Глава 145
Ось уже з'явилися ворота Резденції, і перед ними четка друзів. Судячи з їхніх розслаблених обличчях, вони мило розмовляли і зовсім нікуди не торопилися. Що ж не можна сказати про пошарпану Лі Яойо, яка з останніх сил уціліла від розлюченої зграї Сніжних Львова.
Бієчен Юін обернувся і, наче тільки-тільки побачив наближаних людей (хоч їх вимучений пихтіння чутно було за кілометр), здивовано вкинув брови:
- Що за пожежа, від кого біжимо? І що з вашим одягом сталося? Алі це такий новий тренд, висока мода в стилі "Тряпки на канаті"? Ну, я бачу ганчірки, а мотузка де?
Цзи Ян відразу підхопила:
- Ви з якого смітника вилізли, юрвородиві? Ха-ха, ой, не можу!
- Ви ж начебто як пішли недавно, так чому вирішили повернутися? - Невинна похлопала очима екс-Четверта Мисс, притиснувшись до боку Наньгун Люня.
- Су Ло, яка ж ти не догадлива! - Поспівала їй подруга. Мабуть, їй так набридла роль "янічого не розумію" в їх команді, тому вона вирішила принаймні передати цю ідею « найбільшому переможцю» екс-Четвертій міс. - Ти думаєш, з чого б це вони вирішили так швидко пошматовано? Очевидно, вони хочуть, щоб ми допомогли їм відбити атаку Снігових Львова.
Ці слова обличчя Лі Яояу та її супутників відразу засяяли фарбою. Звичайно, саме для цього вони і неслися зламати голову під стіни лісної Резденції, але не обов’язково ж говорити про це вголос! Все це вкрай ніяково, особливо на фоні попередніх подій, де вони гордо вискинули голови і також пишалися відстанню. Но... Хоч би як соромно було, помирати не хотілося зовсім.
- Гм, але чому Сніжний Левам так ревно намагатися вбити саме ось цих товаришів? - Пробурмотала Су Ло, наче б як і раніше звертаючись до Цзи Ян, але так, щоб Фейка та Ко чули кожне її слово. - Хіба вони не знають, що ці магічні звіри мають звичай нападати ні на кого і без вагомих причин ні проти кого?
- Довольна, так? - Лі Яояу, не в змозі виносити словесне знущання. - Так, Су Ло, ось в таку передягу ми улипили, сподіваюся, тепер ти щаслива?
- Цілком, - ствердно кивнула дівчина, білобо оскалившись. - Я така задоволена, що буду зовсім не відмовлятись і спостерігатиму за шоу « Вбивці проти сніжних котів — виживе найсильніший». Увага, спійлер: як думаєш хто помре?
Фейко-муха посерділа і буквально задихнулася від обурення. Вона думала, що її зараз все в терміновому порядку кинуться рятувати, а вони не збираються і палець об пальця бити - та ще й змиваються!
- Третій молодший брат! - Ситу Мін також був неприємно здивований і дуже незадоволений бездіяльністю однокашня. Відтягнувши від чергового замка білосніжної лапи Лі Яояу і підштовхнув дівчину в сторону Наньгун Льоюня. - Досить балачок, допоможи мені!
Принц Цзінь нахмурився, але не встиг він висловити власне "фе", як за нього вступився Біечен Юін:
- Ситу Мін, а не надто багато ти на себе береш, намагаючись помити нашим другим братом?
- Юний Майстер Біечен, я дозволю взяти на себе ще більше, вів Вам особисто не втручатися не у свої справи, - отруйно відповів йому чоловік.
- Я? Вміщуюсь? Здається, Ви щось наплутали. Це ж не я спочатку спровокував Снігових Львова, - потиснув плечима Біечен, зовсім не зачеплений поводженням Ситу Міна. - Так що, нічого перекладати з хворої голови на здорову. На Вашому місці я б більше турбувався, як би ця сама голова не виявилася відокремлена від решти тіла!
Ситу Мін ухилився від чергової атаки. Він скрипнув зубами і був змушений визнати правоту хлопців. От тільки звідки він дізнався, що атака на Нангун Люня була з його ініціативи? І що більш цікаво, звідки про це дізналися самі Сніжні Леви? Вони не думали нападати на справжнього винуватця смерті їхніх товаришів та його супутників, а намагалися розділитися з ним і Лі Йояо...
- Третій старший брат, - не витримав, замовкла Фейко-муха, — допоможи! Хай не в ім'я наших колишніх відчуттів, але хоча б тому, що у нас ключі до Резденції! Третій старший брат, ти ж не можеш просто стояти і дивитися, як ми помираємо!
Обличчя Нанґун Ляйня почорніло. Ця мерзота, вся її сім'я планомерно полювала за його маленькою Ло, щоб вбити, а вона тепер щось щебече про « крайні почуття»!
- До твого відома, "сестренка" навряд чи зацікавлять Сніжних Львова ключів. А нам буде простіше забрати їх з ваших ще не охололих трупів - голос його звучав абсолютно спокійно, але за цією байдужістю крилалося більше: презирство, брезентність, ненависть.
- Але ж це ви вбили тих трьох Снігових Львова! Чому ж вони переслідують НАС, тоді як ви стоїте тут, як не бувало? – скричала в розпачі Ло Деї.
Читач! Пам'ятай! Купуючи, завантаживши і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти спростовуєш вбивство якісного перекладу новела на просторах рунета й дуже розстроює перекладача конкретним чином цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З сторінки проекту:
Якщо ви читаєте цей розділ на іншому веб - сайті, це означає, що він вже є у вільному доступі на рулете ;)
Розділ 1046
Обдумуючи почухаючи за вушком, яка підскочила їй на плече Хулі-цзи, Су Ло недбало запитала:
- А ти що ж, на власні очі бачила, як Нанґун Люнь їх вбивав?
- Ну звичайно, я ... - Випалила дівчинка, але вчасно встигла прикусити мову. Їм ще не вистачало бути в ворогах самого Наньгуна Люня, крім тих, що були там з Снігової. Тоді вже точно все - туши світло, кидай наносну бомбу.
Принц Цзінь, зробивши вигляд, що зовсім не помітив « домовленості» Ло Деї, демонструючи куснув пальцями і сказав:
- Я так розумію, вам хлопці, дуже хочеться пожити ще трохи на цьому світі?
- Так! – гаркали в унісон обидві дівчини. Віддзеркалити все нові й нові атаки звіра з кожної секунди було дедалі важче ...
- Ну, думаю це не так вже й складно буде влаштувати, - задумливо пробурмотів Наньгун Люні і, театрально клацнувши пальцями, розповсюдив навколо себе потужну хвилю дунової енергії. Навіть люди стали не по собі, а вже Сніжні Леви й аж на десяток метрів відскочили від гріха подалі. Але вони не поспішають тікати, просто застигли на короткий проміжок часу і з цікавістю чекали кінця.
У ту саму мить Лі Яойо захиталася у снігу. Руки й ноги сильно тремтіли від перенапруження, легені були наче хутра, що постійно гойдалися зі свистом. Вся одежа — а, точніше сказати, залишки оной — була перепалена кров’ю і потім. Справді жалюгідне видовище.
Не встигла вся їхня компанія полегшено видихнути, як набатом прозвучало безсердечне:
- Тисяча зелених кристалів з носа за ваші життя. Ті, хто не має потрібної суми, випише вексель.
Су Ло від несподіванки хрюкала, намагаючись придушити сміх. Правда говорить прислів’я: « З ким ти познайомишся — так тобі і треба ». Раніше таких єврейських замків вона не помічала! Це завжди було її прерогативою, заробляти грошенят на дурних представників людської раси ...
Тисячі зелених кристалів — це, звичайно ж, дуже сильно. Незалежно від того, яку вигоду отримав Ґроссмейстер Рон Юн сім'ям цих ось чотирьох, щоб вони відкрили лісну Резденцію на 10 років раніше за встановлені, але в даний момент вони серйозно ризикують піти у мінус. Однак, відмовлятися від такого щедрого « жертвування» вона б не стала: в її просторі кристали підходять до кінця, а без них культивувати якось не з рук. Дракошу підкармолювати чимось треба, знову ж таки...
Хм, а оскільки вона якось сіяла на брак зелених кристалів. Наньгун Люун тоді нічого не сказав, тільки загадково посміхався. Невже він вже тоді продумав цей підступний план по витряхиування деньжують з ось цих ... Людей, які не були народжені інтелектом? Вислати дев’ятихвосту лисицю в лузне Сніжних Львова, щоб та наклала котячих напасти на Лі Яояо і Ко. Потім, не намагатися навіть умовити їх залишитися біля воріт в Резіденцію, а послати пряміком до кишківника смерті. Терпеливо чекати, як вони прибігають назад і благають про спасіння... І тоді встановити ціну. Ух, хитрість, гідне ім'я Його Височності принца Цзинія! У голові Су Ло мілина лякала думка: яку багатоходовочку міг би провернути її самозвеличений Отелло, не погодившись вона з доброї волі спробувати побудувати з ним стосунки? І скільки людей при цьому ризикувало постраждати?.
- Третій молодший Брат, ти... Що ти взагалі таке говориш? - Насилу виговорив Ситу Мін. В шокі перебували абсолютно всі з їх компанії, але він був ошараний настільки, що навіть знайшов в собі сили хоч щось вимовити вголос. Він і уявити собі не міг, що принц Цзінь на повному серезі збирається взяти з них мзду за порятунок життя своїх товаришів!
- У тебе проблеми зі слухом? - "заботливо" запитав Нангун Люнь. Біен Юін, не витримав, НЕкультурно заіржав, ніж кілька підпортив пафосність моменту.
- Третій Джуніор Брат! У нас же один Учитель, ми знайомі більше десяти років, як же ти можеш...
- Другий старший брат, я все сказав, - крижаним тоном перебив його принц Цзінь. - І, до твого відома, це був останній раз коли я звернувся до тебе подібним чином.
хлопці, не забуваєш тикати час від часу в кнопочку "дякую" - не дивно ж її встановили, врешті-решт :D