Публікуватися
НовинкиПопулярнеБезкоштовноКниги в процесіЗавершеніПерекладиІлюстраціїФандомиНовини
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБібліотекаУвійти
Літерна

Книги та переклади для читання главами. Публікація творів для авторів і перекладачів.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаПро платформуЦіни й тарифиОплатаПоверненняКонтакти
ДокументиУгода користувачаПублічна офертаПолітика конфіденційностіПравила публікації18+Написати у підтримку
19Зареєстрованих користувачів
Соціальні мережі
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокація від DB-IP
Полювання демонічного короля на свою дружину: бунтуючої "ні-нащо-неадекватної" міс

Розділ 1311-1312

Прочитано 0% глави

Глава 1311

- Ваша Величність, ваша Величносте! - відразу ж замітилися охоронці, що бродять зовні, і зауваживши що головна залу палацу ось-ось рухне, дружний натовп кинулися до повелителька — у досить же великій проходи навіть на якийсь момент утворився затор. І були приголомшені, і імператор опинився у такому жалюгідному стані.

Су Ло ж, чудом вибивши молекули, мало не кубарем злетіла з даху, зісковзнувшись біля землі, і не втрачаючи ні секунди часу на роздумування залетівся приміщення, використовуючи підняте пил та падаючі уламки плит у якості прикриття. У результаті перший старійшина, який зліз на дах буквально за секунду до « падіння» дівчини, зі сверською міною і палаючими спрагам крові дивився абсолютно порожній простір. Хто ж тоді цей лазут, якщо він не встиг застати його, замінивши свою максимальну швидкість?.

- Хто б він не був, рухається він неймовірно швидко... - Пробурмотів другий старійшина, фактично озвучивши думки уряду.

- Не тільки швидко, але ще й сильний. Я можу весь цей час ховатися від мене на даху, а потім втекти так, що я навіть сліду його аури не відчуваю ... Хто цей монстр?

- Старший Брат, він напевно не випадково підслуховував нашу розмову, можливо, Він ... - Другий старійшина дуже розумний. Так, ситуація погіршується. Вони не ховаються і дискутують про військову тактику, а небеса не приведи подробиць їхнього задуму випливуть назовні...

- Він не може бути шпигуном з Східного Ліна, у них банально немає експертів подібного рівня, - відмахнувся старийан. - Плани залишаються незмінними. А що стосується підслушника, здається, я знаю, чиї це рук справа!

- Ти знаєш цю людину?

- Ну зрозуміло. Сумніваюсь, що крім цих старих хрищів хтось ще насмілювався б влаштовувати стеження прямо у мене під носом - процідив перший старійшина і, судячи з його тону, претендентів на роль « шпієн » чекають нелегкі часи. Су Ло їм навіть співчувала. Найлегше.

Добре, в критичний момент соображалка, яка не раз виручила дівчину, і тепер, замість того, щоб бігти як можна далі, блискучи п'ятками та ризикуючи потрапити у лапи куди потужніший противник, екс-Четверта Міс загальмувала на самому старті і сховалася в тому ж місці, що й раніше - тільки на рівень нижче. Це було навіть весело, поховатися в залі, серед руїн, змінюючись таким чином дислокацією з заірваними старійшинами. Правда, партизанувати доводилось як і раніше їй самій, але це вже дрібниці. Звичайно, обидва старійшини не могли уявити такої наглухи, тому тепер стояли на останках даху, як два непоправних флюгера, синхоронно повертаючись то в одну сторону, то у іншу — з надією засіч-таки напрям, в якому вискакав неззрілий противник.

Невдовзі імператор вибрався на подвір’я. Його вінценосне обличчя розлилося одним суцільним лінглом, чиє синю розпалювали дрібні подряпини та кровопідтеки з пилом. Жовті вбрання також потріскали, поблежали: порвані, перепарувальні, сповзають з їх місць - ці ганчірки було важко назвати імператорським одягом дракона. Коли перший старійшина побачив правителя зі своєї висоти, то не стримав від небезпеки цоканья. І хоча Імператор Мін чудово знав, хто винуватий у його нинішньому стані (відь, саме через дії Першого старійшини на нього завалився стеля в власному тронному залі!), він не сказав ні слова сплячка, навіть спробував зобразити щось схоже на вибачення.

Старший негайно злетів із даху, уважно обглянув Його величність і зимно кинув:

- У Вас є якісь претензії? Хочете звинуватити мене у знищенні палацового залу?

- Що ви, що Ви! - Замотав головою чоловік. - Перший старійшина, як я можу? Хіба міг я забути, що в Північному Мо все побудоване особисто Вами? А значить, все навколо належить Вам...

Перший старійшина в думках задовольнив слова й поведінку Імператора. У похмурі часи Північного Мору завдяки його керівництву сім’я Суаньюань змогла піднятися так високо, без підтримки і всячеського спомовлення не бачити їм трону, як своїх ушей.

Глава 1312

Старікан кинув байдужим поглядом завершені ним самого руйнування, холодно фирскнув:

- Велика біда, невеликий косметичний ремонт все виправить. У порівнянні з містом злочинців стіни обвалені, є такими дріб’язковими. Фундамент тут.

- Місто злочинців? - Відразу ж зацікавився Його Величністю, відволікаючись від роздумів на тему « Заробити дірку в стелі, або назвати її світловим вікном і залишити як є — ось у чому справа» та мрії переодягтися в одяг, більш придатний імператору. - А що з ним?

Старікан, як на зло, відповідати не квапився — витримав театральну паузу, поганець. Залетів у напівзруйнований будинок, оцінив неймовірні розміри прорхи в даху і швидко вилітав назад. І тільки після всіх цих маніпуляцій вимовив, розтягуючи слова%

Звичайно ж, місто злочинців досить далеко від палацу Північного Мо, і інформація ще не дійшла до вашої Величності.

- Можливо, перший старійшина повідомить мені ці новини? - обережно попросив Імператор, жадібно вдивляючись у непроникне обличчя старого чоловіка, немов сподіваючись прочитати відповідь по його мізерній міміці.

Але, на щастя, старійшина вже набридла малювати з себе таємничість, і він, за звичкою заводивши пальці у свою бороду, щиро розсміявся:

- Місто злочинців було зруйноване. Його більше немає!

Ефект від цих двох простих речень був саме таким, на який старий і очікував: Його Величність був вражений до глибини душі. Місто злочинців, що доставляло так багато клопоту цілій державі; місто правопорушників, яке звело стільки сивих волосків у гриву Імператора Міна; ціле велике поселення безвихідь — зрештою знищене! Так просто?.

- А... як це взагалі... - від радісного хвилювання чоловік ніяк не міг підібрати слів. - Що сталося, врешті-решт?

- А, дурниця. Все завдяки моєму давньому другу. Ми з ним не бачилися сто років, але старий Мо не забув про наші старі дні і кодекс братства. Саме він зробив нам таку послугу, а я навіть нічого не просив.

- Центральний палац нам допоміг? - Здається, ти не маєш куди дивуватися.

Хоч Північний Мо був одним з « великих держав континенту», його сила та ресурси не були подібні до таких центральних Дворців. Його мешканці завжди трохи зневажали королівську родину Сюаннь, і той факт, що вони раптом взяли й безкоштовно допомогли своїм хіленьким сусідам, не міг викликати принаймні подив. Відверто кажучи, Імператор Мін і зовсім не повірив у такий акт доброї волі, але перший старійшина все ще стояв на своєму:

Так, ми можемо звільнитися від цієї занози і справді зобов'язані Центральному Дворцеві. Старий Мо власне про все подбав. Ха-ха, я навіть припустити не міг, що у цього бездушного сука є така жорстока і непогамовна сторона! Найпереконливіші речі творяться, скажу я вам.

Чим більше було відомо про те, що сталося, тим сильніше відвисала щелепа Його Величності. Отже, центральний Дворецький не просто допоміг Північному Мо розв'язати проблему з цим проклятим містом, але й заслав туди свого найкращого представника — Предка Мо! З чого б це йому, обережному старому лисиці, який, за чутками, досяг вершини різанини святого і таким чином зробив таку велику послугу сім’ї Сюаньюань?

Не дивно, що муха в рот застигне. Мій старший брат - він розуміє все без слів і завжди готовий допомогти другові у біді.

- Ось, значить, як! - Коли щелепа повернулася на її місце, зрадів імператор. - Без міста злочинців нам не варто боятися проблем зсередини, і відповідно ми можемо кинути всі свої сили на завоювання Східного Ліна. Чудова новина, це чудова звістка! Ми обов’язково відзначимо цю подію!

Тим часом Су Ло, яка сховалася під обломками палацової зали, ледве стримала сумний стогін. Хто б міг подумати, що їх з Наньгун Левунем занесе саме в це розчароване містечко! Ні, з одного боку добре, що опосередковано через їх вин не було знищено якесь мирне поселення. Але допомога ворогам, навмисному захопити їхню батьківщину, зовсім не входило у плани молодих людей! Треба було нарватися саме на той населений пункт, від якого так прагнув позбутися цей обдранець-завойовника! Стоять тепер, веселяться тут, не радіють...

Дівчина могла все ще вдаватися самобичуванням, але всі її досвіди були перервані відчуттям вбивньої ауроки, що давним куполом покривала весь палац Північного Мо. Почуття жалю з приводу власного злого удачі відразу ж відійшло на другий план, і його місце прийшла задушлива паніка.

Старий Мо! Жах, що летів на крилах ночі по душі екс-ЧАтвертої Міс, наближався!

п.п: тхни в безкоштовну кнопочку "дякую", будь котиком :3

https://literna.net/uk/books/222-polyuvannya-demonichnoho-korolya-na-svoyu-druzhinu-buntuyuchoi-ni-nashcho-neadek

Попередня главаНаступна глава