Розділ 473.
Дракоша, не гаючи часу, шминув прямо в штанину від болю і несправедливості світу Лі Аотян. Чоловік, поперемінно дивлячись на закривавлені кігті і на відсутній шмат м'яса на своїй нозі, не міг вимовити жодного цензурового звуку, тому вінцензуровано верещав.
А гая псина, як проворний щур, збігла по його нозі і опинилася на рівні його... Дитеродичний орган. І блохастий там явно не в дослідницьких цілях прибував!
Наступного разу Лі Аотянь на секунду осліп від болю та сліз.
-Сдохай, тварюко! — Від образи за ненароджене потомство, чоловік запекло гримнув себе рукою по промежині. Однак, пам’ятаючи про нещодавній ненайліпший досвід з нігою, він зробив це якомога обережно і все - таки дав примарний шанс своїм шанованим батькам помилуватися внуками.
У очах Су Ло мілина тінь усмішки. Зараз або ніколи.
В руках дівчини блищив кинджал. Вона безшумно підкралася до неймовірно зайнятого збереження своєї гідності Лі Аотію і, прицілившись, зарізала того по шиї.
Будь на його місці звичайна людина — давно валявся у калюжі власної крові з відокремленою головою від тіла. Але, на жаль, це був невбивно-непотоплений Лі Аотянь.
Су Ло, очевидно, не очікувала такого захисту. Хоч би як старалася дівчина, кинджал не міг пробити шар льоду і дотягнутися до вразливої шиї чоловіка.
Зрозумівши марність спроб, Су Ло поспішила відступити в сторону (молить: « Що я? Я просто це... кинджалом похвалитися хотіла, так! Красивий, чи не так? "", але було пізно.
Лі Аотянь, під тиском проблем від дівчини та її шавки, якщо і не зійшов з розуму, то був вже на межі. А раз так, до чого приховувати і берегти свої позосталі козири?
На обличчі чоловіка виблискнула крижана насмішка. Коли він підняв руки і виставив її в сторону Су Ло, з його рукава вилетіла товста темно-зелена лоза.
Який сюрприз! Ходячий айсберг виявився майстром не тільки льоду, але й деревного елемента! А його сила, на відміну від сили елементу льоду, вогненна долина зовсім не блокує ...
Су Ло відразу ж пустилася навтек, набігаючи подумки на нестачу інформації. Хоч би хто попередив про цю « свободу життя » Лі Аотян! Якщо, звичайно, хтось взагалі про це знає, крім неї і самого хлопця.
Товста виноградна лоза, наче магніт, слідувала за дівкою, що петляла з боку в бік. Її не можна було обхитрити, і просто втекти теж було дуже проблематично — швидкість цього безмозкого створіння (лози, а не Лі Аотяни) вражала й лякала одночасно. Крім того, фізичний стан Су Ло залишав нестаток. Проте кілька днів погоню Лі Аотян не зміцнює здоров’я, коли її биття продовжується.
Проте, дівчина втекла з останніх сил, коли на черговому повороті ледь не врізався у "незадовільно виросту" рослину, що була догнала. У наступній мить виноградна лоза міцно заспівала все тіло дівчини з голови до ніг. Підвісивши суу Ло вниз головою, рослина ще й мстиво потрясла нею, як нетерпляча дитина кіндер-скюрпризом.
Дівчина, побарахтившись трохи і сприймаючи пару безшвидких спроб вивільнити хоча б одну руку з цього зеленого кокону, обіцяла собі зависнути. Цей хлопець з його пристрастю до зв'язку, бдсм-щик неробний! Від почуття безпорадності Су Ло хотілося по-дитськи розплакатися, але сліз звичайно не було.
Маленький божественна бійка, побачивши в якому безнадійному стані перебуває його маленька господиня, застонав. Але потім на місці жалю з’явилася злота: ніхто не сміє так поводитися з його хозяшкою!
Забравшись на спину Лі Аотія, маля розлютило пащу і з насолодою впився зубами у місце понизі спини чоловіка. Лі Аотяни мали звук, який чавив від дупи. Це був ягідний м’яз.
Розділ 474
З кожною хвилиною бою Лі Аотянь планомерно позбавлявся частини свого тіла, що його кілька... пошкодило. Тримаючись руками свою покалічену дупу, він стрибав від болю і метал вбивств у плотоїдного цуценя, який демонстровано-президентно виплюнув шматок тіла чоловіка.
Але, як би чоловік не злився і не мріяв відповісти поганцеві тим же (так-да, в даний момент він був зовсім не геть положитись собачкою, благо, вогню вистачає, і сире м'ясо жувати не доведеться), дістати його не було ні якої можливості - маленький білий комок вовни був занадто швидко і проворений для нього.
У результаті, гастрономічні плани помсти довелося відкласти до кращих часів. Лі Аотань повернувся до все ще закованої в зеленій путі Су Ло, щоб принаймні не бігати.
Недалеко від нинішнього підвісного розташування Су Ло дихався стовп полум’я. Температура всередині нього була приблизно на рівні "іспіпельного пекла" по Фаренгейту. Саме туди Лі Аотянь направив свою підконтрольну лозу, в якій була сплетена по руках і ногах дівчина.
З наближенням до цієї імпровізованої жаровні Су Ло заробила опіки першої міри. Навіть не хотілося думати про те, що станеться з нею, коли полум’я огорне її.
Але в цей самий момент Чіп і Дейл у одній флаконі в обличчя дрібного бійці ж прискакали на допомогу. Малюк думав, що він пахне смаженим (у всіх сенсах) і застрибнув на лозу й впився зубами у зелену м’якуш. Кілька довгих секунд напруженої роботи щелепами — клацання, а зелений кокон, в якому перебувала Су Ло, з глухим стуком впав на землю і не досягав до вогняного пекла.
Дівчина, виплувавшись з безжиттєвих гілок, так і залишилася напівлежати на землі. Вона й досі не могла повірити, що уникнула долі як шашлик без права на помилування. І навіть без маринаду.
Лі Аотянь, побачивши, що дівчата знову змогли врятуватися, вже якось по-філософськи прийняв цю подію. Однак за ці шість - сім днів гріх не був пристосований. Але, зрозуміло, смиренно змиритися із подібним становищем речей він, однак не збирався:
- Млинка, отримуй! - і з цими словами він запустив в неї нову темно-зелену лозу.
Тільки цього разу його рослина і зовсім не досягла своєї мети - Су Ло, тоб'єш, - бо безслідно зникало ... в пащу дрібного щеня! Цей блохастий клубок вовни вчепився у кінці лози і поглинав його, наче довгу товсту макарину.
Лі Аотянь дуже засторонився, бо він багато років вдосконалював цю техніку - і ось якийсь незрозумілий щеня з легкістю перегризає його дорогоцінну лозу. Та що це за істота-то таке, всеїдне?
Зв'язку Су Ло знову відійшло на другий план, в даний момент чоловік усіма силами намагався схопити цуценя, зобразивши, нарешті, що маленький гаденес не дозволить йому так просто розділитися з дівчиною. Лі Аотянь вже уявив, як він спльовує блохастого від голови до кінчика хвоста і стискав, стискував та стиснуто в тишках слухняної рослини доти, доки не вилізе з орбіту очі.
Але, здається, через напруженість останніх днів і постійно переслідуваних невдач мозок Лі Аотяна остаточно з'їдала мізки: як він міг скувати щеня лозою, якщо той безпечно її з’їв?
Отже, в одну мить чоловік зміг підловити малюка і зв'язати його у щільний зелений кокон, але незабаром біля пащі цуценя з’явилася велика діра. Через кілька секунд дитина знову була на волі.
У виснаженому мозку Лі Аотяни почали сумніватися, що цей щеня явно не був звичайною собакою, хоча й магічним походженням. І, очевидно, йому ніяк не впоратися з ним.
А який був чудовий план — зайти в долину полум’я, зловити Су Ло, притопити її швидко і з особливою жорстокістю та йти собі у справах, з Нанґун Левунем розгадатися. Зараз же він зовсім не був настільки впевнений у вдалому результаті цього заходу. Чим довше він перебував у полум’ї, тим більше сил це приносило йому. Йому потрібно вбити дівчину, і якнайшвидше.