Розділ 611.
Серце кронпринца наповнилось гордістю за себе-любого, вдаривши себе кулаком в груди він урочисто заявив:
-Да буде так! Я, кронпринц, справжній і єдиний майбутній господар цієї Імперії, а Наньгун Люні — лише пил під ногами!
У цей самий момент між матір’ю і сином з боку саду почулося бурхливе спілкування. У залу вбіг молодий скопець у темно-синій мантії і закричав:
-Ваші Високість кронпринц, біда!
Хлопець, який був від самого себе, почав поволі здуватись і погане передчуття стиснуло горло.
Імператриця все ще залишалася спокійною і невтомливою:
- Якщо тобі є, що сказати, то говори це повільно і зрозуміло що за пожежа?
І відпочив, та й запалився, і промовив:
- У тому-то і справа, що... - Оксика, і продовжив вже більш спокійно: - сталося жахливе — кілька резиденцій Його Високості кронпринців згоріли, зовсім згорнули!
- Що? - Наньгун Люцзюй від такої новини схопився і відразу ж зашипів — довгі сидіння на колінах, наче прокололи крихітні голочки. Хоча цей біль не можна було порівняти з кинджалом, який встрявав у його серце, то деякі реіденції були дуже дорогими. Найважливішим було те, що ці доми були звичайними пометьми і насправді служили скарбницями!
-Саме так. І, при чому це триває вже не перший день — уся столиця поглинута хаосом! Його Високість принц Цзінь все місто поставив на вуха, щоб розшукати його Високість кронпринца.
- Це все ...робило рук Нангун Люня? - З обличчя хлопця вмиг зповзли всі фарби. Він з надією обернувся до Імператриця.
Лише хвилину тому він був настільки захоплений її словами, так перейнявся власною значимістю - і всього пару слів і ввесь його спечиться, наче з проколотої повітряної кульки.
У очах сина відчаї зовсім не сподобалося імператрице. Жінка нахмурилась і коротко кинула:
- Йди, дивись, що там.
Він стояв на місячних сходах імператорського палацу, з яких вся столиця була наче долоня. І погляд відразу ж вичепив стовпи диму і навіть язички полум'я, що височіють над дахами інших будинків. Не могло бути помилок — його горіли помести! Але такі пожежі не сягали жодного порівняння з лютістю, яка запалилася в душі Наньгун Люцзюя. "Наньгун Люні, я прикінчу тебе власними руками!"
-Матушка Імператриця, хіба Ви не запевняли мене, що другий брат не стане ... - У розпачі простоал він.
Він так любив ті резиденції, що так захлинув і лінив! Будував з особливою ретельністю — всю душу прораби витрус! А скільки витрат... І ось усі його зусилля пішли прахом, попілом спалених будинків!
Імператриця поблела: вона зовсім не очікувала, що цього разу Нанґун Левюнь і справді піде проти кронприца настільки жорстко й зло! А вона і раніше не мала особливих надій на рахунок добросердості та вміння прощати у цієї дитини, але сьогодні він перевершив усі її очікування!
-Матушка Імператриця, що ж робити? Потрібно щось придумати, хоч що-небудь! - Не припиняв стінки кронпринц, ніж тільки ще більше дратував свою матір.
Жінка різко вкинула руку, вимагаючи тиші, і грубо осідала сина:
-К чому стільки шуму, небо ще не впали!
-Небеса, може і ні, а ось мої будиночки... ах, ох... - Це ж були його найкращі активи, його інвестиції в майбутнє, її нерухоме майно, врешті-решт!
-Пфф! Наньгун Левуні, ця нещасна дитина, фактично наважився у відкрите піти проти кронпринців. Не забувай про свого батька. І, знайшовши проти тебе, він кидає виклик самому імператору! - Жінка посміхнулася: - Будь впевнений, на цьому раз ця виходка обернеться для нього його же кончиною.
Кранпринц не був так вже впевнений у вразливості братця, але, якщо вже матуся так говорить... Все може бути, все можливо...
Тим часом, угрупування армії Наньгун Ліюня з азартним викреслюванням вирізьблювали зі списків резиденції за володіння і маєток. Наступними на черзі були магазини і ресторонки.
Розділ 612.
Весела гра "Викоси на смаки" продовжувалася: якщо розправлення над аукціонними будинками змусила кронприца зазнати великих втрат, то спалення його резиденцій було натуральним публічним приниженням.
Потім, у жорстокому і безжалісному плані по знищенні Наньгун Люцзюя було втягнуто його до економічної кризи. А отже, напів-легальні банди принца Цзіна націлилися на казино.
Декілька десятків експертів з бойових мистецтв четвертого рівня чорної хмари налетіли на непримітний будинок. І першим у футбольному залі з бойовим кличем влетів Біечен Юїн, який, почувши новини, не преминув приєднатися до веселощів і безкарно надаючи кронпринцу хоча б моральної тумаків.
Отже, він вбіг у головну залу, розглянувши своїм чорним піратським плащем особливих нервових відвідувачів, і з видом переможця зібравшись однією ногою на лаву, радісно обходився поблудилий бос казино:
- Ну що, хто готовий зіграти з Вашим Папочкою?
Як президент Гільдії Наемніків, Бієнн Юїн був публічним обличчям — і тому не дивно, що директор не визнав його. Дивлячись на міні-армію, що підійшла - хлопці поки не почали нічого грімати, тільки оглядалися — він, насупившись, закричав:
- Що це у вас за банда?
-Лично з королівського помети принца Цзінь прибули-с, - весело гаркнув Біечен Юін.
- З ко-королевського маєтку? - Проплеп управитель. Це...як же так ... Що тепер робити?
-Думаю, Ви, шановний, цілком зійдете за довірене обличчя, вірно? Отже, гони кристали, які заборгував ваш власник.
-О-о чим Ви? Які кристали? - Чоловік цілком натурливо здивувався, але не достатньо щоб переконати групу Нанґун Люня і самого президента Ґільдії Найманців:
-Братці, ви чули, що він сказав? І що ж нам з цього робити?
-Крупить-лоать! - Гуглогінним хором сповістили бійці і, не чекаючи « відмочень» Біечен Юіна, почали активно втілювати цей чудовий план у життя. За лічені хвилини все казино було зруйновано, а кожен хто впав під руку робітник побитий до стану блакитно-лилій котлетки.
Після того як хлопці наздогналися, у столиці імперії спалахнула нова пожежа — рак цього міста був безжалісно відданий вогню.
Далі в цьому чорному списку стояв найвідоміший і найпроцвітніший у цілій столиці бордель. Хто б міг подумати, що закулісним власником цього притона бруду виявиться сам Його Високість кронпринц!
Таким чином, групи Наньгун Левюня вб'ють одразу двох зайків: і з «дом терпимості», що пошкоджує світло ім"я Імперської столиці розберуться, і кронпринца провчать - який, між іншим, також не грубо гордість викликає.
Полум'я звилося до самого неба.
Список змалювався накресленими назвами різних нерухомих особистостей кронпринца. Точніше, що трапилося. Все, що він так старанно будував, охороняв і « покривав » - за якихось пару днів перетворилося на попіл.
Звичайно, такі події не могли досягти вушного принца. Наньгун Люун планомерно пускав по світу свого брата...
-Бабах! - Від вази з коштовного порцеляни залишилися одні спогади.
-Це вже занадто! Це просто... - Мабуть, йому було мало руйнувань, які учинив Нанґун Люнь — кронпринц і сам хотів прикласти руку до повсюдного хаосу, а тому безпечно розколов все, що потрапило йому під руку, включаючи махові табуреточки з Середнього дерева.