Глава 815
Але на самоті Су Ло довго не пробула, буквально через кілька хвилин вона почула за спиною худорлявий крок і відвернулася до господині Цзи Янь.
- Навіщо ти йдеш за мною? - Нахмурилася вона.
- А з чого ти взяла, що я за тобою? - Пикнув їй панночко у відповідь. - Звідки тобі знати, куди я йду?
- Добре, і куди ти прямуєш?
Цзи Янь з невгасимою міною тхнула пальцем у кам'яну стежку під ногами:
- Я йду цією доріжкою, гуляю, можна сказати.
Су Ло відразу навіть не знайшлася, що сказати. Ця « доріжка» була тільки що витоптаною нею сама просікою в траві.
- Якщо ти хочеш йти зі мною, то так і скажи. Тільки не треба позаду мене нестримним привидом пихтіти.
- Та з чого ти взагалі взяла? Я просто... Просто...
- Тільки не кажи мені, що ти заблукала? Ти ж з Чистилища, так? — Очі Су Ло стали схожі на два блюдця, так широко вона їх розкрила від подиву.
Її сусідка ледь не заричала від злості:
- Хто взагалі встановив таке правило, за яким всі люди з міста Чистилища чудово орієнтуються на місцевості? Так, у мене топографічний кретинизм і що?
- Тобто, ти крадешся за мною, акі в ночі, бо сподіваєшся, що я тебе виведу? - Присяглась екс-Четверта Мисс, ледве тримаючи усмішку.
Цзи Янь залишалося тільки кивнути і, дивлячись на її збентежено-растеряну фізію, Су Ло все ж не витримала і розсміялася, обнаживши білосніжні зубки-жмчужини. Янь, хитаючи головою, поплескала по плечу:
- Мадам, боюся, Ви пішли не за тією людиною, бо я... і сама заблукала.
- Ась? - Дурно заморгувала її нова знайома.
- Я теж не знаю, куди йду.
Дві дівчини переглянулися і розірвалися одним хохотом. Можливо, цей сміх позначив початок справжньої дружби людей, які були такі схожі. Зрештою вони представилися один одному і навіть потиснули руки.
- І що тепер робити? До речі, а куди ти йшла? — Цзи Янь, витирала сльози з очей і роздумувала про те, що зустріти свою ровесницю зі схожими поглядами та характером. Тому варто використати момент і провести деякий час з нею.
- Мені треба на південний схід Великої Долини, щоб... Дещо там знайти.
- Південно-східна частина, хм ... - задумливо повторила дівчина, потираючи підборіддя. На її обличчі засяяла усмішка: - Добре, якщо вже ти була так добра. Що врятувала мені життя, я так і бути - хоча мені цього дуже не хочеться, - використовую свій останній засіб для пошуку правильного шляху.
А в наступну мить з її рукава з'явився білий журавель - оріґамі, дитячий іграшка, хоч і виглядає досить реалістично. Су Ло з цікавістю розглядала паперову пташку, коли та несподівано задрижала її очима.
- Ходімо, південний схід Великої Долини, - тільки і встигла крикнути Цзи Янь, кидаючись слідом за журавельком. Дівчині було дуже цікаво з'ясувати зразковий рівень сили цієї загадкової Су Ло: хоча вона була всього на п"ятому рівні, але якимось неймовірним чином змогла витримати атаку Великого Розмірного Відбитка, та й захистити її. І того асасину - їй самій ніяк не вдавалося його вбити, але ось дівчина справилася з ним буквально за кілька хвилин... Щось тут не так. Її нова подруга точно не така проста, як здається. Тому Цзи Янь використовувала відразу сімдесят відсотків зі своєї швидкості, щоб протестувати Су Ло.
Проте, вибір "ексамену" не був найвспішнішим: зрештою, сильна сторона екс-Четвертої Міс була такою ж швидкістю, бо саме біг і техніка Танця духовних Кроків вже багато разів рятували її життя.
Губи Су Ло мимовільно розтягнулися в усмішку. З того часу, як вона прибула на цей континент, місцеві дамочки запилювали все, що одна до неї не найприємніші почуття. Лі Яояу, Су Цін, Сю Хи... Окрім родинних зв’язків, зарозумілість і гордості цих трьох також об’єднували щире й непереборне бажання вбити тодішню та сучасну Четверту Міс Су.
Глава 816
Крім друзів дитинства Нанґун Люня та Малі Лу Ло, їй і поговорити не з ким було... І, оскільки ця подорож дозволило їй зустрітися з людиною подібних темпераментів, то потрібно просто насолоджуватися моментом.
Су Ло на повну вручила « Танець духовних Кроків», поли сукні змітнулися вгору, як крильця казкового птаха, і дівчина піднеслась вперед, швидко виганяючи Цзи Янь.
І ось, вони мчать пліч-о-пліч, і тільки вітер свистить у вухах, та очі горять від азарту й дивного задоволення єдності.
- Су Ло, паперовий журавель прискорюється, не відставай! - Цзи Янь з щасливою посмішкою додала сили у свої ноги і вирвалася вперед.
Все-таки вона вже була на сьомому рівні, коли її "напарниця" - на п'ятому. Лише в одну мить Су Ло опинилася позаду.
Але і в екс-Четвертої Міс завжди було про запас пара-тройка кіз у рукаві. Витягнувши на бігу гору Пілюль, що відроджують дух, вона закинула і в рот і, відчувши циркуляючу з подвоїтою силою енергію, понеслася слідом за своєю подругою, нав’язуючи та навіть трохи переганяючи останню.
Цзи Янь, помітивши в долоні дівчини ці Пілюлі, ледь не спіткнулася. Ця Су Ло... Це ж дивачка! Це ж удосконалені Пілюлі відновлення Духа! На аукціоні за таку горсточку можна було б виручити цілий стан. А ця дівчинка заковтує їх, як цукерки!
Так, старійшина її сім'ї повинен бути дуже щедрим, якщо їй дозволено так марно використовувати такі ресурси.
Навіщо їй було знати, що ці Пілюлі насправді були створені сама Су Ло в процесі її навчання. Отже, можна сказати, що це був свого роду розділений матеріал, якого в її просторі ще залишилися вагон і маленька візка. Але не слід забувати, що вона може зачепити заздрість і шок.
Звичайно, Цзи Янь не хотіла так легко здаватися через гордий вихідець з міста Чистилища. Вливаючи у свої ноги все сто відсотків сили, вона різко вирвалася вперед, залишаючи позаду себе чхаюче від пилу Су Ло.
Екс-Четверта Міс у цій ситуації нічого не могла вдіяти: її техніка Танця духовних Кроків була виставлена на максимум, а Пілюлі відновлення духу могли тільки продовжити біг, але ніяк не прискорювати. Вона тільки і залишалося, що дивитися на видалений силует Цзи Янь, від дрібночастотного мірошіння якої Су Ло голова закрутилася... І взялась з подвоєною силою:
"Телепортація!" - якби вона вміла подорожувати у просторі таким чином, хто б зміг полагодити з нею зі швидкістю?
« Непогано», - прозвучала стримана похвала в її думках.
"О, поганий старий чоловік прокинувся!" - рефлекторно хмикнув Су Ло на мить забувши, що цей найстаріший « старикан» чудово чує всі її думки.
« Це хто ти такий, як старий чоловік? - Він відразу вибухнув. - Я наскільки тебе старше, сопля! Де повага?»
Дівчина ледве стримав хіхкання від цього писаниво-змущеного голосочка, але на « соплю» образилась. Але, погана поведінка дідуся не була для неї новиною, так що вона вирішила не опускатися до його рівня, відповідаючи на подібні епітети в її сторону.
"Добре, в такому разі, давай я буду називати тебе на ім'я" - примиринно запропонувала вона.
« Моє ім'я надто відоме, щоб називати його - фирскнув шкідника, і зарозуміло додав: - До того ж, така, як ти явно не заслуговуєш на це."
"Та ну і будь ласка, тоді як мені тебе називати-то?"
"Маленьким шановним дідом" - милостиво сказав кам'яний чоловічок.
"Добре, дідусю, тоді ти називаєш мене онуком!" - різко вторила йому Су Ло, що явно викликало незадоволення:
« Маленька хамка! Ніяких манер! "