Глава 1143
Ситу Мін і радий був би влити більше сил, щоб подолати опір впертого клинка, ось тільки наливати вже нічого. Як і передбачала Су Ло, дуже скоро ноги чоловіка підсковзнулися, все тіло покрилося холодним липким потім, руки тряслися великим тремтінням. Він відчував, що його духовна енергія витікає з тіла, як вода крізь пальці — тоді як меч Чі Сяо, здавалося, прийняв опір вдвічі активнішим. Хлопець закаштувався, і з куточка його уст мальовничо витікала струмінь крові.
Цей шалений родео тривав недовго, принаймні для сторонніх спостерігачів. Незабаром Сіту Мін повторив долю своїх попередників, кружляючи спиною про кам’яну труну. Але, оскільки він протримався довше Бієчен Юіна і Ло Хаошеня, то й відвезений більше всіх, відправившись в нокаут з одного удару.
Першим поривом Лі Яояу було підійти до переможеного брата і надати хоча б найменшої допомоги, але вона вагалася. А Су Ло знову вражаланиз і егоїзм своєї повраги - настільки невдячної людини ще піді-найди!
Звичайно, їй було важко виховувати дівчат. Замість цього екс-Четверта Міс, продемонструвавши дійсно голлівудський оскал, підштовхнула Наньгуна Люня до вівтаря з напутацією:
- Іди вже, забирай свій меч, - і, хихикнувши, знущатися пропела: - Тому що ти цього вартий!
Мисливець не втомлювався хитрощами і підступністю свого обранця: вже хтось, а Су Ло чудово розуміла підпілля « доброчинності » його Тіраншості. Неспроста він вирішив пропустити всіх інших, перш ніж самому спробувати щастя в пробах на роль "кориля Англії".
- Відійди подалі, щоб тебе не зачепило, - наказав чоловік, потріпивши екс-Четверту Міс по волосах.
- Думаю, я впораюся, — спокійно відповіла Су Ло. - Крім того, не забувай про моїх маленьких захисників. Вони не дадуть мене в образу.
Наньгун Левюнґ, відповідно кивнув і передав свою кохану під крилі Цзи Яна. А потім, неквапно і впевнено ступив до мечника Чі Сяо. І легко обхопив рукою.
- Так просто? - Ло Хаочень задихнувся від обурення: вони, розумієте, рвали... кхм... Живи, щоб просунутися хоча б на міліметр до меча, а принцу Цзіню знадобилося всього один рух! Це ж яка сила, щоб минути захисний кокон стародавнього артефакту!
Усі почали думати про Нанґун Люне. Чоловік же з серйозною міною поміркнувся і потягнув меч на себе: відразу ж величезна сила лютим драконом накинулася на його тіло. Сьогородний меч Чі Сіо не збирався так просто даватися в руки незнайомця! Він хотів, щоб він спочатку випробував себе, перевіряв його на міцність, так би мовити, а краще взагалі відмовити тягнути свої ручки до чужої власності. Але чого зла залізниця явно не очікувала, так це того, що Його Високість прийметься... Вбийте його другою рукою! Не знаючи жалю і пощади, ніби перед ним був не стародавній артефакт, а заклятий з ворогів!
Звичайно, ця картина відкрилася передісторія: хлопець, який має планомеренне уявлення про непотрібний шматок металу, а також дуже зосереджений і методично - у стороннього спостерігача, мабуть, виникло б багато запитань щодо психічного здоров’я цього самого юнака. Але, як не дивно, його методи працювали. Меч Чі Сяо, доселе подібно безжалісного створіння, який чинить опір будь - якому, хто насміхається з його рук, жалібно зажурений — ніби просив, щоб він більше не поводився так жорстоко.
Читач! Пам'ятай! Купуючи, завантаживши і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти спростовуєш вбивство якісного перекладу новела на просторах рунета й дуже розстроює перекладача конкретним чином цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З сторінки проекту:
Якщо ви читаєте цей розділ на іншому веб - сайті, то цілком можливо, що його вже було вкладено у вільний доступ до нього.
Глава 1144
І всього кілька ударів серця по тому, меч Чи Сяо, змирившись, під близький гуркіт щелеп об кам'яну підлогу, м"яким вислизнув з каменяного жертовника...
- Славна зброя, підкинувши кілька разів клинок в повітря, наче наміряючись витримав свій вербник Наньгун Люні. Провів пальцями, наче лаською, і чорний як сама ніч Меч Чі Сяо зашукав багато барв. Його сяйво осліпляло і водночас приваблювало ідей, змушуючи задихатися від бажання заволодіти цим неймовірним скарбом...
- Навіть так? - Вбито видихнув Його Високість.
- І чого там? – відразу ж сунула свій цікавий ніс Су Ло.
- Невже цей меч... є атрибутом елементу блискавки? - Чоловік ніжно торкнувся хвоста дракона-повеличая блискавки, вигравленого на блискучому лезі. Прийняв бойову стоянку, помахнув зброєю раз-другою, і задоволено кивнув власним думками: - Так, так воно й є.
- Ну, я тебе вітаю, братику! Нарешті ти знайшов, що шукав! - Плескав його по плечу Бієнн Юін.
- Так, так, - як би не намагався Нанґун Люунь зберегти незмінність морди обличчя, кутки його губ то і справа мимовільно пристали в щасливому усмішку.
Він так довго шукав відповідну зброю... Проте навіть у людей з’являється дуже рідко елементів блискавки, які вже згадували б про спеціалізовані артефакти. Йому просто до біса пощастило. І, до речі кажучи про везіння:
- Малюк Ло, це все завдяки тобі.
- Це неправда, відмахнулася екс-Четверта Міс. - На цей раз я вже точно нічого не зробила. Просто стояла і дивилася.
- Якби не ти, ноги моєї не було б в цьому Лабіринті, тим більше на смертельному рівнях, - посміхнувся хлопець, ігриво клацнувши зазелена Су Ло подертному носку. Крім того, він не безпідставно підозрював, що ці мечі саме тут і зараз з'явилися. Він давно знав, що минуле його маленької дитини було вкрите мороком і всі ці « випадковості» та "Спадіння", які відбуваються саме в її присутності, зовсім не такі вже випадкових і збігівків...
- Ой, ну, якщо ти наполягаєш, то так і бути — я молодець. Як і завжди, власне, - від надмірної скромності екс-Четверта Міс ніколи не страждала. - Ура мені і таке інше. А тепер, якщо ми розібралися з лаврами і вдячнимистями, варто було б зайнятися мечем Чен Ін...
- Розкатала губу, меч Чен Ін їй подавай! – безардонно перебила дівчину Лі Яояо. - Він мій, ясно тобі?
- Ух ти, пані Фея Нефритового Озера так впевнена у власних силах? - Непогані слова Су Ло.
- Чому б і ні? - З викликом вкинулася Фейко-муха. - Хто може скласти мені конкурацію, ти, чи що? На тебе ж без сліз не глянеш!
- Сказав однорукий бандит людським голосом.
- Вірно, Лі Яояу, ти хоч зможеш схопитися за цей меч з потрібної сторони, з твоїм недочіттям кінцівок! - Підтримала подругу Цзи Ян. - Не сміши.
- Добре, зараз ми і дізнаємося хто з нас насправді гідний меча Чен Ін! - Задираючись від люті, виплюнула Фея Нефритового Озера.
Зараз ми дізнаємося, що ні на мить не повіримо в те, як цінний артефакт може дістати таку « Фуерічну яо» як Лі Яуйо.
Очевидно, зневага дуже явно відобразилася на її обличчі, бо Фейко-муха стала ще більшою рішучістю довести всім (і в першу чергу мерзавке-Су Ло), що вона, і тільки вона гідна - меч-лі, Наньгун Льоня... Вона не дозволить усіляким побляккам насміхатися з неї!
Набравши в груди більше повітря, Лі Яояу рішуче попрямувала до вівтарю з одиноким клинком. Меч Чен Ін, виблиски блакитного сяйва, наче глибокі води океану, манив до себе, запрошував зануритися в пучини його величності ...
За неімінням правого робітника, довелося дівчині дещо вивернутися і спробувати схопити меча залишилися лівої.