Розділ 523.
Старійшина Біен побудував мську і підтримав:
- Чи не занадто ти зазнився, старійшина Наньгун? Зрештою, дівчинка сама має право розпоряджатися своїм майном.
Наньгун Ю соромився, тому ще більше розлютився. Бряцнувши рукою по столу, він рикнув:
-Бієчен Му, заткнись, будь ласка!
- Тихше, не варто сваритися, друзі. Ми з вами вже старі люди, тримайте обличчя. А то, дивіться, над нами вже молодь сміється - поспішно втрутився міністр образування і Ректор Імператорської Академії. Кинувши попереджуючий погляд на обох колег, він обернувся до Су Ло з м'якою посмішкою: - Леді Су, я вважаю, дуель закінчена. І, коли Су Цін так непригана себе повела і втекла з бойового майданчику, ми негайно додамо її ім'я у списки розшукованих за велику винагороду. Тепер на всьому континенті на неї буде відкрито полювання, Вас це влаштовує?
Су Ло вкрадкою розглядала чоловіка: білі волосся і довге борода наполовину переховували обличчя з кількома дитячим виразом. Очевидно, цей старий чоловік був лідером у своїй праці, яка змушує його шанувати мудрість і силу.
Достойний Ректор кращих Імператорської академії.
Проте Су Ло не чистилися, так що й п’єтета або страх перед чоловіком не випробовували.
Дівчина кивнула, приймаючи його слова до відома і спокійно відповіла:
- Не потрібно, врешті-решт, вона все ще моя сестра. Хоча вона і так жорстоко зі мною поступила, я не хочу відповідати їй ті самі. Тому, будь ласка, не треба ніяких списків розшукуваних.
Слова Су Ло викликали фурор на всій арені. Очевидно, Су Цін намагалася вислати Сю Ло на те світло всіма правдами і неправдами, але було б справедливо, якби вона сама захотіла відплатити їй тією ж монетою. Але хто б міг подумати, наскільки великодушно? Яке ж благородство!
У очах Ректора так само мигнула несподіванка:
- Тобто, ви відмовляєтеся від права розмістити ім'я Вашого опонента в розшук? Ви впевнені?
-Так, саме так, - з легкою посмішкою кивнула дівчина.
Біечен Му думав погладити свою козляну борідку і повільно похитав головою:
- Як і очікувалося від жінки, настільки високо оціненої Його Високістьм принцем Цзинем. Спокійність і благородство спонукують людей добровільно й шанобливо схиляти голови.
- Що Ви, ви мені лестите, право слово, - недбало помахнула рукою Су Ло.
Але старійшина просто продовжував погладжувати бороду з задумливою посмішкою.
Ця дівчинка, незважаючи на такий юний вік, вже здобула мудрість, мужність і проникливість. Вона приховувала свою силу, щоб виграти час і в потрібний момент виявила себе з найкращої сторони. Ця маленька дівчинка Ло відразу почала сміятися, що той чоловік, який врятував СУ Цин, обов’язково подбає про безпеку і захист цієї дитини. Але вона мала чудову нагоду показати свою шляхетність і милосердя — підступну лисицю, яка вбила двох зайців. Ах, якби маленький Мрак виявляв таку ж розсудливість... Яке б це було благословення для сім'ї Біен.
На жаль, поки Бієнна старша людина не могла дихати від пустих надій.
Троє суддів велично покинули сцену.
Глядачі також почали потроху розходитися, коли напереріз Су Ло встали чорні тіні і загородили дівчині вихід.
- Ти посміла поранити Цін'єр, я Лін Цзисюань, не дозволю цьому зійти тобі з рук! Су Ло! Прямо зараз, не виходячи з цього місця я викликаю тебе на дуель!
Цей запальний юнак був таємно закоханий в Су Цін, і коли на його очах з'явилися прекрасні личко коханої та відірвали їй частину ноги, його власне серце мало не роздерлося від болю! Тепер він помститься за Су Цін!
-Община Лилового Подсолнуха? - Су Ло спокійно окинула поглядом новозабезпечених месників. Ці хлопці - сокурисники Су Цин? Прийшли сюди спеціально, щоб у разі чого, взяти реванш? Ну так, а то якось не добре виходить, така тінь на їх школу!
Учениця Лілового Подсолнуха в тринадцятому поколінні, Лін Цзисюань, я кидаю тобі офіційний виклик на дуель життя і смерті, чи ти наважуєшся його прийняти? - Смуток продекламував юнак.
Розділ 524.
Су Ло, нахмурившись, мовчки слухала заяву хлопця. У даний момент нехай їй презиріли троє: сам Лін Цзисюань, дві молоді жінки і якийсь старий.
В основному, бажання « Гратися» не було дивним: мало того, що якась дівчинка майже прикінчила їх найкращу ученицю, так ще й переманила на свою сторону їхнього дорогоцінного дракона. Це місце має підтримувати свою репутацію, а тут — конфуз. Було б дивно, якби вони дали їй так просто піти.
Су Ло гаденько усміхнулася і, прищуривши очі, невинно поцікавилася:
-Лиловий Подсолнух, значить? Дуель життя і смерті? Я дивлюся, Ви, хлопче, зовсім не боїтеся програти. Безсумнівно, той загадковий хтось і тебе врятує в найсуворіший момент?
Так от, Четверта пані Су легкої податки обвинуватила Общину Лілового Подсолнуха в причетності до зникнення Су Вінн з поля бою. Хоча ніхто не знав точно, хто був той загадковий рятівник, але коли це перешкоджало натовпу поширювати навіть найпримітніші чутки та плітки?
Дядюшка громади нахмурився і мимовільно втупився на Су Ло. рубрика « Складність перекладу»- анлейтер написав складне пояснення, що цей дідок приєднався до громади в тому ж поколінні, як і вчитель Су Цін. Тому його називають "братом" вчителя Су Цін, і чомусь у китайців братів так само називаються "дидяками". За планом, він також повинен бути старійшиною, але цього перекладача ще точно не знає, а тому вирішив називати його « дядюшкою ». Коротше кажучи, анлейтер і сам ніфіга не зрозумів, але нехай буде так :D)
Лін Цзисюань з обуренням вигукнув:
- Та як ти смієш! Як ти наважишся, жалюгідна дівчинка, зводити наклеп на Ліловий Подсолнух!
Су Ло демонструвала очі:
- Та хоч Голубий Одуванчик, мені те що. Доведи, що той, хто врятував Су Цін, не належить до вашої громади, якщо зможеш. Якщо ж ні... - Дівчина багатозначно зробила бровами: « Якщо мої звинувачення даремні і несправедливі, то що з того? »
- Ты!... - У хлопця від обурення навіть голос задрижав. Ось тільки все його відбухання не мали ніякого сенсу- надати реальні докази, що його Община не причетна до втечі Су Цін він, зрозуміло, не міг.
Су Ло тихо фирнула. Збагнувши дитяче бажання показати всім фіолетовим сімомам мову, вона розвернулась до виходу.
-А ну, стояти! - Істерично встромив Лін Цзуань, тиняючи пальцем у дівчину. - Су Ло! Ти все ще не відповіла мені! Чи будеш ти битися зі мною? Чи, навпаки, хочеш залякувати лише слабких людей, бо тобі не вистачає сміливості кинути виклик сильним?
Від такої наглухості Су Ло навіть зупинилася і совиволіла пояснити цьому набридлу на пальцях:
- Перш за все, якщо я буду битися з кожним, кому присвоює мене викликати на дуель, я задолбаюсь знижуватися на похорон. Простіше кажучи, в чергу, хлопче. По - друге, коли Су Цін викликала мене на дуель життя і смерті, вона була четвертою. Так хто з нас залякував? Я прошу вас не перекручувати правду і не робити дурня ні з мене, ані зі присутніх. І по-третє, хочеш сказати, що це ти тут сильний? - Почергово вимовила дівчина, оглянувши Лін Цзуаня з голови до п'ят. - Сам по собі, без чиєїсь допомоги?
-Так, саме по собі, і що з того? - Зверху вдерся ніс хлопець.
Су Цін програла, бо недооцінювала противника. Вона була не готова до всіх трюків і хитрощів цієї огидної дівчини, але він, Лі Цзисюань, експерт на пікі п'ятого рангу, зуміє без проблем здолати її. Він ніколи не програє своєї мудрості, обережно й з усіх сил!
Су Ло посміхнулася і знову показала соняшниковцям спину. Коли вона пішла, то махнула всіма чотирма руками і насмішливо кинула:
-Я хочу, щоб ти тренувався ще трохи перш ніж кинув мені виклик. Чи ти такий впевнений, що вже зараз зможеш здолати Ліндворма?
Якщо цим неважливим товаришам нічого робити, то в неї було багато справ. І зовсім не було часу на чергові розбірки.
Від її слів з обличчя Лін Цзуаня і дядька громади полетіла вся фарба. Линворм... Він належав до громади Лілового соняшника, яка була одним з трьох висококласних духовних тварин. Су Цін була особистим учнем Гросмейстера Лан Хай, і тому їй випала така честь для битви в дуелі.
Але тепер... Ліндворм зрадив їх!
Усі четверо разом кинули похмурий погляд на дракона, який слухняно плевся за крихітним цуценям. Але ж він був такий зарозумілий, таким неслухняним, його укрили з такою важкою працею... Так, це було не добре.
- Ні за що, він належить Общині Лілового Подсолнуха, як ми можемо дозволити забрати його цій ... Цей... - сердито скрикнув Лін Цзисюань.
У цей момент, дядька не зводив очей з досить підстрибуючи маленького цуценя, і його губи простягалися в альчну зловісну умилку.
-Верно говориш, вірно. Тепер ми зобов'язані не тільки повернути Ліндворма, але й ... Цей маленький щеня, мабуть, візьмемо і його в якості компенсації!