Розділ 685
У Су Ло з'явилося майже непереборне бажання постукати головою об стіну - на жаль, вертикальних поверхонь поблизу не спостерігалося, а бити чолом про землю-матуся перед обличчям чумазого, обгорлоного, закривавленої і пишучого силою дев'ятого ранга Лі Аотяня якось не хотів.
-Ріддікулюс, - без особливої надії простонала в сторону дуже озлобленого « побачення» дівчина.
-Дівчатий ранг... - Сплюнув Біечен і, обернувшись до Су Ло, з обуренням вигукнув: - Чому ти не розбила цей духовний Шар про мене?
Кров і пекло! З сьомого рангу одним махом на дев'ятий! Удача цієї дівчини досягла прямо-таки страхітливих масштабів!
Су Ло вперила похмурий погляд у хлопця і пригнічено пробурчала:
-Каби знати мені результат заздалегідь - я б швидше про себе саму цю штуку розбила, не знаходиш?
І знову вона слабка, знову в ролі жертви, вимушеної втікати, щоб вижити — а якби вона подужала яйця у яєшню розбити духовний Шар про власну макушку, все могло б закінчитися зовсім по-іншому... Ах, біда-беда гіркість!
Бієчен Юін, який раптово сіяв голосом і сказав:
-Сестренка, ох, сестричка! Ты... Це ж удача в тебе, га? Визнавайся, Богиня удачі - твоя мати рідна, так?
Четверта Міс стріляла очима на свої долоні і задумливо запитала:
- По-твоєму, це можна назвати удачі?
-Ні вже, хлопці, конкретно для вас двох це самий фіаско, - подав голос Лі Аотянь, не спускаючи суворого погляду з Су Ло. Вугілля його губ розтягнулося в зловісне ляпаса: - Мерзота дівчина, на цей раз, все дійсно сталося завдяки тобі. Якби не ти, мені було б дуже важко прорватися аж до дев'ятої ранги.
Хто тепер татко? Хто найкрутіший з цього покоління? Наньгун Люун... Нехай тільки здається, що він його одним пальцем роздавить!
Су Ло досадила губи - о, цей огидний присмак жалю впереміш із жахом і усвідомленням того, що вона наробила...
-Не дякуй, - сухо хмикнув вона, краєм очі помічаючи, що Біен Юїн все підібрався, концентруючи всю свою духовну силу.
- Жорстка дівчинка, майже промурувала пожежник, адже ти так хотіла мене знищити, хіба ні? Що ж, тепер тобі доведеться пожинати діла рук своїх! - З його роздвоєного горла сміх почув огидний карканьем, який все одно зумів налякати Су Ло до дріжджі в колінах.
Духовна сила зачіскалася на кінчиках пальців породженого духовним Шаром монстра — повітря завмерло від напруження...
Бієчен Юін в один стрибок опинився біля Су Ло, струшуючи її і заставляючи прокинутися:
-Чого варті, кого чекаємо? Біжи!
Його слова стали спусковим гачком: дівчина виринала з глибокого сну і, розгорнувшись, понеслася вперед лише п’ятки та блищала. Її техніка Танца духовних Кроків, яку вона так само не забувала розвивати, дозволила їй бігти швидше вітру - дуже скоро від її силуету залишилися тільки клуби пилу, від яких ошарований такою приттю Бієчен незручно закаштувався.
Лі Аотянь з усмішкою спостерігав за двома вилікуваними фігурами, не поспішаючи пускатися вдогонку. Ха, ці двоє наївно думають що їм вдасться втекти? Хе-хе. Ні, сьогодні їм обох на долю написано померти в страшних муках, і він, Лі Аотянь, особисто подбає про це!
Глава 686
Вони бігають, то біжать... Лі Аотянь стоїть. І поки Бієнн Юін на пару з Су Ло не перетворилися в дві маленькі точки далеко, новозаселений монстр і з місця не зрушився. На його долоні зашукав чиста духовна сила, конденсираючись в щось шипляче-свердлене, і хлопець гаркнув у всю силу обпечених легень:
-Дісять тонн і п'ятдесят кілограм грому та блискавиць, закликаю вас! (П.п: назви, звичайно, геніальні :D)
З його пальців зірвалася велика куля білого кольору і відразу ж зачіпується в спину пари. Судячи з темпів цього комка енергії, швидкість світла разом із законами фізики були безардонно попрани Чудовця дев'ятого рангу, в народі іменованим Лі Аотянь. Там, де він пролітав, залишалася одна випалена земля без єдиного клаптику соковитої трави - тільки попіл і кіпти.
Су Ло, відчувши небезпеку найдалішого ризику (щоб дихання не збивати) стримувала Лі Аотяня, власну удачу і саму себе заодно — хто б міг подумати, що її настільки талановита техніка Танца духовних Кроків виявиться таким беззмістовним проти експерта дев'ятого рівня?..
Вони з Біеченом Юном обступили свої перелякані погляди і відразу ж, не сварячись, мітилися в різні боки, сподіваючись, що ця жахлива куля успішно полетить далі — чи він не розколиться наполях, право слово? І я б хотіла вірити, що система самонаведення або автопілоту ця машина для вбивства не була оснащена.
І справді, куля не стала розділена або ж вибирати тільки одну з жертв... Замість цього він миттєво вибухнув, потрясаючи Південні Гори.
Су Ло і Біеченро не встигли розбігтися так далеко, щоб їх не наздогнала хвиля вибуху. Дівчина, закривши руками голову, мітнулася вперед — розраховувала свої прищі так, щоб дістатися до дерева і потім за допомогою власної ваги та гнучкості гілок катапультуватись якомога далі від епіцентру. Тільки вона не очікувала, що Шар миттєво вибухне, наче б прочитав їх з Бієнном маленький маневр - і її буквально снесло стіною вогню, повітря та кохів землі.
Голова розкололася і кружляла, світ наче оглух, кожна клітка тіла нила від болю... Су Ло, вийшовши з-під завала, простотала: все її тіло складалося із травм, на яких розцвітали нові травми. Але жодна з них не погрожувала її життю. Тим більше, зараз їй було не до роздумів про збереження тієї чи іншої кістки: в той час, коли тебе переслідує до неможливого могутнього псих, якось не перед розглядом власних синців і подряпин. Треба бігти.
Вона була майже на сто відсотків впевнена, що Бієнн Юїн нічого серйозно не загрожує: зрештою він виродець з впливової і могутньої сім’ї, навряд чи Лі Аотянь вирішить зробити з ним щось зовсім вже ганебне. Отже, Су Ло без будь - яких підозр у совісті кинула свого бойового товариша і не гадала часу перевірити його стан. Тут їй було легко загубитися, та і завдяки величезним деревам прямої атаки можна не так боятися, ось тільки ...
Її переслідувачем тепер став експерт дев'ятого рангу! І, можна сказати, породжений її власними руками... Хотілося б включити в себе внутрішню Тарасу Бульбу, за принципом: « Я тебе породив...». Але була певна ймовірність того, що Лі Аотянь не захоче грати у такі ігри і слухняно ‘ битись ’ з власної волі.
Отже, коли Лі Аотянь піднімався на небачені висоти у розвитку, він тепер міг підніматися і в повітря — бив, літати, як жах на крилах ночі. І тепер з пошуком проворної дівчини проблем не було - хоч би як мірошила Су Ло між дерев і чагарників, йому, з висоти пташиного польоту, прекрасно було видно її брюнетисту макушку. До того ж, безліч поранень, отриманих дівчиною за цей повний неприємний сюрпризів день, так само не сприяли швидкості і спритності її пересування, в той час як Лі Аотянь був сповнений сил та бажання помститисявічній ворогі. У цій ситуації всі козирі були на його руках.
Якби Су Ло не так зайнята лепетанням, вона б обов'язково пригальмувала біля якогось дерева і від душі потарала б головою. Чому в неї не залишилося ще одного похмурого духовного Шара? Уж його б вона точно розколола про власну макушку...
- Мрецька дівчисько! Тобі нікуди бігти! Виходьте і прийми свою смерть з честю! Моу-ха-хо! - Аотянь буквально світився від щастя.
Його батько був на дев’ятому ранзі, і одне тільки подих його сили вкинуло у страх найбільш відважних воїнів. І ось, тепер він теж досяг його рівня!