Розділ 463.
Бігти, тікати, бігти. Су Ло вже збилася з рахунку часу і зрештою кинула цю невдячну справу — їй здавалося, що вона біжить тисячу років, наче заведений вовчок, який не може зупинитися на краю горизонту крізь гілки дерев.
Настав шостий день.
Ці два дні пролетіли в постійному прагненні та балансуванні на обстріці ножа, якби не її спритність і кмітливість, вона б вже встигла 100 разів пробачитися з життям.
Але минуло шість днів, а отже залишилося лише добу — і бойові мистецтва Наньгун Лоуня будуть повністю відбудовані. І тоді, нарешті, вона зможе зупинитися.... Бігти, тікати, бігти!
Покинувши мигдалений погляд на світлі небеса, Су Ло витягла з простору дрібного дракона і опустила того на землю, сказала:
-Скороше, показувати дорогу, у нас мало часу.
Малюк понюхав і мітнув між дерев, та так швидко, що Су Ло довелося докласти багато зусиль, щоб поспелювати за ним.
Сонце величезне, а потім ліниво здіймалося над лісом і застигло у зеніті. Полудень.
Раптом маленький бійець різко загальмував і вказав на приховану перед нами печеру. Повертаючи морду до Су Ло, він наполегливо заспівав:
-Ву, вуу-ву! Сюди! Тут магічна тварина!
-Магічний звір? - На превелике здивування, вона не могла відпочити. Зовсім недавно вона з сумом сказала, що на острові немає жодної захуленого тварюки.
-Ву, вуу! - Та ще й маля! Дитинство магічного звіра!
Малий Мен-Мен нетерпляче перебирав лапками.
- Ось так справи... - Су Ло нерозумно чеса потилицю. Тобто, не тільки магічний звір, але ще й з насінням? Раптом. - Наскільки він сильний?
-Ву, вуу-вух, сьомий рівень!
Дівчина думала, що тут їй немає чого ловити — з сьомим рангом вона не впорається. Вона підхопила бійку і вже зібралася звалити по тихому, коли на голові сглянув підступний план. Магічний звір сьомого рангу. І Лі Аотянь теж сьомого рангу... Хе-хе!
На обличчі Су Ло заграла завбачаюча ухмилка. Вона нахилилася до бійки, вона щось захоплено зашепотіла тому на вухо.
Дракоше, безумовно, сподобався ідея — він весь час ховав головою і навіть списував від нетерпіння. Отримавши інструктаж, він відразу ж мітився в кущі біля печери.
Проте Су Ло трохи покапала духовна Води на певній відстані від печери і сама засела в засідці.
Лише через кілька хвилин з печери вийшов чорний ніс магічного звіра, який жадібно втягував повітря навколо, уважно поводячи ним у всі сторони. Потім з’явилася морда власника носа, а потім і весь він сам — величезний бурий ведмідь, який вкутав у землю, шукаючи джерела цього чудового аромату.
Зрештою він натрапив на крапельки духовного Води. Ведмідь, пройшовши далі, знайшов маленьку чашу з життєдайним джерелом. Магічний звір одним рухом злизав краплі води і, подивившись, почав обстежити землю навколо: він розривав грунт та вирвав бур’яни, бездумно проливаючи їх із ком'яними землі, сподіваючись знайти ще хоч краплю води- немов наркоман, який підсів на дозу, але не помічав нічого. До того ж писець, який роздався з печери.
Дрібний бійок часу не втрачав, коли бурий ведмідь вийшов з печери, він відразу ж мітнувся всередину, знайшов дитинча і побіг до Су Ло. Але перш ніж дівчина встигла його похвалити за оперативність, ведмежий дзвінок проколов:
-Ву, ву!
« Твою ж матір», - меланхольно підкреслила Су Ло.
Глава 464.
Звичайно, як тільки Ведмеді-мамамі почула крик свого сина, тут же забула про духовне Воду і люто кинулася на викрадачів!
-Валим-валим! - Вигукнула Су Ло і, схопивши обох малюків, закинула їх у простір.
Мама-медведи слідом. Через велику масу тіла розгон у неї був досить повільним, що дало можливість Су Ло стрижем летіти вперед. Однак незабаром ведмедиця почала повільно скорочувати відстань між ними, і тому вона не збиралася віддавати своє дитя.
Але Су Ло заважала прокляття і молитви, як же їй тепер хотілося з’явитися Лі Аотінь! Ось бо бідний хлопець, коли не треба - хрін відв'яжешся, а як слід – хрен знайдеш.
А зубастий бульдозер в обличчя ведмеді все наближався і наближається, Су Ло вже почав здаватися, що вона відчуває подих сморід з її пащі.
Десять метрів...
П'ять метрів....
Три метри...
Медведе-ма вже приготувалася до швидкого стрибка...
І ось, у найсуворіший момент, відбулось чудо — з’явлення Лі Аотія! Акі безсмертне божество, стояв він посеред дороги в позі самовара і зі зловісною ухмилкою чекав дівчисько.
Але хоч би як був «рад» він її бачити, з радістю Су Ло щодо їх нової зустрічі не було ніякого порівняння!
Дівчина з радістю пішла до Лі Аотія і вигукнула:
-Бос, ти ж хотів з'їсти молодого м"яса бурого ведмедя? Дивись, я зловила його спеціально для тебе, лови! - І з цими словами Су Ло на бігу підкинула ведмежонка прямо у обійми застигаючим у замішанні хлопця.
Лі Аотянь рефлекторно підставив руки, щоб зловити звіра і залишатися в роздратуванні: про що там кричала ця огидна дівчинка? Кого вона назвала "боссом"? Можливо, вона поїхала на дах після усіх цих днів фізичного та морального напруження.
Але ж, маля бурого ведмедя... Єдине око, Аотян загорівся у очікуванні.
Ходили чутки, що ці ведмежата були чудовим засобом для відновлення зовнішності, які було дуже важливо для нього. Що ж, з поганою вівці (Су Ло, то б'єш), хоч ведмедя шматок.
На жаль, радість хлопця тривало не довго: не встиг він незручно підхопити ведмежонка, як через спини Су Ло вискочила величезна копія його ліків від потворності і кинулася пряміком на нього!
Аотянь і моргнути не встиг, як величезна кігтиста лапа зм’якшилася й висміювала обличчя чоловіка в кров та м'ясо.
Проклята дівчинка, він повинен був відразу здогадатися, що це черговий її підступний план звести його в могилу! Хіба можна очікувати від такої дрині чогось доброго? Ні, тільки черговий підстави з загрозою для життя.
Су Ло в голові захиталась: спрацювало!
Вся увага бурого ведмедя була повністю зосереджена на Лі Аотяне — як же він сміявся з'їсти її дорогоцінне маля. З іншого боку, залишки колись красивого обличчя хлопця були висмучені цим дурним бурним ведмедем — чи міг він тепер дозволити так просто піти цього магічного створіння?
Отже, чоловік і тварина зійшлися в жорстокому бою. Лі Аотянь, експерт сьомого рівня. Велика бура Ведмема, магічний звір теж сьомого рівня. Хто виграє?
Су Ло навіть куснулося, що навколо більше нікого немає — наскільки можна було б організувати тоталізатор! Яке видовище! Битва століття!
Ну, не пропадати такому представленню без єдиного глядача? Хоча спочатку дівчина планувала втекти і якомога швидше, вона не стримався й почала спостерігати за бійкою в джунглях.
Лі Аотянь, незважаючи на лють, діяв максимально підступно і хитро: хоча сила була явно не на його стороні, в його руках все ще залишався дрібний бурхливий ведмідь, якого той не соромився виставити перед собою всякий раз, як мама-медведиця готувалася завдати йому смертельного удару.