Глава 993
Хоч Нанґун Левюнь не мав поняття, що намагається зробити бійку, але його зосередженість і методичні дії вселяли крихітну надію що у нього-таки є подоба плану. Отже, чоловік вирішив довіритись дитині — а точніше, її вродженій пам’яті драконячої раси.
- Давай я, - сказав він, відбираючи у Мен-Мена трави. Тепер однією рукою він продовжував вливати духовну енергію до Су Ло, а другою витискав з рослин сік і швидко та акуратно розмазав його по порожніх сторінках « Тяхіки». На поверхні шерохопу було потрібно лише два мазки, щоб сік провіщав цілу сторінку.
Наньгун Левуні хотів перевернути на наступну сторінку, але його рішуче зупинила лапка дракона.
- Що? - Нерозумно нахмурився чоловік.
- Ву! Ву! - Малий потикав коготком у написані слова, потім постукав себе по макушці. Як же важко йому було донести думку до цього непотрібного двоного! Одна Гозяюшка його розуміла... Але вона спала, і не могла прокинутися - і тільки він, її улюбленець, міг врятувати! Отже, потрібно хоча б про землю розминутись — але пояснити недогадливому дядьку, що до чого.
Хоч божественна бійка явно була не найвищої думки про когнітивні здібності Нанґун Люня, чоловік все ж був не так і дурним.
- Мені потрібно це запам'ятати? - Він запитав і, після того як він кивнув шибкою, втупився на текст. Текст, який лише через кілька секунд раптом зник, ніби втягнувся назад у папір! Наньгун Левунґ знову використав сік трави, але безтолку — слова більше не з’являлися.
- Ву! Ву! Бідолаха-Ман переводив погляд з « Тіхники» на чоловіка і назад, потім схопився за голову і навіть в серці пнув віроломну книженцю — що за фокуси? Хто б міг запам’ятати таку кількість інформації за лічені секунди часу?
Принц Цзінь так і замер, зав'язавши руку з травами над сторінками, не впевнений, чи є сенс і далі виважувати папір соком. Дрібний бійка, побоюючись, що двоногий прискориться забуде і те, чого чудом встиг запам'ятати, так що вказав пальчиком на книгу, потім на губи Нанґун Люня і нарешті, на вухо Су Ло.
Двічі повторювати було без потреби: чоловік все зрозумів, але не зміг приховати свого сумніву:
- Думаєш, це допоможе?
- Ву! - Він багато в чому відповідав бійці, і для переконливості погрожував кулаком, якщо не будеш робити те, що кличуть — я тебе кааак ать по черепу! Каби він умів говорити, впорався і без пустоголових посередників, але на жаль...
Загроза була цілком реальна, та й зовсім іншого плану не було, так що довелося Нанґун Лююню змиритися і, схилившись над головою дівчини, почав переступати перший рух « Тихники».
« Коріння — це невизначене і непевне... Джерела всього, що породжує Інь та Ян, і Я породжують чотири розділи.
Палець Су Ло смикнувся. Дуже злегка, майже не помітно - але Наньгун Люун ніколи не відривав очей від її тіла, так що цей крихітний рух ледь не підстрибнув -- хто б міг подумати, що "Техніка" і вперто якимось новим способом може допомогти його маленькій дитині!
Чоловік підняв вражений погляд на дрібного бійку. Малюк, змилосердившись на зад і вхопивши передніми лапками хвіст, ніби був найціннішим скарбом для нього. Його душа була вражена: все-таки недарма він став її питанцем - в найсуворіший момент, він зміг принести користь! Нехай вона не зможе захистити її там, на полі бою проти цієї мерзенної старої відьми...
Не одного Наньгун Левюня мучив почуття провини.
Принц Цзінь зрозуміло похитав головою і знову схилився над вухом Су Ло, повільно й задумливо вимовляючи основи першого руху « Танца духовних Кроків».
Читач! Пам'ятай! Купуючи, скачаючи і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти споновуєш вбивство якісного перекладу новела на просторах рунета і дуже розстроює перекладач конкретно цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З
Глава 994
Реальність поступово накочувала на дівчину м'якими хвилями... Хвилюй розжареного, бурлячого масла! Все її тіло пронизала нестерпний біль, як якщо б її переїхав вантажівка, потім зупинився, розвернувся і проїхався по ній ще пару разів.
Від цих феєричних відчуттів свідомість хотіла вже знову покинути поранений тіло Су Ло, але раптово зачепилася за голос десь ззовні. Спочатку він більше порівнював себе з дивним гудником, серед якого не було ні слова. Але з кожною хвилиною біль ставав все тихіше, а голос був усе парче і приємніше - наче ніжний бриз, який ковзає життєдайною прохолодою по її розігрітому тілу. Зрештою дівчина змогла викинути з пам’яті свій тягар і вислуховуватись у постійні промови. Перед тим як вона зрозуміла, що цей приємний голос належить Наньгун Люню.
Цей хлопчик...
Одне його ім'я викликало в грудях якесь важке почуття. У той день, він пішов, кинув її - і навіть жодного разу не озирнувся...
Су Ло спробувала відкрити очі, але виявила, що не може поворухнутися. Вона хотіла вимовити хоча б звук, але це виявилося їй не під силу. Хоч би як вона намагалася, м’язи - тіло навідувались не послухатись своєї бідної господині. Зрештою, у неї не залишалося іншого вибору, крім як здатися.
І тільки після того, як вона заспокоїлася і дозволила собі розслабитися, її слух почав сприймати текст, який все ще вимовляв принц Цзінь.
"Техніка Танца Духовних Кроків"? Су Ло відразу ж захвилювалась. Нехай її тіло було пошкоджене і потребує довгих днів відновлення, її дух був цілком собі життєздатний. І, як же все склалося так: вона опинилася на вимушеному « ідеальному режимі» чому б їй не скористатися цією тимчасовою перепочинкою і не почати роботу над "Техніком" в її внутрішньому просторі?
Сказано - зроблено. Дівчина остаточно припинила спроби вирватися з заціпеніння і дозволила словам Наньгуна тиснути крізь неї, вести її та скеровувати.
Закінчивши цитувати сторінку тексту, Наньгун Льоун прислухався до стану організму Су Ло і з захопленням зауважив, що духовна сила всередині неї й досі мовчазна!
- Ло Ло, ти одужаєш! - Прошепотів він, посилаючи в її тіло черговий потік освіжаючої духовної енергії. - Але чи це допоможе тобі прокинутися?.
У такому становищі вони вже провели щонайменше десять днів. Десять днів, протягом яких він не давав собі ні хвилинки відпочинку - і незважаючи на всі його зусилля Су Ло як і раніше не виявляла ніяких ознак пробудження. Більше того, як тільки він припинив подачу своєї життєвої енергії, її власна тут же йшла на спад. Отже, це не було лікування — максимум для підтримки терапії.
Після довгих роздумів чоловік дійшов висновку, що потрібно знайти Гроссмейстера Рон Юна. Без його допомоги, очевидно, було необхідно.
Отже, прийнявши рішення, Нанґун Люунь піднявся, схопив на руки Су Ло (молодий бійка по-свійськи застрибнув до нього на плече), і заїхав вперед.
***
Оскільки сам принц Цзінь був важко поранений, та ще й боявся хоч на хвилину залишити Су Ло наодинці, він так і не вдосохнувся перевірити територію на предмет небажаних виживших. А даремно.
Здавалося б, що вибух кульової блискавки може вбити будь - кого — навіть такого сильного експерта бойових мистецтв, як Фея Ян Сю. Однак, стара відьма не змогла б дожити до поважного звання "старий" без будь у неї в рукаві завжди прихований який-небудь козир.
У момент вибуху жінка не залишалося нічого іншого, окрім того, як розкрила над собою захисну сітку. Цей захисний амулет надзвичайної потужності вона отримала у Дворце Безсмертя, ще будучи дитиною. Вона тримала її, не вирішуючи пустити в хід річ, яка могла б врятувати її від смертельної небезпеки. Навіть коли десяток найбільших сімей не використовували її, вона загнала в кут і навіть змогла відбитися власними силами. Це « достатнє життя» була її страховкою, гарантією того, що вона зможе вижити за будь-яких обставин - і ось Фея Ян Сі мусила розходитися через якесь осмертне спіляка!
Стара перечниця була в люті, але у неї дійсно не було іншого виходу, крім як розіграти цю мапу в найсуворіший момент.