Глава 655
Жінка з недовірою втупилася на Аптекаря Лена, який перейшов по подвір’ї Сузня. З її особистими емоціями, вона швидко засівала до нього назустріч, ще за 10 метрів простягаючи руки:
-Аптекар Лен, нарешті, Ви прийшли!
Мадам Су пройшла корабель, якого Сю Цзянь безпечно склав на щасливому збудженні.
Аптекар флегатично окинув погляд наближаючої жінки і, демонстрактивно проігнорував її ланцюгові ручки, судячи з усього, що намагається як мінімум схопити його за долонею, а як максимум - і зовсім укласти в свої обійми, недбало кинув:
-Де пацієнт?
За словами дівчини Су Ло, цей хворий дуже цікавий і його слід добре навчати.
-Сюда, прошу Вас, входите, - заклопотався Су Цзень, проводячи Аптекаря Лена до ліжка сина.
-Угум, - невибагливо пробурчав щось чоловік, сідаючи прямо на ліжко і почав огляд.
Мадам Су, не відриваючи очей від маніпуляцій Аптекаря схилилася до чоловіка:
- Мій пане, це дійсно Аптекар Лен?
-Розуміється, думаєте, я осліп, чи що? - Так само тихо відповів їй Генерал. - Я бачив його в Імператорському Дворці, нехай і мірошком, але таких людей не можна забувати.
Як ви змогли запросити його за такий короткий час? Адже, навіть якщо б ви пішли в Імператорський Палац за наказом, вам би все одно довелося чекати ранку, вірно?
Су Цзянь не міг стримати радісної усмішки. Майже торкаючись губами маминого вуха, він схвильований пошепки пояснив ситуацію. У своєму розумінні, зрозуміло. І підвівши підсумки, він з гордістю в голосі сказав:
-Мадам, хто б міг подумати, вірно? Аптекар Лен так високо цінував нашу доньку, Хі’єр! Так, якби я сказав щось подібне до цього сьогодні, то сам би запропонував йому психічні хвороби. Але це справді так! Вам більше не слід турбуватися ранами Су Цзіньгуя, хлопець у надійних руках.
Мадам Су судомно стиснула хусточок, так що нещаслива тканина затремтіла. Вона ж ясно сказала Су Хі не перестаратися, але... Як тільки Аптекар Лена притягнув сюди?
Хоч би скільки жінка обмірковувала цю ситуацію, вона не могла зрозуміти, як це могло статися.
Аптекар Лен зосередився руками над тілом хлопця, щось бурмочачи собі під ніс. Нарешті, чоловік відкрив очі і відразу ж натрапив на нетерпіння Су Цзяня:
-Аптекар Лен, мій син....
Аптекар Лен з урочистою меською обгладив білу бороду, окинув поглядом усіх присутніх і таємничо замовк. Тільки коли Су Цзянь впав перед ним на коліна, чоловік погодився запитати:
-Як були отримані ці травми.
Генерал відразу ж детально відрапортував:
-Сьогодні, коли він повертався зі школи, на нього напали невідомі. Він був побитий до стану « мішка з кістками»...
У цю мить з обличчя Мадам Су відлетіли всі фарби. Вона кинула пристойний погляд на Аптекаря Лена, але той, здавалося, з усією цікавістю слухає розповідь Су Цзяня.
Генерал закінчив і з благанням в очах витріщився на чоловіка.
-Че.... - "Пуха" - хотів сказати йому Аптекар Лен, але згадавши слова Су Ло, вчасно себе втримав і сказав: - Чого хвилюєтеся, все під контролем. Я знаю, що робити.
Тільки тепер Мадам Су змогла легко відпочити. За віском проти скла крапелька пота. Проте, зустрівшись з крижаним оком Аптекаря, спина ніби затрималася від напруженого моменту. Жінка, не в змозі витримати цю гру в очі і мовчки схилила голову, витріщившись на підлозі.
Аптекар Лен старанно вистежив Су Цзіньгуя голками (в акупунктури йому не було рівних) і, витягнувши з кишені три однакових на вигляд пілюлі, вручив їх Сю Цзеню:
- По одній на день, і запам'ятайте, Ви повинні особисто скармолювати його.
Розділ 656.
Ці слова Мадам Су здригнулася всім тілом, але так і не вирішила підняти очей на Аптекаря Лена. Су Цзянь був такий привабливий, що не помітив дивної поведінки своєї дружини.
-Це ж... - З вдиханням, ніби тримав в руках святиню, вимовив Генерал.
-Лекарняя пилюля просунутий рівня, сумніваюся, що Ви бачили щось подібне, - недбало кинув Аптекар Лен і, не попрощавшись, потопав на вихід.
Але, як виявилося, від липкого Су Цзяня було далеко не так просто відвернутися: чоловік його квапливо догнав і запричав:
- Вже так пізно, глибока ніч, не видно ні зги. Можливо, буде краще, якщо Аптекар Лен переночує в маєток Су, а вже завивра вранці...
Аптекар, покосившись на цього занадто гостинного дядьку, насмішливо кинув:
-Слепцю не допоможе освітлення і тисячі свічок, - і, спроектувавши загадкову мсьяку, зник у ночі. Точніше, заліз у карету і безпечно повернувся до себе додому.
А Су Цзянь так і залишився стояти, щиро не розуміючи що ж все-таки означають ці слова аптекара Лена? Але, хоч би скільки він ламав голову - так і не зміг придумати жодної більш-менш правдоподібної версії.
Чоловік повернувся на внутрішнє подвір’я Цезіньгуа, радісно відзначаючи, що після першої ж вип'ятої пили з обличчя сина зникла та мертва блідість.
-Аптекар Лен є Аптакур Лєн, - « глубокодумно» зазначив Генерал Су. - Лише одна пігулка, а вже який ефект! Можливо, невдовзі Цзінґуй прокинеться.
Проте не всі раділи, що Су Цзінґуя поліпшився. Мадам Су, помітивши порозовілі щечки свого сина, сильно стиснула кулаки. Ось треба було цьому чортовому Аптекарю лізти, куди не просять?
- Мій пане, вже глибока ніч. А вам завтра так рано вставати, йти на ранковий суд. Ідіть-но Ви спати, а я подбаю про нашого сина, - вимовила жінка, намагаючись волі видавши з себе посмішку.
У Су Цзяня вийшов на рідкісний день, він і вперто дуже втомився. Ще й ці мерзенні чиновники... Давня сім’я Су впала у немилість перед Дворцем Нефритового Озера, і всі інші буквально ополчилися проти нього, бажаючи бути поруч з родиною Лі.
А в усьому винна вона, Су Ло. Останнім часом його дедалі більше цікавило, чи не з’явилася вона на небі за всі гріхи в цій та минулих життях. Як би там не було, через неї він точно осіде раніше терміну. А то й полисе.
-Тоді, залишаю Цзіньгуя на твоє піклування. Потурбуйся про нього як слід, щоб з ним не сталося нічого поганого, - з палаючим зітханням наказав Су Цзянь.
-Хіба можу я інакше подбати про власного сина? Ідіть, мій пане, вам потрібно відпочити, - м'яким розпливним голосом напучувала жінка, ненав’язливо штовхаючи чоловіка на вихід.
Невдовзі після того, як генерал пішов, Мадам Су зівнула і втомилася. У кімнаті було спокійно й сумрачно, а умови явно не сприяли нічному пануванню.
Коли жінка вже починала злипатися, тінь закрилася через вікно. З Мадам Су відразу ж злетіла вся сонливість, вона різко підскочила і приглушено вигукнула:
- Навіщо ти тут?
У колі сім'ї Лі.
На одному з околиць Імперської столиці розташовувався пустельний пустир. Вірше, як пустельний бар'єр - там була побудована « скромна» резиденція родини Дворца Нефритового Озера, а ось навколо віною в радіусі п'яти кілометрів не було нічого і нікого. Весь двір особняка був висажений вогняно-червоними кленами, створюючи з боку враження палаючого хвоста феніксу. Усі подвір’ї були зроблені згідно з дизайнерським смаком і помпезними уподобаннями Феі Нефритового Озера.
Під одним таким вогняним деревом стояв стіл, повний різноманітними вишуканими стравами. Хоча можна було нагодувати півміста, у вишуканих креслицях сиділи лише три: Фея Нефритового Озеру, Лі Аот’єн і Лі - Аоцюн. Вони пили вино, сміялися і весело говорили:
-Аотянь, да ты голова принаймні в цей раз ти придумав щось дійсно варте. Скоро ця дівчина буде в нас у ногах варитися, хмикнув Лі Аоцюн і відкликавши родича келихом. У його пам'яті був ще свіжі спогади про той день, коли він навідався в маєток Су « виконати правосуддя», а замість очікуваної бійні йому дав від воріт поворот Нангун Люнь. Такого безардонного втручання в його плани він пробачити ніяк не міг.
Лі Аотянь у відповідь розсміявся:
-О, Ви мені лестите, дядечко. Це всього лише заірвана дівчина, яка занадто високо думає про свою особистість. А я всього лише придумав елементарну схему, як спустити її з неба на землю, так і все.
- Справді, якась дрібна поганка має зухвалість виступити проти сім'ї Дворца Нефритового Озера - так якщо ми її просто відпустимо з миром, нас же засміють. Ні, такого ми собі не можемо дозволити, - хмикнув Лі Аоцюн, закинувши в рот стиглу виноградину.