Глава 1199
Пару телепортацій потому, Су Ло-таки змогла повернутися на місце тимчасового квартирування їх маленької дружньої команди.
- Ло Ло, ти повернулася! - Вона відразу підбігла до неї схвильована Цзи Ян.
- Ага, явилась - не запилилася, ха-ха, — нервово відірвала зі своєї шубейки суїну.
- А куди ти так полетіла? Як у тебе взагалі вийшло подібне?
Цзи Ян спалила питаннями, а коли-небудь чітверта Міс тільки трохи розгублена усміхалася. Навіщо вона знала, до неї вдалося провернути такий ось фінт з телепортацією? Єдине, в чому вона на даний момент була абсолютно впевнена - це її епічне приземлення на шию якоюсь мадемуазель. А так, загалом, політ пройшов нормально.
Наньгун Люун мовчав. Але мовчазно, і посміхався дуже багатозначне, так що Су Ло не змогла посміхнутися у відповідь:
- Ти вже все зрозумів?
Чоловік прошепотів їй на вухо пару слів, і самовдоволено муркнув:
- Я правий?
- Розумна дівчинка, - з не менше задоволенням покидала вона. - Я нарешті зміг! Цей Норичник Нінпо - це щось! Він не тільки зацікавив всі мої поранення і допоміг прорватися на два ранги вперед, але й дозволив телепортуватися на далекі відстані!
Що вже казати, зовсім недавно навіть мізерні десять метрів врятували їй життя. Цікаво тільки, яка її нинішня межа?.
Хвилювання змінилося глобальною радістю: Су Ло повернулася, ціла і неушкоджена, та ще й черговий скилл прокачала. Цзи Ян навіть почала калічити, щоб подружка її « покатала », але екс-Четверта Міс просто відшукалася. Та все ж, з прицілом у неї справи поки що залишаються: навіть на величезному сніговому плато вмудрилася знайти якусь явно високу дівчину і сходинку « осідлати» її, при цьому навряд чи не поламавши шию. Якось незручно вийшло. Отже, ризик повторних і телепортувань з Цзи Ян тепер не вартий, чи мало, раптом знову занесе до зловолкової карети? Звичайно, в такому випадку у неї з'явилася б шанс принести свої щирі вибачення, але що якщо в силу її зі подружкою спільної ваги вибачатися вже буде не перед ким? Та ще й замість прощення і запевнень у вічної дружби та любові можна схлипати стрілу промеж очей. Тому краще не випробовувати долю двічі.
- Якийсь загін на підході, - перервав її думки Нангун Люнь. Майстерство не вип'єш і не протримаєш, навіть з огляду на те, що рівень його сили просел на цілих три градації, чуйка залишилася при ньому.
Су Ло ж, рухаючи швидше передчуттям і докорами сумління, відразу заскочила на дерево, щоб ближче подивитися на найближчих людей.
- Ну зрозуміло, хто ж, якщо не вони ... - Вона тихенько простонала, спускаючись назад на землю.
- Тобто? Ти їх знаєш? – відразу ж вліз цікавий носик Цзи Ян.
- Я? Їх? Ха-ха-Ха, як таке можливо, звідки мені їх знати, вперше бачу і дізнатися не знаю...
- Давай, скажи ще разок, що ти поняття не маєш, хто вони такі, і тоді я тобі точно повірю, - фиркала дівчина. - Ло, що ти від нас приховуєш?
- Не розумію, про що ти говориш, - з найбільш чесним поглядом екс-Четверта Міс поспішно скинула попільнично-сільну шубку із соболу і переодяглася в палієве лось манто.
- А навіщо тобі в такому разі переодягатися? - Підозрю в голосі Цзи Ян все росло.
- А що мені, стояти тут і чекати, поки мене схоплять, скручуть і на судильне відправлять? - Шиповила собі під ніс Су Ло, запихаючи компрометуючу одіженку у свій простір.
Після перевтілення вона стала підле Нангун Люня, як ніколи.
- Тут залишимося, чи краще нам все ж прибрати з їх дороги? - Вона запитала, дивлячись на все зростаючі чорні точки вершників.
- З чого б нам їх уникати? - Роздувся від власної важливості Біен Юін. - З урахуванням нашої нинішньої бойової сили, це вони нехай скручують подобрыву!
Читач! Пам'ятай! Купуючи, завантаживши і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти спростовуєш вбивство якісного перекладу новела на просторах рунета й дуже розстроює перекладача конкретним чином цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З сторінки проекту:
Глава 1200
Ти дуже правий, з розумним виглядом покидав Нанґун Люунь і раптом злорадно оглянувся: - Ось й розповіси про власну не вписатись у поворот крутістю другого старожитку сім'ї Мо.
Біечен Юін тут же весь якось нудьгував, пригнав, наче навіть у розмірах зменшився. Сім'я Мо з Центрального Дворця була однією із десяти впливових сімей, і другий юний майстер, Мо Юньфэн, мав неабиякі таланти та духовну силу. Він став взірцем для наслідування, його ім'я було улюбленим шпількою всіх вчителів і старійшин - кожного разу, коли їм спало на думку читати якісь моральні цінності, « Моє Юньфрен то, Моніфене се" звучало принаймні двадцять разів. Подивіться, який він працьовитий і талановитий — навіть у такому юному віці досягнув подібного рівня! Цей син маминої подруги у світі культивації.
Звичайно, слава Наньгун Левюня йшла ще далі, але його в приклад молоді ставити не поспішають. Перш за все, до чого мріяти про недосяжність? Просто розстроюватися. А по-друге, вже боляче у нього характер поганий, а все погане, як відомо, прилипає куди приємніше хорошого.
Отже, Мо Юньфэн - ідеальний варіант для того, щоб капати на мозок підросту покоління балбесів. І президент Гільдії найманців саме до одних і тих, від того одне тільки ім'я другого молодого майстра сім"ї Мо викликало в нього висипку та бажання чесатися.
Наньгун Левуні полюбляв перекошену мосею друга, його стиснулими зубами і кулаками, і з поблажливою усмішкою запитав:
- Чому ти все ще його так боїшся?
- Хто боїться? Я? Навіщо? - Підскочив, як ужалений, Бієнн Юін. - Я зараз на восьмому ранзі. На пікі восьмої ранги, на хвилиночку! Та він не гідний цілувати мої сліди на землі.
- Наскільки я чув, ще до того як ми увійшли в лісну Резденцію, Мо Юньфен вже досяг піку восьмого рівня, — ніби ні до кого не звертаючись, вимовив Його Високість. Безмежно пройшов туди-сюди, і як би невзначий вбив ще один цвях у труні самовпевненості Бієчена: - Поняття не маю, наскільки далеко він зміг просунутися за період наших подорожей...
- Він теж на восьмому рівні? – відразу ж проковтнув наживку наївний юнак. Погрозив пропливаючим облаком: - Мо Юньфене, ось і залишайся там же, не смій прорватися раніше мене!
Невідомо, чи небеса почули його навернення, але ось молитви Су Ло явно проігнорували. Не пройшло й 15 хвилин, як далекі чорні точечки незабаром з’явилися перед Нанґун Левунем і його молодою командою в повний зріст.
Мо Юньфэн, одягнений в небесно-блакитні одягу, виявився привабливим юнаком з виразним, розумним обличчям, теплими очима пряної осені і м'якою посмішкою. Загалом, з якого боку ні поглянь — справило на них неабияке враження.
- О, Наньгун, Біечен, це і впрямий ви двоє, - юнак злегка натягнув приводя свого коня, змушуючи животину зупинитися прямо навпроти друзів.
- Ти якось не особливо здивований нашої зустрічі, як я погляну, - заклавши долоні за спину і спішно використовуючи максимально незалежну фізіономію, буркнув Біен Юін.
Мені так незручно за мою неприродну поведінку, - хлопець поспішав і підійшов ближче. - Ходили чутки, що ви поїхали до лісної Резденції. А це єдиний прямий шлях, тому...
Він дуже усміхнувся і побачив усіх присутніх, кілька закріпившись на Нангуні. Той самий прояв був цілковито байдужий, як завжди, навіть не дорахувавши потреби принаймні відповісти на вітання. Ця холодність кілька змучила Мо Юньфена, але від подальших слів його не зупинила:
- Хіба Лі Яояо не згадувала, що Нанґун Люнь отримав серйозні травми і навіть опинився на межі смерті? А так по виду і не скажеш - начебто все в порядку. Напевно, все це лише брудні плітки, чи не так?.
Цей цікавий монолог перервав примхливий голос з карети:
- Чому ми зупинилися, що за поминка? Їдьмо далі, і одужаємо!
Су Ло мимовільно втягнула голову у шию і трохи відступила назад. Все-таки, яка це гидота - відчуття провини.
п.п: Отже, друзі мої, я, як і обіцяв, повертаюся до колишньої системи виходу глав з збирання коштів. Щоб ні для кого не стало сюрпризом)
Компроміс, щоб були задоволені і ви, і я, й, в ідеалі, піратам піднагадити - повинен бути знайдений, але поки що так. Якщо у когось є пропозиції з оптимізації - я завжди відкритий до діалогу.
Сподіваюсь, ви гарно провели ці вихідні.
з повагою, Ваш Google-перевідник :)