Розділ 665.
- Отже, у тебе є вибір: напоїти свого сина цим повільнодільним отрутою, або ось ця глотка відправить його до праотців, - потиснула плечима фігура в чорному і раптом тихо розсміялася: - звичайно, ти можеш закричати з закликами про допомогу. Так, сина тоді поїти всякій дрочці не доведеться, але і Вам, багатоважна мадам Су, вибратися з цієї історії чистою не вдасться - і, схилившись до жінки, зловісно шепнула їй прямо в вухо: - Сім'я Дворца Нефритового Озер ніколи не залишить у спокої тебе й твоїх дітей... І коли настане час, а воно обов'язково прийде - єдиним потомком маєток Су буде тільки Су Ло...
Мадам Судра здригнулася і ледве встояла на ногах, зачепившись у чорну тканину страшної відвідувача. Очі широко відчинилися від жаху і усвідомлення: незважаючи на те, що яхтую все тіло неспростим одягом, вона була абсолютно впевнена — перед нею стояла сама Фея Нефритового Озера! І хто б міг подумати, що ця чиста, спокійна і піднесена дівчинка виявиться такою гадюкою!
Як же зараз жалкувала Мадам Су... І не в останню чергу про те, що не може зав'язатися в обличчя мерзенною дівчиною, щоб сповідувати його своїми нігтями до самого черепа! Щоб, нарешті, стерти цю злу ухмилку, від якої в жінки по спині бігали крижані мурашки... Однак Фея Нефритового Озера була впевнена, і не безпідставно — Мадам Су зробить усе чого вона вимагає.
Нещасна господиня помеття Су і вперто не могла відмовитися. Просто не могла.
Світ полинув і втратив ясність від сліз, які затіняють її очі. Вона мовчки взяла пляшечку отрути і, обережно підтримуючи Су Цзіньгуя під голову, спробувала влити рідину у його відкритий рот. Але хлопець, не дивлячись на свій несвідомоий стан, ніяк не хотів ковтати відраву, так що темна субстанція витікала з кутка його рота, скасовуючись на ліжко.
Фее Нефритового Озера, мабуть, набридло спостерігати за жалюгідними потугами Мадам Су, так що та вирішила надати жінці стимулу, струшуючи прямо перед її носом швидко діючим отрутою:
-Може, Вам допомогти? Як думаєте, можливо у мене вийде краще з цією штукою?
Мадам Су ледве не вибухнула від гніву — що за розпусне дівча! Та й глаголати не посміялась, тільки прийнято на заклик сина:
-Ценьгуй, не хвилюйся, Аптекар Лен неподалік. Він швидко тебе вилікує. Хороший хлопчик, давай же, випий це... - і вилила чергову порцію "лекарства" йому в рот.
Але, здається, він мав ще й чудовий смак, бо юнак не хотів ковтати. Мадам Су з тривогою обернулася, боячись, що його опір не роздратує фігуру в чорній одязі ще більше. Але раптово вона виявила, ніби Фея Нефритового Озера просто розчинилася у повітрі.
Отже, вона ... Їй більше не потрібно пошити цією гидотою Су Цзіньгуя?
Але в наступний момент через двері почувся звук кроків.
З обличчя Мадам Су злетіли всі фарби — у пляшечці все ще залишалося близько половини чорної рідини, і її було нікуди вилити...
-Циньгуй, швидше, допивай! - А що, якщо за дверима топчеться аптакур Лен? Він же відразу все зрозуміє...
У жінки затряслися руки, отрута тонкою струйкою скочувалася по щоці хлопця на ліжко. Мадам Су однією рукою витирала обличчя сина, а іншою торопливо виливала у нього рідину.
Кроки наближалися, а на дні пляшки все ще плюскувалося трохи отрути... Жінка з застиглим серцем розірвала чорну рідину, щоб помолитись від надзвичайно гіркого смаку.
А наступної миті двері відчинилися, і в кімнату увійшов Су Цзень. Краєм ока він помітив рух дружини і не міг не запитати:
-Мадам, що Ви п'єте?
-О ні, нічого, ніщо! - Жінка ледве проковтнула залишки отрути і обережно сховала пляшечку в рукав.
І тільки зараз її « отруїло» - вона ж і зовсім могла не пити цю погань, просто сховати саму посудину! Вона втратила розум, коли вхопила паніку. З'явилося сильне бажання побитися головою об стіну.
-Мадам, з Вами точно все в порядку? - Генерал відчував, що з його дружиною відбувається щось дивне, але ніяк не міг зрозуміти що саме.
-Так, так, звичайно! - Без перебільшення-бодро вигукнула жінка, злегка розвівши руками.
Су Цзянь кинув на неї ще один підозрілий погляд і потім обернувся до сина.
Розділ 666
Обличчя Су Цзіньгуя швидко потемніло, а потім все його тіло здригнулося в конвульсіях. Вени під шкірою натужно здулися, наче ось-ось розірвуться, випивши всю кров з організму хлопця.
Су Цзянь перелякано заголо:
-Аптекар Лене, Аптекар Лєн! - Перелякано заговорив Су Цзянь. - Це ж що таке відбувається? Що з Цинґгуєм?
Аптекар відразу підскочив до хворого і вчепився тому у зап’ястку, вислуховуючись у слабкий пульс.
Мадам Су жахнулася в куті, коли вона малювала припадкове побачення — таке ж біле, як простирадло, обличчя і така сама тремтіння по всьому тілу. У цей момент вона дійсно злякалася. Сльози текли струменем, і все виглядало так, ніби нещасна мати сумувала за сином - тому її стан не викликав би особливих запитань і вона могла б вільно продовжувати трястися за свою шкуру... Якби не ясний окрік Аптекаря Лена, навернений в той самий кут того самому привидові:
- Що ти йому дала?
Жінка жахнулася руками, як багато бачила й знає цього старого чоловіка! У результаті вона могла лише беззвучно плакати і качати головою, все глибше вдивляючись у куточок.
Проте, до « запиту про шкідливість » приєднався Су Цзень:
- Що, врешті-решт, відбувається? Невже Ви дійсно чимось оспівували Цзіньгуя?
-Це Трава Душевної Мощі! - Проголосив Аптекар і, понюхавши рот хлопця, впевнено додав: - Це точно Трава Душевної Мощі, помилки бути не може!
На обличчі Генерала з’явилося сумне враження:
-Ця Трава... Що це взагалі таке?
Аптекар Лен, який не виносить амплуа лектора, насмішливо фирскнув і кивнув у бік Мадам Су:
-У неї краще запитай.
Жінка з усіх сил притиснулася до стіни так, ніби хотіла розчинитися в ній. Су Цзянь був на два кроки біля дружини і люто закричав:
-Бистро відповідай! Що ще за Трава Душевна Мощі і навіщо ти згодувала її Цзіньгую! Зачем?
Серйозність ситуації Генерал уже встиг оцінити по одному тільки обурливому увазі Лен Яна, очевидно не став би через дрібниці розводити такий шум.
Тепер Мадам Су впала в паніку через стан свого сина: жаль, почуття провини, страх, побоювання... Всі ці емоції змішалися в один клубок паніки, і під його напором розумові здібності вмиг відмовили своїй власнику у роботі:
- Я не знаю... Я не знаю... - Так, вона не могла зупинити потік сліз.
Аптекар Лен холодно фикнув:
-Роз вже Ви не хочете розповісти чоловікові про ту погань, якою ви обпили хлопця, доведеться це зробити мені. Трава Душова Мощі — жахлива отрута, вона впливає на суглобну і кісткову тканину. Особливо, якщо організм людини ослаблює через настій з цієї трави і так ослаблений, то всі кістки тіла м’ягнуть до такого стану, що навіть після ліжка встати не може!
- Ні, заголосила Мадам Су. - Це неправда, неправда! - Останній розум залишив її бідолашну голову, і вона, рухнувши на коліна перед Аптекарем, зняла пораненої косулів: - Це не правда, все зовсім не так. Вона сказала, що це не смертельна отрута...
Зависла мертва тиша. Вона-таки сказала це. І Су Цзянь почув.
Він мчав до дружини, і одним ривком підняв її за шиворот:
-ОНА сказала, що це не смертельна отрута? Хто ця ВОНА? Відповідай негайно!
-Я... Я.... - Заспівала жінка.
Вона не могла сказати правду. Вся ця історія з Феєю Нефритового Озера... Вона так глибоко встромила у павутинні, як і комп’ютер: вона знайде правду — всі її потерпить, не тільки вона та ЦЗіньгуй, але й Хі'єр... Тепер вони дійсно в одному човні.
- УГОВОРИ! - Збудив Су Цзянь, схопив жінку за шию і піднявши її обм'якше тіло високо над полом.