Розділ 1115
Що тут можна було сказати? Хмари в Штанах неймовірно вчасно вирішив нарешті прокинутися. Затримайся він хоч на мить, і Су Ло не уявляла, як вона могла б жити з таким тягарем вини...
« Ти ж сама стала скормилою мені дві Ессенції Каменію. До того ж, досить непоганого рівня - так що я швидко все впішав. А на "сытий шлунок", хе-хе, чому мені було не прокинутися?
Су Ло здавалося, що вона скучала навіть за цим нескінченно невдоволеним тоном. З тих пір, як Облако в Штанах врятував її від чокнутої старухи Ян Ся, він все глибше і глибоко занурився у кому. І екс-Четверта Міс ніяк не могла на це вплинути. Добро, "подарунки" від Господаря Лабіринта дуже підсобили в цій справі. І в результаті, коштувало її кам'яному другові прокинутися, як її саму довелося знову рятувати - благо, на цей раз не ціною власної свідомості.
« Це я пам'ятаю, - подумки відповіла йому дівчина, — питання швидше в тому, як тобі вдалося прокинутися настільки вчасно?»
« А що, мені варто було подрімати ще годину? - Роздався в її голові саркастичне хмикання. - Почекати, поки ти відчиняєш свого хахала? А потім і сама на сусідньому суку повісишся заодно».
Су Ло збентежено поступила. У ту жахливу мить, коли вона виявила себе з кинджалом над безпорадним принцем, думка про самогубство із почуття вини також відвідала її буйну голову. Як там, у горі та в радості, багатствох і бідності, житті й смерті?.
Поки екс-Четверта Міс передалась філософським питанням про зв'язок між шлюбом і суїцидальними нахилами, з густого туману матеріалізувалася чергова гігантська морда. Це був надзвичайний подив на фізію. Повні темряви провали очей з похмурим розчаруванням дивувались на мечучу Су Ло. Як так вийшло, що в процесі їх психоделічної атаки ця маленька слабка дівчинка зберегла ясному свідомість?
Морда з дослідницьким інтересом вивчала дівчину, а за самою мордою не відривав відразу ж « той, хто жив» Нанґун Левунь. Ще мить, і в туманного монстра полетіли сотні вітряних лопастей!
Чоловік піднявся, повільно і назавжди. Саме цей привид і був зачинником всього божевілля. Він сподівався, що « скуповод» сам покаже себе, як тільки вирішить, Що Його Високість потрапив під його вплив. Так, план був не найнадійнішим, але добре, що його маленька дівчинка чудово підробила в потрібний момент. Чудовище спочатку не сприймало Су Ло за серйозну загрозу, і як же він здивувався, коли тільки вона сама змогла протистояти його чарам! Довелося йому виглянути з-за куліс, щоб власним подобам очей поглянути на таке чудо. І ось тут уже не був злюдкуватий Нанґун Люнь — він не міг дозволити морді знову зникати, так що атака була швидкою і розрахованою на тенече знищення. Скувати стіною повітря, не даючи розчинитися в тумані. І завдати останнього нищівного удару.
Гігантська морда зникла, підірвавшись клубами чорно-зеленого диму.
Су Ло поканулася, ледве тримаючись на ногах. Вона вже наковталася едкого туману, і ця « смертельна атака» стала останньою краплею.
Наньгун Льоуні швидко ступив вперед, хапаючи слабеньку дівчину на руки.
- Ти живий... Вона втомилася, відчуваючи величезне полегшення.
- Так, не хвилюйся, я в порядку, - чоловік притиснув її до грудей, як найдорожчі з скарбів, тільки зараз усвідомлюючи, наскільки він перелякався за неї.
Читач! Пам'ятай! Купуючи, завантаживши і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти спростовуєш вбивство якісного перекладу новела на просторах рунета й дуже розстроює перекладача конкретним чином цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З сторінки проекту:
Якщо ви читаєте цей розділ на іншому веб - сайті, то цілком можливо, що його вже було вкладено у вільний доступ до нього.
Глава 1116
- І, судячи з усього, навіть більш ніж... - Нахмурилася Су Ло. Потім, подумавши, ще й шупнула Його Високість по плечу: - міг би хоч підмигнути мені, що чи!
Ні, вона розуміла, що таким був його "геніальний" план і все таке. І навіть якщо б її не впровадив у відчуття так вчасно проколовся Хлако в Штанах і вона-таки пірнула свого „ненаглядливого" кинджалом, навряд чи виштовхувала його наскрізь, та й взагалі змогла б заподіяти йому хоч якусь істотну шкоду, але... вона ж злякалася! По-справжньому злякалася!
А густий туман одним поривом швидко розсіявся, наче хтось здув пару, що підіймається над чашкою. Відкриття потворної картини тут і там валяються з різною ступеням покромінності тіл їхніх товаришів.
Шосте випробування було нелегким. І, можна сказати, Су Ло і Наньгун Левуні вибралися з нього в відносної цілісності та безпеці (не вважаючи синця на плечі чоловіка, який залишив важкою рукою правосуддя в особі екс-Четвертої Міс). А ось іншим пощастило куди менше. Лі Яояу лежала на піску фізією вниз, вся у крові і одежині, і навіть незрозуміло було, жива вона чи ні. Сіту Мін сидів над дівчиною, навіть в цьому стані намагаючись приховати її всім тілом від загрози. Всі видимі ділянки його шкіри були перепадані в крові і пилу, а сам хлопець явно перебував без свідомості. Ло Хаошена на парі з Ло Деї також не давали ознак життя. Весь пісок навколо них змінив свій світло-жовий відтінок на густій червоний.
Цзи Ян і Бієнн Юін також постраждали. Їхні тіла були обпечені до стану підгорілої хлібної корки — хлопці, якщо й мали свідомість, то явно не в собі. Су Ло акуратно зісковзла з рук Нанґун Люуня і б'ється на допомогу друзям, але чоловік її випередив. І ось прохолодний вітерець пронісся над молодими людьми. Ресонії Біеченя тремтіли, потім хлопець з тяжкою працею підвівся і сів, оглядаючи створіння без вигляду. Але як тільки його очі дійшли до екс-чітвертої Міс і принца Цезіня, він тут же схопився і вигукнув:
- Другий брат, ви живі!
Сон, всього лише жахливий сон... Сон, в якому і його найкращий друг, і її маленька сестричка загинули у жахливих муках...
Але вони живі і, здається, навіть більш у порядку, ніж можна було сказати про всіх інших учасників випробувань разом! Ні пилочки, ні подряпини! Як же це вийшло?.
- Ну звичайно ж ми живі, що взагалі могло з нами статися? - Су Ло спокійно відреагувала. Але Наньгун Люуня, який в цей момент ніжно виливав у неї духовну енергію, компенсуючи втрати, за боком-таки прищипнула, в превентивних кроках, так би мовити.
- Але як так... - Цікаво запустив п'ятірку в сплутані від піску волосся Біечен.
- Психоробічна атака, все що тут відбувалося - було всього лише ілюзією, — відказала йому екс-Четверту Міс.
- Ось як, ілюзія... Що ж, це радує - полегшено видихнув хлопець.
Інші молоді люди також почали поволі приходити в себе.
- Аюшки, як же все болить... - Простонала Лі Яояо. У дівчини було відчуття, ніби її тіло перетворили на напівживу відбивну, руки-ноги з нелегко прислухалися, в голові стояв дзвін.
- Тільки подивіться на неї, тільки прокинулася, а вже ні! - Цзи Ян, систематично висипаючи пісок із власних черевиків. - Радій, що взагалі вижила. Якби не Ло Львон і Наньгун Люунем, ми б вже давно були з праотцями.
Фейко-муха обурена фирхнула і відвернулась. Може, їй ще і подякувати поганку-Су Ло слід було? Ось ще. Та якби не ця дівчина...
- Ты!... - Ло Деї, яка прийшла в себе. - Як ти посміла розмахувати своєю залізницею у мене перед обличчям? Вбити мене вирішила?
Добре, що Фею Нефритового Озера вчасно заступився Ситу Мін:
- Не звинувачуй її за те, що Яояо вчинила в тому стані. Вона була не в собі, як і всі ми. Очевидно, той, хто влаштував все це попередження, дуже хотів, щоб ми просто поучували один одного.
З його розумною заявою ніхто не зважився сперечатися. Та й сенс, коли все вже було зроблено? Їм залишалося тільки радіти, що вони вижили.
А наступного разу з повітря соткалася приволопам’ята рулетка.