Глава 799
Цзи Юй кинув на чоловіка відреставрований погляд і, милком обернувшись до Су Ло, як нічого не було запитав:
- Ти хочеш її вбити?
Лі Аоцюн спалахнула. Вони обмінялися одним ударом, але цього було достатньо, щоб усвідомити перевагу над силою ворога. Але й що з того? Іноді в житті, коли заперечення поміркованості заглушують честь і ім’я сім’ї. Палац Hефрітового Озеру нікого і ніколи не боявся!
Гроссмейстер Рон Юн... Він прийняв Лі Яояу в учні, щоб за тим без жалю і жалінь доручити її Феї Ян Сю. Сім’я Лі не матиме такого миру. Вони не посміли б атакувати самого Великого Аптекаря, а ось що до його учнів... Один більше — один менше, яка різниця?
- Я не тільки хочу її вбити, - самовпевнено посміхнувся чоловік, — я і тобою не покроплю!
Але Цзи Юй не чекав кінця його промови, а пішов на атаку. Справжній професійний, висококласний убивця — такі не розпилюються на порожні балачки, а відразу діють! Скупні рухи, нічого зайвого, неймовірна швидкість і виняткова ефективність, спрямовані крижаним бажанням знищити ворога.
Двоє чоловіків швидко влізли у повітря, схлестилися в поєдинку чорної та золотої долоні. У Су Ло голова закрутилася від їхнього нестримного мелодійного мішка.
І ось ще одне зіткнення, оглушливий ревіння — і двоє стрибунчиків відскочили один від одного. Цзи Юй впевнено і по-котячі приземлився, а ось Лі Аоцюн продовжив свій стрімкий політ по дорозі винищуючи деревну популяцію. З часом з’явився величезний тисячолітній дуб, який у відмежованій скриньці обсипав листям і дрібними гілками.
Су Ло багатозначно втупилася на Цзи Юя. Їй здалося, або розправа над Лі Аоцюн до болю нагадує її власний нещодавній політ? Отже, брат-Ледишка весь цей час спостерігав за тим що відбувається, а потім не переминув відплати її ворогу тієї ж монетою?
- Іди, добивайся, - витримав її довгий погляд, фикнув хлопець.
Тобто, він дійсно помстився за неї? І хоча він здорово ослабив Лі Аоцюна, останній удар повинен бути за нею?.
- Старший брат, а ти чого ось так зник і навіть мені нічого не сказав? - Захопливо відреагувала Су Ло.
- А мені що, про кожен свій рух докладати? - Хто б міг подумати, що цей лядковий арсенал є настільки великим іронією припасовано! - Мало, куди мені відлучитися треба було.
Дівчина закричала, але нічого не могла сказати проти. Хіба що...
- Я ж поранена! - Приманно простягла вона, демонстративно вип'ивши груди з кривавою плямою на віной.
Лі Аоцюн не настільки слабка, щоб вона могла легко з ним справитись.
Куточок рота Цзи Юя злегка смикнувся, обриси його тіла розмивалися і наступного миттю лісову прогаліну (зроблену зовсім недавно, завдяки зусиллям відомих нам особистостей) заповнив хворобливий крик Лі Аоцюн, як якби його різали. Чоловік з відвертою жахом дивився на свою відлітаючу праву руку, кров із культу теплої калюжі заливала землю навколо нього...
Глава 800
А брат-ледишка знову опинився поруч з нею, брезгливо і зовсім некультурно витираючи про край своєї мантії склянкою крапель крові руку. І найважливіше, все це так повсякденно, так флегматично — що навіть у Су Лорашки розмірами з прусаків по спині пробігли від цього непроникного крижаного погляду.
-Кхм, тобто, самоскалічення ми балуємося, - трохи нервозно потерла шию дівчина, а добити з «милосердя» гидоти?
- Не забувай про мету, заради якої ти власне і спустилася, - скупо процідив Цзи Юй, а коли Су Ло обернулася до нього, щоб висунути новий аргумент, але від хлопця і слідвів.
Що ж, довелося змиритися і прийняти, що її старший брат, як ні круті, прав: вона тут для того, щоб набратися бойового досвіду. Тільки коли йому було потрібно, щоб все дісталося до тієї стадії, коли його саму мало не поплескали? Супергерой, блін, з'являється тільки в останній момент! А тепер ще й спантеличив її добитися хоч і пораненого, хоча побитого - але все ж експерта восьмого рівня.
Крик Лі Аоцюна перейшов в хриплий сттон, а очі налиті кров'ю, судомно ковзали по навколишніх місцевостях у пошуках Цзи Юя. Юя не знайшов, але його погляд швидко зупинився на Су Ло. Козел — а точніше коза - відпущена була знайдена.
- Умри! - Звив чоловік і, забувши на мить про біль, блискавиця мітилася до застуди дівчини.
Удар, удар! Лі Аоцюн вкладав у ці атаки всі сили, всю свою лють і ненависть. І вже не важливо, що його внутрішні пошкодження змусили ци злякатися та пуститися на божевільну пляску по судинах і меридіанах, а зі обрубки плеча все ще стікала кров. Тільки одна ціль — вбити мерзенну дівчину, винувату в усіх лихах його та його сім’ї!
Звичайно, чоловік був дуже ослаблений, але скромний п’ятий ранг Су Ло все ще не міг протистояти тому, що могло б навіть покалічити восьмим. Треба було часто рятуватися втечею, продумуючи план.
Що ж робити? Щось їй підказувало, що брат-Ледишка на цьому раз не почне поспішати їй на виручку. Тепер все залежить тільки від неї самої.
Удари Лі Аоцюна, який явно перейшов у стан берсерка, були настільки потужними та жорстокими, що навіть один з них не залишився би від неї і мокрого місця. Залишалося лулити, хитріти і ухилитися, « Немає сили — потрібен розум!»
- Умри! Помри! Помри! - Він мчав за нею грозовою хмарою.
А Су Ло бігла, побігла і думала. І в кінці тунелю, вона затремтіла світло: після того як Пілю відновила дух і запивши її духовно водою, то відчула, що її « Велична ніщо» знову почала згущатися.
Коли дівчина згорнулася на світ, то загубила ліс у гущу і пустила його серед дерев.
- Відверта дівчинка, а ну виходь! – зревів Лі Аоцюн. І, поки він судорожно просував поглядом ліс, Су Ло безшумно зайшла через спини.
Її рухи були легкими і граційними, під худеньками стопи не зашуршувала жодна травинка, не тріснула ні одна гілка. Здавалося, навіть серце її стукало на тон тихіше, в руці блиснув гострий кинджал ...
Але не наблизилася вона і на три метри, як Лі Аоцюн інтуїтивно відчув її крадену фігурку. Але він не спішив оглядатися, підпускаючи свою жертву ближче.
Губи висміювалися, бо безглузда дівчина сама йде в обійми своєї смерті!