її фори, старому мала бути довга і нецікава гра в догоня, де жертва ніяк не може відірватися від достатньої міри, щоб мисливець врешті-решт не наздогнав його.
Мо подумки присягнувся самому собі, що цього разу, як тільки він схопить дівчину, це за бажану точку попереду! - То вип'є її досуха. І ніяких цвяхів.
Су Ло не могла не помітити, що божевільна старашка повільно, але вірно наздоганяє її. На жаль, навіть збільшена десятикратна швидкість її не могла перевершити таку від найстаршого члена родини Мо. І найгірше те, що вона вже відчувала, як запаси лікарських рослин у її тілі були на кінці.
« Коли я здаюсь, твої резерви вистачить лише на годину такої гонки", - хмуро повідомив Хлако в Штанах те, про що дівчина і сама вже здогадалася.
Тобто, через годину її тіло, хочеш-не хочеш, зупиниться? А шкідливий старийашка вже дихає в спину, вона фактично чує клацання його щелеп — напевно у цей момент він з задоволенням представляє, як його зуби жадібно п'ються в її шкірі, розриваючи м"язи і сухожилля, гризаючись в артерії... І як він одним ковтком вип'є всю її решту кров. Чи їй вже час прощатися з життям? Алі є сенс ще найменшість почекати?.
Глава 1320
Шестерні в голові Су Ло працювали на повну потужність, але ситуація як і раніше здавалося безнадійною. У очах дівчини з’явилася рішучість: якщо вона має зазнати такої безглуздої смерті, то нехай це не буде марною! Її мелодійна душа не хотіла вмирати просто так, без фанфар і феєрверків, ніякого сенсу або хоча б океану крові. Чужий, бажано - залишок її власної не вистачить навіть на скромну калюжу.
З якого боку військо Північного Мо планувало напад на Східний Лін? Перший старійшина і Імператор Мін, здається, згадували південний схід? Саме на тій межі злопихателі товплять мечі, алчно поглядаючи за нею. У той самий час перший старійшина скерував вісьмох експертів бойових мистецтв дев’ятого, восьмого і сьомого рангів. Для Східного Ліна, скажімо, не найприємніше. Але вони ще не знали, що їм на допомогу вже поспішає цілий предок Мо, власною персоною і абсолютною незмінністю! Я тільки вигадувала, як заманити старого в потрібне місце і набити його на ворожу армію.
План був хороший всім, крім одного моменту: хороша мисля, за традицією, прийшла ослю, і екс-Четверта Міс кілька не вгадалала з напрямом свого втечі. Вона вдирався з усіх ніг на південний захід, і тепер, щоб досягти кордону Північного Мо із Східним Лином, їй потрібно було проробити німий гак - на який, швидше за все, йому банально не вистачить дії Лекарства скорості!
І поки дівчина злилася на це, в її внутрішньому просторі зайшла гілка Червоної Акації, намагаючись привернути увагу господарюшки. Дерево бачили, як дев'ятихвостий лисик і маленький камінець допомагали Су Ло - і обидва внесли свій вклад у її втечу. Акація теж не збиралася сидіти, стисаючи лози, поки решта зі шкіри геть лізли заради порятунку господині! І коли екс-Четверта Міс подумки заглянула у свій простір, дерево щось швидко засмагало-зашебуршувало їй на вухо.
« Ти справді зможеш це зробити? » — вигукували очі дівчини.
"Так, так" - акація поділяла радість козяшки — адже нарешті вона зможе хоч чимось підсобити!
"Добре, тоді давай поступимо по-твоєму!"
"Що ви там затіяли?" - не зніс невідомості Хлако в Штанах, бо Червона Акація була духовним улюбленцем Су Ло, дівчина могла спілкуватися з нею так, щоб ніхто більше не почув.
"Почекай і побачиш все сам." - гаденько посміхнулася екс-Четверта Міс, залишивши шкідливого старого страждати в незнанні. Яка-никака, а помста за всі його були жахливі знущання.
Коли дія « Лікарства швидкості» підійшла до кінця, Су Ло різко зупинилася і випустила з простору Червону Акацію. Дерево, не втрачаючи ні секунди, відразу закутало його своїми виноградними лозами у густий багатошаровий кокон — так, щоб ані краплі духовної охолоди господині не проснуло назовні. Дівчина повернулася в канаку, придушуючи всі процеси у своєму тілі і постійно повторюючи про себе: « Я деревця, дерево, лише дерева, без крові та плоті...» У критичній ситуації, коли немає сил на втечу чи прямої відвали, залишається тільки мімікментувати під навколишнє середовище.
Попередок Мо з'явився буквально через кілька секунд, вихор вхопив ощетинлені листочки Акації і... Пробіг мимо. На щастя, старий чоловік настільки поспішав, що не втратив часу на знищення місцевої флори — інакше Су Ло, яка з усіх сил намагається слизнутись із нею, не одужало б.
"Ну майстерня, ну затейница!" - екс-Четвертий Міс почулася або з уст Хмари в Штани і вирвалася похвала у її сторону?
Щире захоплення старого до Су Ло досягло свого апогею: дівчинка на восьмому ранзі сили відважилася кинути виклик експерту вищого рівня; переслідована ним протягом декількох днів, виснажена і змучена, вона знову змогла обвести свого ворога навколо пальця (і навколо Червоної Акації) та вийти переможницею з, здавалося б, безнадійною ситуації! Незважаючи на всі її суїцидні нахили (це треба було придумати - дражнити експерта бойових мистецтв на піку святості), її вміння виживати, пристосовуватися і ніколи не здаватися безумовно заслуговували поваги.