Розділ 575.
Лекар Лі вже пішов, а Су Ло і безмірна жалість та співчуття до « Перемоги» Наньгун Льоня залишилися.
Навіть на мить сумління чоловіка прокинулась від цих сповнених тривог і смутку, а він так перелякався за нього... Треба сказати правду, зараз же!
Однак, рідкісний приступ чесності принца Ціна був безповоротно перерваний самою дівчиною — підкоряючись секундному пориву, вона з гірким зітханням притиснулася до Нанґун Люню, ніжно обхопивши його руками і затягнувши щокою на грудях, де гулко билося серце.
Чоловік засоромився через страх зробити зайвий вдих. Він багато разів обіймав, тискав, грабував і навіть у деяких місцях локшину Ло — але це було вперше для себе.
Слова правди, які вже готові зірватися з язика, були безжалісно розжовані і проковтнулися, а сумління ображене замовкла до наступного разу.
Су Ло, уважно прислухаючись до звуку потужного й рівного пульсу, м'яко вимовила:
-Цеї ночі, я залишуся з тобою.
Наньгун Левюнґ здригнувся - не очікував, що його вистава « Помираю — пошкодуйте! » Ось тільки...
Якщо маленька Ло дізнається правду... Серце перелякалося.
- Що таке? Серце знову болі? Тобі погано? - Су Ло негайно відсунулась і, стурбовано заглядаючи в обличчя чоловіка: - Врешті-решт, що сталося?
- У грудях.... - Страх це, банальний страх. А що, коли вона знову відмовиться від правди?
-Снова біль в серці? Що ж це за напасти, чого ти такий болезний? - Дівчинко вигукнула.
Здоров'я цього хлопця і впрямо не на жарт злякало дівчину. Вона навіть вирішила, що в наступні дні і бути з ним якнайліпше.
О, ці очі! Зворушлива совість знову взялася за свою чорну справу з підгризання душонки принца Цінзія. Він навіть набрав у груди більше повітря, вирішуючи відкрити правду, але... З чого почати.
- Все добре, нічого не кажи, краще лягай і відпочинь гарненько, - Су Ло з перевеликою обережністю допомогла йому розслабитися і навіть ковдрик підігнала: - Не хвилюйся, я залишуся з тобою до тих пір, поки тобі не стане легше. Поспи.
Наньгун Левуні слухняно дав себе укласти і лише збентежено дивився на хлопчину, яка бавилася навколо нього.
Його покірність змусила серце Су Ло знову болісно стиснутися: такий завжди високомірний і свавільний принц Цзінь тепер лежав тут, наче безпорадна дитина — видовище вкрай незвичне й навіть сумне.
Від погляду Су Ло, повної туги, Нанґун Люньн усвідомив, що гра зайшла надто далеко. Коли правда випливає назовні.... Вона вб'є його, так?
Чоловік стомлено закрив очі і, здавалося, задрімав.
На місто опустилися сутінки, а затемнено було темно.
Су Ло все ще сиділа біля ліжка Наньгун Ліюня і тихенько за ним спостерігала. Його гарне обличчя було наче затягнено в омут. І дівчина дійсно не могла відірвати очей, так і сиділа з головою втупившись у його риси й зовсім не помічала ні течії часу, ані свого сп’яніння.
Грудь Наньгун Люуня мерехтіла і опускається в такт спокійного дихання, але насправді він не спав ні секунди.
Розділ 576.
Злегка прикривши очі і зустрівшись поглядом з Су Ло, він відразу ж намалював із себе засмаженого хом'ячка та жалібно пробурмотів:
-Х-холодно... як холодно ...
-Холодно? - Тут же розхвилювалася дівчина. Вона схопила Наньгун Люня за руку, намагаючись натрапити на пульс і виявила, що кінцівка мертвої людини крижана. — Я піду за лікарем, намагаючись не допустити паніки, Су Ло відразу вскочив і мітнув до дверей.
Але наступного разу було зупинено загребаючими ручечками, які перехоплювали її поперек талії. Земля швидко пішла з-під ніг, а сама Су Ло виявилася поваленою на ліжко і міцно притиснутою до тіла Нангуна Люня, постійно бормочущого, немов у марку:
- Холово....так холодно ...
Його тіло тремтіло великим ознабом, і тільки згорнувши дівчину в мідних обіймах, він зміг трохи розслабитися.
-Наньгун Люуні, — сприймав безспішну спробу вирватися, Су Ло спробувала покликати до розуму хлопця: - Відпусти, потрібно знайти лікаря! Якщо ми нічого не зробимо, може статися непоправне...
Перед очима встала ранкова сцена, коли Наньгун Льоуні відключився і мало не помер, а вона скакала то навколо нього, то на ньому самого, намагаючись провести хоч якусь подробицю реанімації. Повторення цього інциденту не хотілося.
Але наньгун Левуні лише притиснув її до грудей, щоб вона не відійшла ні на міліметр.
Після чергової марної спроби звільнитися, Су Ло пригадала настійні прохання Лекаря Лі не провокувати принца Цінсія і виконувати будь - які його примхи. Дівчина припинила боротися і роздратовано кинула:
- Гаразд, добре, я нікуди не піду, залишуся тут, з тобою. Але дай хоча б перевірити твій стан!
Як не дивно, після її слів тіло Нанґун Ляйня піднялася до рівня « вроді живої». Серце Су Ло кинуло дивну підозру: З яких це пір девичье тіло в ліжку лікує від хвороб серця? Що за новий метод лікування такий - Су Ло-Тітроцерин?
Вона не могла повірити, що її ідея була настільки близькою до істини. Цю "бозль серця" дійсно могла контролювати і лікувати саме вона.
Проте Су Ло поки що перебувала в незнанні про свої « суперсили».
Дівчина, змирившись, обняла Наньгун Льоуня і зі подихом притиснулася до твердої грудей.
Так вони і лежали, заключивши один одного в обійми та боячись поворухнутися.
Настала глибока ніч. Веки Су Ло були важкими, хоч би як вона намагалася прогнати сон, він м’якими хвилями накрив її з головою, поки дівчина не занурилася в оксамитну темряву.
Коли її дихання стало гладким і розміреним, Наньгун Левуні розплющив очі. На його обличчі розлилася щаслива усмішка, він з надзвичайною ніжністю майже торкаючись і провів кінчиками пальців по щоці Су Ло. Його щастя затьмарювалось єдиною думкою, що його обман зайшла надто далеко, наче сніговий кома, який летів з вершини, дедалі більше. Врешті-решт, цей ком просто розлютить Нангун Люня. Але, що він міг зробити? Чоловік безпорадно похитав головою і з подихом притиснув до себе маленьку дівчинку, яка спала уві сні. Вклонившись носом в її м'яке волосся, він нарешті занурився у глибокий сон.
Вони пропали цілу ніч.
Ранкова темрява прорізала перший сонячний промінь, і світанок розфарбував небо яскравими оранжевими барвами.
Су Лоя відкрила очі і відразу ж зустрілася поглядом з Нанґун Люнем, який напівлежав, випередивши голову на руку, і з посмішкою дивився обличчя заспаної дівчини.
Потягнувшись, Су Ло сіла в ліжку і теж посміхнулася:
- Як ти себе почуваєш? Тобі вже краще?
Замість того щоб відповісти, чоловік притиснув її до себе одним рухом і ніжно чмокнув у щоку.
- Су Ло здригнулася і відпрягнула. Вона й досі не звикла до його дотиків.
- Ми можемо виправити, - муркнув принц Цзінь, перекидаючи дівчину на подушки і висідаючи зверху.