Глава 777
- Що ще за вітання? - Сю Цзянь згорнув, скинувши руку наглеца.
- Твоя дочка від наложниці тепер стала останньою ученицею Гроссмейстера Рон Юн — чи це не причина? Тепер репутація твого пометиття злетить до небес! Хто у столиці, окрім імператорської родини, зможе змагатися з вами? - Як ні в чому не було продовжив чиновник, член партії Нангун Люня.
Великий Генерал явно не поділяв "війсторгів" чоловіки, але перш ніж він зміг йому щось відповісти, в їхню розмову зустрів інший міністр:
- О, шановний Ван, Ви мабуть не чули. Зовсім недавно Великий генерал Су вигнав Су Ло зі своєї родини?
- Ось як? - З усіх сил зобразив нерозумне здивування чоловіка, який старанно стискає від вуха до вуха усмішка.
- Так, уявляєте? Він особисто, перед усіма нами, викреслив ім'я міс Су з генеалогічного дерева. Генерал Су, все ж так і було, вірно?
Бідолаха Су Цзянь червонів, серел, бітел, скрипів зубами і грав желваками — але так не знайшовши відповіді, спробував піти від сплячих старих.
Ця бридка дівчинка, як вона змогла вижити? Як могла стати учнем Ґроссмейстера?
Схоже, саме існування її було ляпасом для його родини. Ні, вона народилася тільки для того, щоб приносити проблеми йому, Су Цзяню!
Проте, « тактичний відступ» не зміг: проходячи крізь натовп, чоловік то й справа схопився відчутні тички і натикався на підножки — очевидно, багато присутніх, оцінюючи зміни вітру, вирішили швиденько перемітитися на бік Су Ло і таким чином намагалися показати власну вірність дівчині.
Ще одна раптово виведена в прохід нога - і Великий Генерал ледве не розтягнувся на підлозі, але у найбільш критичний момент Бієнн Юїн вискочив з натовпу з криком «Генерал Су, обережній!» схопив чоловіка за край халата і потягнув на себе, однак, мабуть, « не порахував силу» - І Сю Цзень тепер вже остаточно втратив рівновагу та впав на зад.
Великий Генерал, який був захисником країни, у самому центрі міста — Імператорському Дворці, сів на лугу і в прямому й переносному значенні.
Але інші присутні чомусь не квапилися протягнути бідолаху руку допомоги, а натомість воліли відвернутися і зробити вигляд, що ну зовсім нічого не бачили. « Лежачі не б'ють - лежачих добивають» - це гасло місцевих верхів.
І тільки Імператор Цзінь, весь цей час мовчазний з хмурою фізіономією на своєму троні, не міг не обуритися:
- Позореще! А ну, живо допомогли Великому Генералу Су!
Зрештою, втрачене обличчя Су Цзяня було також його обличчям. Жоден правитель не міг розкидатися подібним чином.
Але, Його Августійство глибоко в душі було дуже радісним, бо він так і не послав жодних весільних дарів у Нефритового Озера. Насправді, він, як і Су Цзянь, зовсім не очікував, що Су Ло виявиться такою темною конякою, але все склалося якомога краще. Інакше він опинився б у гіршій ситуації, ніж генерал.
Євнухи вже підбігли до Су Цзяню, щоб допомогти йому встати, але жестом зупинив Су Ло. Вона неквапливо підійшла до чоловіка і, зверхньо полюбившись його приниженням, сіла на коточки, щоб їх обличчя опинилися на одному рівні, і весело вискала:
- Я чула, Ви стерли моє ім'я з генеалогічних записів "папенька"?
Чоловік трохи збентежено відвів погляд, на що екс-Четверта Міс лише хмикнув:
Насправді, я давно дізналася про те, що я не твоя донька. І повір, це мені зіграло тільки на руку - я все ніяк не могла придумати достатньо вагомого аргументу, як би мені відокремитися від цієї паразитуючої сім'ї, і ось, ти сам зробив. Дуже дякую.
Кожне слово Су Ло звучали дзвінком гвоздей в труні Сю Цзяня. А коли дівчина закінчувала свій сірч, то швидко піднялася і розгнівала неіснуючі складки на плаття, розвернулася та пішла без слів про те, що знехтувалося високим шишкою місцевого поділу.
Мда вже. Дійсно, хто б міг подумати, що дочка наложниці, яка була нікчемним непотрібним сміттям, не за рік стане чудовою лебідь.
Зрештою Су Ло, висихаючи стіни Імператорського Палацу, зітхнула повністю. Нарешті, все це закінчилося. Ну, принаймні поки - вона всім філеєм чуяла, що поява цієї Феї Ян Ся непроста і її зустріч з відьмою явно була не останньою.
- Про що замислилася? - Закрикнув їй на вухо, що вискочив як чорт з тютюнерки Бієнн Юїн, освітливши всю вулицю своєю білосбойною посмішкою.
Дівчина, яку демонстрували на слухі, відповіла:
- Думаю про те... Де б мені зупинитися сьогодні ввечері.
Отже, в даний момент вона є фігуральним бомжом - з пометия Су її-то виключили. Куди б податися неприємній душі?...
- Ти могла б залишитися у мене, - ще до того, як Біен встиг відкрити рот, вліз Лан Сюань.
- Ну вже ні, якщо тобі потрібно десь переночувати, то краще у мене, - мимовільно буркнув Біечен, тижденькатно відсипаючи скелястого товариша. Але Лан Сюань явно не збирався здаватися, привівши на користь свого житла залізний аргумент:
- Твоя покоївка у мене.
- Ти говориш про Лу Ло? – відразу ж вкинулася дівчина. Вона дуже переживала за свою маленьку служницю, особливо після того як дізналася про своє феєричне вигнання з родини Су. Ця дівчинка була щиро віддана їй, і сподіватися, що Су Цзянь так просто відпустить її з усім світом на всі чотири сторони не доводилося.
- Лан Сюань, дякую тобі величезне! - Сердечно подякувала Су Ло хлопця, чому той заіржався і, збентежено ривнувши шкарпетку землю, простягнув:
- Сестренька, я як би... Коли другий брат йшов на свою культивацію, він же нам усі вуха прожужався, щоб ми всіляко тебе охороняли і допомагали у всіх проблемах...
Ось як, значить, це все Нанґун Люнь ... Цей хлопчисько напружує стільки людей заради неї, вічно приносить всім купу клопоту. Але Су Ло не могла заперечити, що така турбота була надзвичайно приємною.
Наступного дня екс-Четверта Міс збиралася відвідати Аптекарю Лену, але той її випередив:
- Ну що, моя юна дівчина готова в дорогу? - На обличчі чоловіка розцвіла дуже незвичайна для його звичайного завжди неприємного вираження привітна усмішка.
- Хіба ми не повинні будемо зустрітися з вчителем лише через три дні? - Нерозумно запитувала дівчину.
- А ти що, думаєш, Ґросмейстер живе на сусідній уроці? - З отруйною і дуже не ввічливо відповів їй питання на запитання Лен Ян. - Ти взагалі знаєш, куди нам доведеться добиратися?
- І куди ж?
- На Туманний Пік Хмарів! Я сподіваюся, що ти знатимеш де він знаходиться.
Су Ло так і села, де стояла — добре, поруч виявився стілець. Туманний Пік Хмлак був найвищою горою на кордоні з Західним Лінем, і в запряженому конями екіпажу до нього їхати не менше трьох днів.
- Ти справді думала, що вчитель живе в столиці? - Він буквально читав на його обличчі, демонструючи очі Лен Ян: « Так, я був кращим від твоїх розумових здібностей".
Дівчина згадала, що в день першої зустрічі Ґросмейстер Рон Юн велично спустився прямо з неба, як по сходах ступаючи над хмарами. Вірно, як персонаж на зразок нього міг залізти у галасливу і сутичку імперської столиці? До того ж, якби він був у межах досягаєм місцевих високопоставлених жителів, то не боявся б від будь - якого виду просьб. А так, посидь його серед гір, закатай!
Отже, схопившись на Чешайчату драконо-лошадь, Су Ло в компанії з Аптекарем Леном мчала у далекі дали, вчитися, навчатися і ще раз, знову!