Глава 769
Дівчина підняла очі на Гросмейстера, той втупився і дивився на неї — у погляді читалося лише просте каяття. Ні, не міг він все так продумати. Він не знав наперед, що Фея Ян Сю заявлятиме себе і влаштує тут такий переполох!
Лі Яояу, склавши свою найзапеклішу міську, благаю простонала:
- Вчителю...
Але Гросмейстер тільки зітхнув, підбадьорюючи її по плечу і відповів:
- Будь хорошою ученицею і йди за маленькою Ян Ся.
Тепер вона остаточно переконалася, що легеньким рухом витонченої руки старої відьми Фея Нефритового Озера перетворилася на ручну собачку! Вона спробувала було чинити опір, але... Лі Аоцюн кинув на неї такий погляд, що дівчині стало ясно: не варто необдумано тріпнутися, особливо перед обличчям перспективи завати у себе ворогів таких людей, як Фея Ян Сі та Ґросмейстер Рон Юн.
Як же вона збереглася такою?.
Але не встигла Лі Яяо здоволь насокнутися про свою гірку суддю, як Фея Ян Сю легко подняла її за задирке і потягнула на вихід:
- Ходімо!
Жінка наостанок кинула мигцем погляд на Рон Юна, але той, здається, і не збирався її зупинити. Що за чортівня? Він же сам вибрав собі цю ученицю, він що, ні крапельки її не цінує?
Наступного дня почулися легені двох людей.
***
Протягом п'яти днів активної культивації Су Ло і Бієнн Юіна, замкнених у "темніці сирою". Точніше, для дівчини ці дивні хвилини простягалися аж на п'ятсот днів!
Але цього часу їй якраз вистачило, щоб з'єднати попарно всі нитки в кількості тисячі двадцяти чотирьох до п'ятсот дванадцяти. І тепер її "Велика ніщо" швидко зріс від розміру арбузу до об'єму, який вільно вміщує двох немисно великих людей!
- Отже, ми повертаємося! — З радістю проголосила Су Ло, притягуючи до себе ближче Бієчена і окутаючи того своїм простором.
Звичайно, хлопець був дуже привабливий. Лишень подумайте, просторовий маг! У його очах читалася суміш захоплення, обпалення і легкого жалю — але Су Ло в пориві ентузіазму від своєї крутості, звичайно, так нічого й не помітила.
- Давай, тримайся міцніше і не здумай відпустити! - Вона строго відчитала хлопця, помітивши нерішучість, з якою стояв від неї на піонерській відстані Бієнн.
- Добре, добре, - примирично посміхнувся хлопець і затримав дихання — немов на глибину пірнати зібрався — ніжно обхопив Су Ло однією рукою за талію. Волей-не волі на його обличчі розплилася щаслива усмішка, а щоки покручилися рум'янцем - зауважив би хто з хлопців, що великий і жахливий юний майстер палацу Біечен затревівся, як юнець неповинного від такої дотику — висміяли б, так само як є, сміялись.
Президент Гільдії Наемніків стояв, як жердь проковтнувшивши — але часто він кидав косі погляди на пухнасту макашку поруч. Все-таки, зростання вони відрізнялися ого-го...
Су Ло, яка сприймала хлопця не інакше, як улюбленого братика, зовсім не думала ні про що крадольним. Вона проти - хвилювалася, що Біен тримається за неї недостатньо міцно і ненароком може « зісковзнутися» та застрелити прямо в стіні! І ось як його звідти виковувати? І що вона наньгун Лююню скаже?
- Готовий? - Вона сказала, і міцно вхопилася за його тою талією з іншого боку.
Розділ 770
- Давай вже, - нетерпляче кивнув Бієчен і міцно зажмурився. Цей запах... Димливий аромат, що походить від волосся Су Ло, наче був всюди — і це у хлопця натурально їхав дах та ноги підкаяшували з слабкості.
Боги, дайте сил! Тільки б швидше закінчилася ця солодка тортура! А раніше він вважав себе еталоном уривків та твердині духу. Яке ж розчарування!
- Пішли, - і ось так, сліпий клубок з рук-ногих-тулови, вони стали повільно пробиратися крізь стіну.
Не так і просто виявилося проробити подібний трюк. Пройшовши крізь усю кладку, яка виявилася дуже товстою, хлопець з дівчиною буквально впали на підлогу із синхронним « вуффф » і жадібно ковтнули повітря.
- Швидше, треба поспішати! - Бієнн Юїн підскочив на ноги і простягнув долоню Су Ло, а коли та слухняно поклала свою лапку, ривком підняв її з землі.
- Абсолютно з тобою погоджуюся, мені вже не терпиться побачити вираз морди обличчя Ліояу! - Ех, шкода фотокамери немає, такий момент увічнила б!
Після десяти днів випробування ворота в печеру демонів автоматично відкрилися. Але зовні молоді люди зустріли лише тишу, де дихав вітер. Всі прийняли за чисту монету слова Фейко-мухи про передчасний кончину Су Ло, так що їх ніхто не чекав.
Часу було мало, тому Біечен Юїн і Су Ло попрямували до палацу в столиці.
За ці п’ять днів прогрес Біечен був справді величезним. Через нескінченний запас духовної води і дива-кам'я, хлопець підвищив свій рівень від початку сьомого до піку восьмої ранги. Ха, тепер Лан Сюань і Анья Мін залишилися далеко позаду!
Су Ло застосувала "Танець духовних Кроків", так що зовсім не відставала від її товариша. Але, пройшовши половину шляху, дівчина раптово і дуже різко загальмувала:
- Ось лихо, біда, гіркість!
- Що сталося?
Су Ло плескнула себе по лобі і простонала:
- Я так поспішає вибратися з того чортового кам'яного мішка, що зовсім забула про Камені Огневе джерело! У мене ж їх лише два...
А для цих каменів вона і звунулася в цю печеру! Як же вона могла про них забути?
Біен Юін зітхнув і розвів руками:
Навіть якщо не говорити про те, що ми не встигнемо туди-ребретично, Печера демонів знову запечатана. Нам не вдасться, якщо ми хочемо ввійти всередину.
- Золота рибка-Бієчен Юін, у якої пам'ять тривалістю за дві секунди, - знущатися над дівчиною, — сміяю тобі нагадати, що я можу увійти в Пещеру демонів тим же способом, яким ми давня вийшли з тієї кімнати!
- Все одно часу немає!
Де б знайти стінку, щоб побитися про неї головою? У Ло було лише безпорадне звільнення від своєї долі:
- Гаразд, проїхали. Оскільки доля вирішить, що мені не світить стати учнем Гроссмейстера — значить бути таким. Ходімо... Хоч полюбляюся перекошеною від жаху і шоку мською Лі Яояо.
На жаль, не всі мрії і прагнення збуваються. Але без невдачі не буває успіху! Принаймні саме так намагалась потішити саму себе дівчина.
Після прибуття до палацу двоє чоловіків побачили, що тронний зал буквально набитий купою людей. І ось, Су Ло і Біечен Юїн, непомітно озираючись по сторонах, увійшли в людне, але при цьому дуже тихе приміщення...