Розділ 1237
У кімнату увірвався Мо Юньфен у супроводі охоронців. Здивований вигукнув:
- Старійшини, ви всі вже тут? - Цих чотирьох він бачив дуже рідко, а зустріти їх у власному кабінеті так і не очікував.
- Юньфэн, і ти прийшов, - погляд Першого старійшини поспішав: другий Південний Майстер Мо був його улюбленимчиком. Юнцю всього-то виповнилося двадцять, а він уже досяг дев'ятого рангу - жарт! Звичайно, не обійшлося без допомоги плоду Божественного Духа, але й сам пареньок давав великі надії. Можливо, саме він стане наступником, який відродить і перебільшує велич королівської мо!
- Перший старійшина, Ви напевно опинилися на місці злочину раніше всіх. Ви бачили того негідника, що викрав Древо Божечеве Духа? - На обличчі Мо Юньфена заходили желваки. Сам він встиг змотатися до забороненої зони, але нічого крім сиротової ямки не вдалося виявити йому.
Юнак ледве стримував шалений гнів. Дерево Божественного духа є найбільшим скарбом його сім’ї. Його майбутнє залежало від легендарної рослини, адже Великий предок обіцяв, що з цього року два плоди допадуться йому самому, щоб допомогти вдосконалюватись. Але тепер... Немає ні плодів, ні Дрея!
Стиснені в кулаки руки Мо Юньфена так і чсувалися від бажання розмозити черепу негідника, який посміявся поставити під загрозу його перспективні перспективи. Знати б ще особистість злодія!..
- Я його знищу. Його і всю його сім'ю! - Він щиро присягнувся, скрипивши зубами.
- Боюся, все не так просто, - похмуро хмикнув перший старійшина. - Юньфэн, швидше за все наш противник неймовірно сильний. Я навіть не впевнений, що в нашій сім'ї є хоч хтось, який може протистояти його впливу.
Захисний бар'єр був встановлений самим Великим Предком. Мало того, що прорватися крізь нього було фактично нереально, так ще й прозора стіна була обладнана своєрідною сигналізацією: при спробі зламати захист повинна спрацювати тривогу, і тоді вже в справу заступали охоронці забороненої зони. Однак Древо божественного духа викопали й уволокли в невідомому напрямку, а охоронна система так і не спрацювала. Більше того - сам захисний кокон... Безслідно зник. Що ще могли подумати вартові, що були на місці злочину? Тільки що злодій є майстером бойових мистецтв найвищого рівня. Нас настільки могутній, що навіть Великого Зраду з ним не було. Загалом старійшини були настільки налякані, що навіть не звертали уваги на помсту. Максімум, на що вони сподівалися — повернути дерево до його законного місця і шанси на подібні результати були дуже малі.
Якби ці поважні старі люди знали, що колишній злодій — лише дівчинка на восьмій ранзі сили, вони б зжерли свої бороди від люті й божевілля. Але на даний момент єдиною можливою підказкою були загадкові писання, так само ті, що залишилися в руках Першого старійшини. Чоловік несподівано кинув погляд на папір і продивився зміст. Почався повітря, закашлювався і перечитав знову — тепер вже набагато більше уваги.
- Перший старійшина, що там таке? - Турботливий стан родича Мо Юньфен зробив ближче, раптом старий удар вистачить? Але відразу ж був з силою відстрелений в сторону, по дорозі скинув одвірка і виявився заваленим на підлозі у коридорі. Все-таки, на фоні Першого і Другого Старейшин, які перебувають на десятому ранзі, та тих двох експертів на піку дев'ятої рани, другий Південний Майстер, тільки-тільки спадав на дев"ятий рівень сили, був подібний до тильного кішка - так що удар отримався величним.
- Перший старійшина! - Щойно прибув Мо Цзисюй, провівши повз нього короткий політ власного сина.
Читач! Пам'ятай! Купуючи, завантаживши і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти спростовуєш вбивство якісного перекладу новела на просторах рунета й дуже розстроює перекладача конкретним чином цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З сторінки проекту:
Глава 1238
Але він не спішив нападати зі претензією і кулаками, а виглядав як перший старший у своєму праві. А після того, як його поважний родимок зірвався на Мо Цзисюя так, що у бідолахи задрижали піджилки та інші раніше невідомі йому частини тіла, той і зовсім клянучись запевнив:
- Не знаю, що Юньфен наробив, але я зараз же притащу його назад, і він вибачиться, як милий!
- Це все твоє виховання! - Заричав чоловік. - Ти винен, Мо Цзисюй! На коліна і проси вибачення!
Якщо розглядати їхню ієрархію в родині, перший старійшина був старшим за Мо Цзисюя (це він належав йому одним із дядьків), то цілком мав право вимагати такого приниження від проштрафованого родича. Ось тільки заковика в цьому стані Отця Мо Юньфана: Як міг величний власник Центрального Дворця, фактично голова сім'ї Мо, схилити коліна перед кимось окрім Небес, Землі та власних батьків?..
- Що застиг як бовван? Подивися, кого ти виховав, безсоромник! - Перший старійшина, так і не дочекаючись будь-яких дій від племінничка, кинув в обличчя Мо Цзисю листи. - Позор нашої сім'ї! Твої діти наплювали на всі наші традиції, репутацію будинку Мо... А ти ще можеш стояти тут, зенки свої безсовісні вилупивши!
Чоловік розвернув свої аркуші руками, а потім почав говорити. Після першого ж речення у нього закрутилася голова. Після одного абзацу бідолахи підкошувалися ноги. А після другого так некстаті прийшов вечерю активно запрошений назовні.
- Це... Це ж просто...
Мо Цзисюй намагався сказати, що все це брехня і провокація, щоб його діти, нехай пішли на щось подібне ... Але в першу мить йому просто не вистачало слів, бо він був такий роздратований тими письменниками. А вже на наступну пам'ять послужило йому чутки, які витали над його дітьми після їхнього повернення в Центральний Дворець. Тоді він прийняв їх за провокацію і дурні плітки та живо зробив заходів, щоб слуги припинили молотити язиком всяку нісенітницю. Парочку навіть публічно відправив на плазму, для острастки.
Однак!
Це лист...
Правда може глаголати: немає диму без вогню. Невже ці двоє, рідні брат з сестрою, і впрямо содеяли таке... таке...
Перший старійшина, ви б натякнули на те, що я зробив не так, як заслуговував такого ставлення? Ось так відразу оплеухами одаровувати ... - Приховуючи, Мо Юньфен вповз у свій кабінет. Так, дісталося йому здорово. І хоча хлопець намагався зберігати спокій, він так і зробив.
- "Чим заслужив»? - Збудив першого старшого, стискаючи кулаки і стискуючи їх, очевидно, йому не терпілося знову пустити його в хід. - Мо Цзисюй, поясни своєму відриву, що він зробив « не так» і водночас натякни, яка саме частина тіла я його особисто лішу!
- Отче? - Обернувся той до Мо Цзисю, утворивши щиру нерозумінню подій. Однак він не мав жодного уявлення, за що йому перепало і в чому він провинився. Загалом, він очікував пояснень, підтримки і, якщо можливо, вибачень за таке несправедливе ставлення. Але наткнувся тільки на ще велику лють, тепер вже від власного батька:
- Ти, нікчемний виродок! - Положниця вогнем опалила обличчя Мо Юньфена, і той ледве втримався на ногах. А слідом в нього ж полетіли виписані аркуші паперу: - Поглянь, негіднику, на свою творчість! І тільки посмію сказати, що писав не ти!
П.п: Мінутка на правах реклами :)
Моя хороша знайома, талановитий (на мій скромний погляд) літературний редактор підшукує новий авторський твір, щоб допомогти вдихнути в нього життя і підготувати до публікації на всіх ресурсах. Допомога у виправленні орфографічних, пунктуаційних, стилістичних, логічного тощо. помилки, щільна робота з автором. Найважче співпрацювати з жінками.
На всіх запитаннях, пишіть до ЛС тут або в групі ВК - відповісти на що я зможу і перенаправлюся на особисту сторінку редактора.
Дякую за увагу і сподіваюсь, що вам сподобалася нова глава Охоти.
З повагою, Ваш Google-перевідник:)