Глава 1151
Як би не пихтала дівчина, роздмухаючись від натуги, як би ні шкарябала нігтями про невидимі перешкоди - меч Чен Ін залишався індіфферентним до всіх її зусиль.
- Ні, ні, нет! Мій мечик, мій любий, рідний... - запричитала Ло Деі, горюючи про втрачену можливість як про почителів батьків. Сльози, голосіння та підвищення з’їхалися в одне дуже жалюгідне видовище. Вона ніби остаточно злетіла з котушок: билася в нападі, рвала на собі волосся і навіть зайшла до пені й отруїлася.
І тиша. Усі присутні, крім Су Ло, вже відчували себе в пробах на роль короля і королеви Англії, кожен отримав свою дозу незабутніх відчуттів. І все ж, меч Чен Ін і досі байдужо стирчав з каменя.
Черговий поштовх чорного туману вивів всіх з задуманого заціпеніння.
- Швидше, якщо меч Чен Ін не витягти прямо зараз, нам всім кінець! - Викривав Ло Хаошень, обережно перемістившись ближче до центру їхнього безпечного пятачка.
Якщо він перебільшував, то зовсім небагато: захисний купол тремтів і тріщав, не витримуючи напору все зловісної субстанції ззовні.
- А, щоб тебе! Дивіться! - Почвана Лі Яояу тнула собі під ноги: темне щупальце розтягнутого туману пробралося всередину і, поки ще не впевненіше, почало обживати нові території.
- Швидше! Витягайте цей клятий меч!
Оскільки ця речовина найнялася лазівкою, то дуже скоро повністю заполонить їхній острівок безпеки. Але хто зможе врятувати їхнє життя? Хто піде грудьми на амбразури?
Німе, але це не менш очевидний натяк повис у повітрі великою кразозабійною. Від цих людей, які прохають погляди з усіх боків у Су Ло волосся на потилиці дибки встали і пішли до заходу сонця, відмовляючись брати участь у цій безспективній фігні.
- Щось мені підказує, що це не найкраща ідея, - подала голос екс-Четверта Міс, з опаскою доторкаючись на меч у камені.
- Але спробувати ж можна! - Наполягла Ло Хаочень. - Спроба, так би мовити, не спроба... Тобто... емм... Забули. Я взагалі не розумію, чому ти все ще стоїш стовпом? Поквапся і зроби це. Наше життя у твоїх руках.
- Як чудово, що ви на мене от зовсім-сім не давите! - Пихнула Су Ло, але була змушена здатися: - Добре-добре, я постараюся.
На жаль, крім неї дійсно нікому. Решта вже розробляли свої резерви за попередні спроби. Упевненості від усвідомлення даного факту у екс-Четвертої Міс, звичайно, не додавалося, але робити було нічого, довелося топати до ешафоту... Тобто, до вівтаря.
- Малюк, не змушуй себе, - Наньгун Левуні не відставав — він і не думав кидати свою кохану на самоті. - Просто спробуй, не вийде - ми придумаємо ще що-небудь.
Так, здається, навіть Його Високість не спеціально сподівався на успіх даної справи. Покладатися можна було хіба що на патологічну везіння його малюка, але чи вистачить її удачі за умови нульового ресурсів?..
Су Ло з важким зітханням простягнула руку до рукояті Чен Іна, і... Наньгун Левуні відразу ж відлетіла в сторону, щоб привітати дівчину.
Читач! Пам'ятай! Купуючи, завантаживши і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти спростовуєш вбивство якісного перекладу новела на просторах рунета й дуже розстроює перекладача конкретним чином цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З сторінки проекту:
Якщо ви читаєте цей розділ на іншому веб - сайті, то цілком можливо, що його вже було вкладено у вільний доступ до нього.
Глава 1152
Надія у мисленні відразу стала насмішкою. Навіть Ло Деї, яка горіла у всю силу своїх легень, відразу ж забула всі сумні та глузливі слова:
- Пфф, Су Ло, злазь і не соромся. Але можна ще раз побоюватися — кажуть, сміх продовжує життя, дивиться на чорну туману і допоможе!
- Тобі навіть не вистачило сил доторкнутися до рукоятки! - Пиркала Лі Яояо. - І як же ти збираєшся витягнути меч? Здавайся, і справа з кінцем.
- Ага, з усім іншим, - різко відреагувала екс-Четверта Міс, недобрим зігнувшись на розпірку.
Фейко-муха холодно хмикнув і відвернулася. Вона навіть сама собі боялася визнати, що від цього погляду у неї затряслися — хоча здавалося б, чого їй боятися? Дівчатки, яку запитто може перемогти дуновіння вітру?
Але Су Ло знову зосередилась на своїй меті. Якщо докладати зусиль, то чи могла б вона дотягнутися до мечу Чен Ін, але якою ціною? До того ж, якщо тепер вона витратить всі свої сили (кох і так було з гулькін ніс) на подолання цього бар’єру, то що пізніше може запропонувати прожорливому артефакти?.
Думки перервали нерозпізнаний літаючий об'єкт (а точніше, що падає) об" єкт: щось темне сверзилось з неба і шлепнуло екс-Четверту Міс по лобі. Все сталося так швидко, що навіть Наньгун Левуні не встиг відреагувати.
- Це ще що за чортівня? - Су Ло, м'яко звільнившись з обіймів чоловіка, обережно, двома пальчиками підняла річ, через яку вона мало не схоплювала струс мозку.
- І що там? – сунула свій цікавий ніс Цзи Ян.
- Схоже, це рукавички... - Дівчина здивовано задрила голову в пошуках зловісного "дуелянту". І, очікуємо, нікого і нічого не виявила.
Дивні справи відбуваються. Перчатки, геть, полетіли. Дочекаюся, чи що?.
- Дитинко, я забув віддати тобі нагороду за завдання. Ось, довелося перейти на восьмий рівень. Так, доставкою я ще не займався. Цінуйте, що - спокійний і стриманий голос Сьомого Юного Майстра налякав усіх присутніх до ікоти — це він, мабуть, у Господаря Лабірінта навчився « ефективному розвитку».
Су Ло ніжно оголосила синю тканину « подарунка » і, посміхнувшись, відповіла:
- Дякую, дуже ціную, — інтуїція наштовхувала на думку, що це напевно не просто « аксесуар». Дівчина хотіла поставити Майстра ще одне питання, але той, бачити, також і техніку « ефективного догляду» доскінчено навчився - так що його і слід простил, не встигла вона рота розкрити.
- Ці рукавички... Цікаво, для чого вони? - Цзи Ян майже не перевалилася через плече подруги, так хотіла розглянути « призз» .
Зараз дізнаємось, - посміхнулася Су Ло і одягнувши рукавички простягла руку до меча.
Молоді люди не повірили власним очам: пальці, одягнені в щільну тканину, з легкістю сомкнулися на руки меча Чен Ін! Як це можливо? Кожен з них мусив докласти багато зусиль, щоб пробратися через захисний бар’єр. Але Су Ло — звичайно ж, після того як вона наробила рукавичку - запропонувала подолати всі перешкоди, ніби аура клинка прийняла її до « святого»! Яка жахлива несправедливість. Лі Яоя і Ло Деі, які глузували з незадовільних ворогів всього хвилину тому, хіба що зубами не скрипіли від досади та заздрості.
Але екс-Четверта Міс не спішила веселитися: потриматися за меч - справа не лукаве, з цим у їх команді витримали абсолютно все. Але чи зможе вона витягнути свою залізницю з каменя?.