Глава 1015
Отже, Су Ло була обережно переправлена до теплого намету і потім укутана в теплий плащ. Повізшись під усіма цими шарами одягу і зрозумівши, що Нангунь у своїх зусиллях не залишив жодної щілини через яку міг би проходити свіже повітря, примхливо проворчала:
- Ну жарко ж!
- Жарко — не холодно, - в тон їй вперто заявив чоловік. - Або ти знову хочеш легені випльовувати?
Мені довелося зробити кілька засоромлених зауважень. Їй і самій було дуже неприємно згадувати той епізод їхньої подорожі.
Коли пройшов перший сніг і на небі визирнуло чисто митне сонечко, Су Ло поступила вкрай зухвало. При перших ознаках потепління вона відразу ж вивернулась з шарів хутряного одягу, підмуруючи запарену шкіру ніжному вітерцю... Наступного дня горло роздирав постійний кашель, навіть нормально не могла говорити, кожен звук викликав новий приступ. Наньгун Левюнґ прочесував весь Північний Мо в пошуках лікаря, але потім, плюнувши на це безресспективне заняття — переховувалися від нього все, що?! - Просто викрав імператорського лікаря.
Після кількох днів прийому ліків Су Ло відчула себе краще.
Принц Цзін має ще одну причину для самоврядування. З тих пір він, не припиняючи балувати дівчину з будь-якого іншого приводу, строжай краще стежив за її теплообменом, ні в яку не йдучи жодних поступок.
Су Ло теж почувалася винною, тож вона трохи побіжила і почала милуватись часом свого перебування.
Його Високість принц Цзінь, втілення влади, могутності і пихатість, чудовий стратег та ворогоубільник — старанно відмив долоні з дорожнього пилу й почав готувати суп для Су Ло. Відправся в цю подорож він один, він міг би просто вилити якусь невдалу подушку, щоб прожарити її на вогнище, помить до пасту чилі і тмину, приготовані на швидку руку, - і все, вечеря готова. Едакий "фаст-фуд" by Наньгун Льюнь. Але він не міг дозволити дитині їсти таку жахливу їжу? Неправильно!
Отже, він проворонув на двох палицях і третю між ними маленьку подушечку, розвів вогонь та засинав рис найвищої якості.
Су Ло виявилася ще привидом, тому за час їхнього подорожей Нанґун Люню, який не ступав на поріг кухні, дізнався ази і деякі тонкощі кулінарії. "Пересолено" - "недоперчил», « Бездовиріл" -- в перші дні своїх кулінарних випитувань чув він постійно. І це Су Ло ще жалкуючи. Але він не заперечував, слухняно додавав перцю, допитував і навіть переробляв усе спочатку.
І ось, вогонь під казанком весело повзав на ідеальній висоті і рівні жару, а рисова каша під кришкою булькала в ідеальної тональності та з досконалою кількістю « булків» за хвилину.
Сонце зайшло за горизонт, і тепер під ногами виблискує великий місяць. Метель устала, і тепер з неба спав лише рідкісний сніжок. Світ вкутався у тишу, яка буває тільки під час зимових сніжних ночей.
Непогано, непогано. Су Ло відклала рисовий звар із елегантної порцелянової чаші, простягнута їй Наньгун Левунем.
- Я радий, - самовдоволено посміхнувся чоловік. Він хотів додати щось ще, але раптом насолодився.
- Що таке? - Вона помітила зміни у настрої.
- Ерунда, просто деяким людям, очевидно, в таку чудову ніч зовсім нічим себе зайняти. Не звертай уваги.
Су Ло не повірила його безтурботному тону. Ага, як же, « не звертай уваги». І яка ж ймовірність, що ви побачите тут звичайні "недороздільні" люди? На ваговому-червоному півночі? В горах? В неутихующуюе метиль?
Поки вона підбирала якою-небудь відповідь посаркастичніше, в полі її зору виявилися двоє незапрошених гостей.
Читач! Пам'ятай! Купуючи, завантаживши і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти спростовуєш вбивство якісного перекладу новела на просторах рунета й дуже розстроює перекладача конкретним чином цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З сторінки проекту:
Якщо ви читаєте цей розділ на іншому веб - сайті, це означає, що він вже є у вільному доступі на рулете ;)
Глава 1016
Переді мною прокладав шлях крізь сугроб, одягнений у синє вбрання чоловіка і трохи позаду нього насаджувала прекрасна дівчина. Золота парча її хустинки розвівалась на вітрі, що призвело до абсолютно не насоку від снігу - ніби вона не йшла по проторному супутникові стежці, а ширила над землею.
Су Ло, розглядаючи обличчя дамочки, стиснула порцелянову чашу з такою силою, що та мало не пішла тріщинами.
Фея Нефритового Озера.
І якого доброго вона тут забула?
Лі Яояу не знадобилося багато часу, щоб визнати Наньгун Люня — і вона відразу ж обігнула свого супроводжуючого, кинулася до нього:
- Третій старший брат, ти теж тут? Який збіг!
Маска презирства до всього, що буквально прикрашає до її обличчя, коли бачить «брата» вмиг злетіла, виявляючи мир захоплену любов і ніжність мсьяку. Ось тільки на Наньгун Ліюня її метаморфози більше не діяли. Нахмурившись, він нічого не відповів на її вітання - він чудово пам'ятав цей пункт угоди з маленькою Ло. Ворог його коханої — його ворог. Навіть якщо це Лі Яояо.
Однак дівчина, яка не помічала явно негативного складу розуму принца Цінсія, щебеталася. Вона не наробила багато по відношенню до нього, а також його Су Ло.
- Третій старший брат, а чим це так смачно пахне? Ти сам приготував? - Вона подалася вперед, щоб стягнути ніс у котелок і спробувати страчу улюбленого.
Але в цей момент, синхронно з її рухом, чоловік підхопив комок хутро, у якому була живцем похована Су Ло, і відступ на крок назад. На обличчя Лі Яояу впала тінь, але вона відразу взяла себе в руки і спокійно поцікавилася:
- Братку, а хто це у тебе там?
З шубека різних тварин визирала хіба що кінчик носа екс-Четвертої міс, та й ніч якось іншийник стояла, так що не було нічого дивного в тому, що Фейко-муха не визнала свою ранкову поврагу.
Замість відповіді Нанґун Луунь сміявся її крижаним поглядом і проціди крізь зуби, для особливо нерозбірливих:
- Тобі тут не раді.
Фея Нефритового Озера закуксувалася, шмигнула носом - того й дивишся, ось-ось розчавиться. Її супутник виступив було вперед, збираючись щось сказати, але Лі Яойо його зупинила. Глибоко зітхнувши, заспокоюючись, начепилася до обличчя злегка підрозділаючої усмішки:
- Третій старший брат, я розумію, що поводилася... Недобре. Я зрозуміла, як помилилася, правда-правда!
Очевидно, вона очікувала, що завжди такий добрий і турботливий братик відразу проникне її « революцією » та проституткою по голові і скаже щось на кшталт: "Нічого страшного, було». Але замість цього Наньгун Люун нахмурився ще сильніше, пробурчав:
- Досить, я безумовно безмірно « щасливий» що ти зрозуміла свої помилки. Але пробачати чи ні - це вже моя справа, і, відмахнувшись від Фейко-мухи, як від надокучливої комахи, відвернувся та попрямував до намету, бажаючи запхнути необачний комок всередину Су Ло в процесі їх «диалога» постійно щипала його за тонких боків, а йому доводилось докладати неабияких зусиль, щоб не кліпнути.
Чи ж Лі Яояу соромився? Від « справедливого обурення»? - Моя голова закрутилася, ноги почали підкашуватися... Не дозволивши, щоб дівчина підскочила до Нанґун Левюна і протягнула лапку, намагаючись схопити його за одяг — але зловила тільки повітря. Чоловік, відчувши її наближення, захитався від неї, як від прокаженої - не дозволяючи пальцем себе доторкнутися. Рука так і зависла в піднятому стані, а очі Фейко-мухи наповнились злими сльозами:
- Третій старший брат, як ти можеш так зі мною поводитися? Чим я гірший за цю Су Ло? Гаразд, всі інші ці марні, порожні дівчата, але як же так вийшло, що ти відмовишся навіть поглянути на мене?
А раніше вони з братом були такі близькі... Тепер він не підпускає її до себе і на метр.
- Чому? – закричала вона. - Чому наші стосунки так змінилися? Я цього так не залишу, не смирюся ні за що!
Давним-давно, коли вона була ще маленькою, вона вже твердо вирішила для себе, що Третій старший брат стане для неї « самим». Цілими днями думала, як він пощастить її під корону на своє драконо-лошаді... Але як, чому ж все обернулося таким чином?