Глава 961
- Дозвольте висловити пошану і захоплення вашими сталевими помідорами, Ваше Високість! - З повагою простягнула Цзи Янь, і трохи тихіше додала: - Так на надгробки і запишемо ...
Юньці, якому дали дані слова, воліли зовсім проігнорувати незнайому йому дівчину, а екс-Четверта Міс вирішила, що Цзи Янь занадто багато з нею спілкується - похваталася фразочок! Виявляється, вона погано впливає на людей...
Насправді, Третій Принц не мав ні про рівень сили Наньгун Ліюня чи його матримональні плани на Су Ло. Отже, Цзи Янь даремно розпиналася з приводу його зухвалої сміливості і жахливої глупоти.
- Обговорювання твоїх пасленових трохи відвернуло нас від головної теми, а саме: чого тобі треба, Оуян Юньці? - Неприємно поцікавилася екс-Четверта Міс. Їй зараз було зовсім не до художнього дитинства філеєм: цей хамовий принц навмисно загнав у її пастку на цій горі, а вона, як остання дурка, в неї з радістю угодила. Хитрый лис!
Чоловік, не відреагувавши на слова Су Ло, багатозначно втупився на Цзи Янь, до неї ж і звертаючись:
- Юна леді, не могли б Ви залишити нас наодинці?
« Юна леді», склавши страшні очі, фирхнула і повернулася до Су Ло, усім своїм виглядом демонструючи, що нікуди вона не піде. І тоді Юньці з сумним подихом продовжив голосом старого казкача:
- Колись давно, (а може і не так вже й довго), на вершині Хмарної гори...
Су Ло здригнулася і кинула на принца руйнівний погляд: « Добре, поки що ти переміг, але навіть не думаєш, що я тобі це прощу або забуду! » І, повернувшись до Цзи Янь, винна:
- Дай нам хвилинку, будь ласка.
Дівчина з сумом заспівала: вона збиралася послухати подовгу, щоб потім слово в слово доповісти про все третє старший брат. Те, що Юньці намагалася прогнути - нісенітниця, але вона не могла противитися прохання подруги. Ось тільки, що твориться між цими двома? Дивно, дуже дивно і підозріло.
Коли я наближуюсь до міни, то не дуже мені це цікаво." Для Су Ло і « все одно вона розповість мені про все після» для Ов’яна Юньці, Цзи Янь все ж відійшла. І, відвернувшись спиною до них обома, витягла з рукава паперового журавлика. Тепер вже точно самого-найостаннішого. В дні, коли її переслідували, як здавалося, що до неї нюхало подих смерті, вона не використовувала його. Та й не так це просто було зробити, на бегу-то. Але не залучати його і зараз — злочинний злочин.
Дівчина дістала перо гусино і швидко накоїла кілька слів, які вона сказала на крилі пташки: « Небезпечність! На горизонті намалювалися « третій зайвий »! Повторюю, "третиш зайвий"! Це не навчання! Поквапся!» Перевіривши написане і впевнившись, що повідомлення найбільш моторошне, вона надихнула в папір життя — білий журавель застряг на горизонті.
Цзи Янь простежувала поглядом за зникаючою білою точкою і заспокоїла: що ж, братику, тепер все залежить тільки від тебе.
***
- Оуян Юньці, чого конкретно ти хочеш?
Хлопець, проігнорувавши похмуре питання Су Ло, шукав місце, де можна було б присісти і облюбивши плоский більш-менш чисте камінь помився та запросив на нього рукою:
- Присядь. Давай спокійно поговоримо.
- Я, здається, задала тобі питання, — проігнорувавши його пропозицію, втомилася дівчина.
- Су Ло, здається ти забула, чого я тебе вчив. Де твоя холоднокровність? - Знущання простягнув Юньці. - Під час переговорів програє той, хто першим вийде з себе.
Екс-Четверта міс демонстративно закочувала очі. Так, це правда: багато чого її навчив саме він. На жаль, у своєму суспільстві ці вміння часто давали збої як зло.
Глава 962
- "Перемови" - так, мабуть, таке формулювання наших сучасних взаємин мене цілком влаштовує, — отруйне посміхнулася Су Ло, вичленивши з його спроби звести її з пантелику необхідне слово. Таким чином, вона цілком ясно і конкретно намалював межу між ними.
- Су Ло, ти як і раніше звинувачуєш мене... - Сумно зітхнув Юньці, напустивши на себе побитою собачки.
Дівчина з холодом засміялася:
- Ні, що ти, я тебе давно пробачила! А цей премилий кинджальчик, який стирчить з моєї грудей, чудово доповнює мій вигляд! Я що, по-твоєму, божевільна ідіотка? Або ж я повинна була вдавати, що нічого не трапилось - ти думаєш, яка дурниця - моя улюблена людина всього-навсього ВБИл мене?
- Ло Ло... - Прошепотів раптово охрипшим голосом Юньці, - ти тільки що сказала... Кохана людина...
- І це все, що ти встиг почути? - відразу ж почала скидатися Су Ло, не клацаючи зубами від люті. - Забудь! Мої почуття померли разом з тілом на вершині тієї гори. Отже, не лести собі і не живи неправдивими надіями або взагалі, будь такий добрий — відвали! Я ж по-людськи тебе просила - не гань мені цикл реінкарнації, це була остання воля вмираючої, так ти і тут посміхнувся!
Цей чоловік відчув, ніби його щойно безардонно скинули з раю в пущі пекла — « де тобі місце» - мстиво хмикнув екс-Четверта Міс. Його обличчя з'явилось виснажене, болісне усмішка, коли він лузером повторив:
- Ти все ще звинувачуєш мене, Ло.
Очевидно, він сподівався розжалобити свою давню подругу — і можливо попередній Су Ло пройнявся б від цього жалюгідного зачіску. Можливо, вона б уклала його в обійми і з жаром придумала, що зовсім вона не звинувачує його - звичайно, це все його погана рука та кинджал, а він сам і зовсім не при чому! Тільки вона не була « більшою за Су Ло». Їй було ні краплі його не шкода, навпаки, чим нещасним він виглядав, тим тепліше і світліше на душі у неї ставало. Якби він ще і самовбився з горя вирішив... Ех, мрії-мечти.
- Винити тебе? - Обдумано потерла підборіддя дівчина. - Що ти, до відома, у мене навіть на культивацію часу не вистачає — а про тебе я в принципі не думаю. Чи ти вважаєш себе настільки важливою шишкою, щоб я витрачала свій цінний час на думки про тебе? Так, ти ніколи не позичав собі самовпевненості.
Відповідь була жорстокою. Юньці, які не могли терпіти те що транслювала Су Ло байдужість, відвернувся. Його погляд безцільно блукав по верхівці гір, за лісами далеко, по темному небі... Лише через кілька хвилин, коли він вирішив, що зміг взяти себе в руки і його голос не буде зраджений тремтячи, він сказав:
- Якщо я скажу, що ніколи не зраджував тебе ти мені повіриш?
Іронічна фирка була йому відповіддю.
- Не віриш, значить, понятиво кивнув хлопець. Але все ж обернувся і, втупившись у обличчя Су Ло, гірко прошепотів: - Після стількох років любові ти віриш, що я дійсно зміг би тебе вбити?
Дівчина демонстративно розвіла руками, мовляв, « Як бачиш, я тут". Його очі сяяли від люті: можливо саме через ці « довгі роки кохання» у нього і не було шансу на прощення. Якби він був її ворогом, то вона б також подумала, що гідний ворог іноді цінніший за друга. Але у них стосунки дещо відрізнялися від цієї концепції. Але Юнь Ці все не заспокоювався і продовжив "пояснення":
- У той момент, коли ми були з тобою на вершині Облачної гори... Я хочу сказати, що ми там були не одні...
Але раптове передчуття небезпеки змусило його замовкнути. Су Ло, хоч і на секунду пізніше, теж це відчула і почала хвилюватися озиратися по сторонах, коли на неї налетіла Цзи Янь з криками:
- Все дуже погано! Ло, тікай! - І, схопивши подругу за руку, спробувала втекти, але було вже надто пізно...
п.п: Радісна новина для тих, хто боїться "ніколи не дочитати переклад цієї новілики": наскільки я зрозумів, логічний фінал Охоти буде близько кінця другої тисячі розділів. А про ще один недолік героїв чи ні - тільки ваш вибір:)
Сподіваюся, Вам сподобалася нова глава цього твору,
З повагою, Ваш Google-перевідник:)