Глава 457
Хоч би як там було, все одно Лі Аотінь був повним кретином. Максимум - кретином частковим. Коли він перекинеться і заспокоїться, то відразу знайде її в прибережних деревах. І знайде.
Су Ло стриже, не задумуючись про це, зміталася на скелясту гору. Якщо не можливо врятуватись, то в горах залишиться тільки постати.
На диво, Лі Аотінь не помітив її переміщення — він був повний і повністю поглинутий своєю знахідкою. Зрештою він дістав старе дерево, що з’їв прискорений ривок. На його губах грала напів-безумна крижана ухмилка:
- Марна дівчинка, подивимося, як тобі вдасться втекти цього разу! - З криком ликання він одним стрибком подолав відстань між його плавництвом і мертвим деревом: - Вилазь, погань!
Щоб не дозволити огидній дівчині втекти, пірнувши у воду, Лі Аотянь зосередив свою силу навколо стовбура дерева і втворив енергетичний кокон. Ця сітка і муха не пролізе, не те, що Су Ло.
Чоловік послав електричний імпульс і... жовтий клок спідниці звернувся до пилу. Крім того, на дереві більше не було сліду Су Ло.
У бідолахи нервово затягнувся око. Якби від клаптика жовтої тканини не залишилися б тільки спогади та жменька пилу, він би здер її на дрібні нитки! Мерзенна дівчинка знову обвела його навколо пальця!
Очевидно, вона вже давно покинула це дерево, обережно залишивши для нього частину своєї спідниці як маяк!
Лі Аотянь дав вихід своїй агресії, спепівши сухий стовбур. Випустивши гнів, він вже більш спокійно почав міркувати: якщо гадкою дівчат тут немає, то куди вона могла втекти? Мабуть, ця маленька погань не відмовляла собі в задоволення поспостеріганням, як він з остервенством накинувся на її наживку...
Чоловік кинувся на свою дорогу. Його більше не хвилює кількість витрачених на пошуки енергії, і в голові набатом пульсувала єдина думка - "зловити та розірвати на дрібні шматочки".
Невдовзі він натрапив на ту саму вербу, від якої буквально розбило запах гадкою дівчини. А він лише пару хвилин тому проплив повз це місце. Так і є, ця погань сховалася в гілках берегової верби і напевно гаденько підихіла, дивлячись на його дурість та нерозсудливість. Аотянь роздратувався, наче наяву в вухах звучав переливчастий сміх дівчини.
Він, наче ловець з поводка, забирав свою духовну силу і прослідкував шлях запаху Су Ло. Зрештою він вишукав відповідну стежку.
Су Ло, в той же час.
Хоча дівчина змогла відірватися від переслідувача, вона не спішила розслабитись. Звичайно, він вже напевно все зрозумів і мчить по її душі.
У ці дні Су Ло не давала такої розкоші, як відпочинок. Вона старанно замітала сліди і намагалася ніде не залишати свій запах, попутно намагаючись не зійти з розуму від цієї шаленої гонки.
Четвертий день пройшов без ексцесів.
Минала половина п'ятого дня. Су Ло молилася усім відомим богам, щоб п’ятий і шостий день закінчився так само вдало, що нарешті настав сьомий день.
Раптом дівчина відчула коливання духовної енергії всередині свого простору. Вона з нетерпінням заглянула всередину і побачила, що маленький обжорливий бійок, який досі спокійно поховав пузиком на лузі й почав прокидатися. Маленькі лапки-кулачки сонно потирали очі, на морді було нерозумно-непорозуміння вираз.
Су Ло підхопила малюка на руки і, потріпивши його по голові, жартиво-гросним голосом вигукнула:
- Тільки подивіться, хто у нас звололив прокинутися! А, маленький злодійний обжера?
Глава 458
Досі бачив кристали, що зникають на очах гір. А дрібна воришка лише сором’язливо прикривала морду лапками, з луком підглядаючи за своєю господинею через кігтисті палиці.
Су Ло розсміялася і притягнула маленького паразита до себе, з натиском потріпнувши того по голові:
- Сподіваюся, ти справді перекладав їжу? Спаливши таку кількість кристалів, ти повинен був непогано просунутися, вірно?
Ці слова викликали в нього сильне захоплення бійкою: енергійно закинувши головою, він безперестанно щось причитав своїм « овуую », вууа, усім видом вираження, що все пройшло дуже добре - просто чудово!
Оскільки дитина була духовним розплідником Су Ло, їй не було важко зрозуміти уявний посил бійок:
-І...наскільки саме все чудово? - Прокашлячи, як можна байдужіше кинула дівчина. І жадібно втупилася на малюка - чи жарт, п'ять днів пробігти акі гірський козлик по всьому цим джунглем-скалам, ховаючись від деяких чокнутих сідмоурових. Але тепер, якщо її Ман-Мен духовно виріс, можливо, проблема з Лі Аотянем вирішиться сама собою, найбільш безболісне для неї, Су Ло.
Дракоша, не знаючи про надії та сподівання своєї господині, почав шліпнути на землю і по одному розгинати маленькі палиці: « Один, два, три, чотири, п’ять... » (Сміх)
Помітивши, що Су Ло все ще чекає на нього, він знову показав: « Один, два, три, чотири, п’ять... »
-Так ... і що це за рахунок фаланг? - Дівчина посміхнулась. Хоча сумнівна підозра вже закралася в її розумну голівку.
Дрібний дракон дещо осуджував Су Ло, ніби ворушила: « Господиня, а ти так гальмуєш, сподіваюся, тільки по п'ятницях? »
- Що? - У дівчини вирвався безсилий стогін розчарування. Вона не сподівалась, що її маленький улюбленець за весь час досягала лише п’ятого рівня.
Що ж, не варто було будувати повітряні замки - дивись, і розчарування не таке масштабне.
Дрібний бійок заглядав у вічі своїй господині, намагаючись зрозуміти, чому та раптом стала такою пригніченою. Він з тривогою тримав її за край рукаву і привертав до себе увагу.
Су Ло сумно посміхнулася і, запустивши п'ятірку в волосся, безпорадно зітхнувши:
- Не турбуйся, ти тут ні до чого. Просто, я розраховувала... Твоя хазяйка повна безтолоч!
І справа була навіть не в таланті, здатності чи усердя — найбільше їй бракувало часу.
Вона потрапила в цей світ занадто пізно, задумала едак років на десять. Коли з раннього дитинства культивували, господиня цього тіла намагалася принаймні вижити у власному домі. Тепер їй, Су Ло, треба наздогнати решту.
Замість 10 років вона займалася бойовими мистецтвами якихось кілька місяців - і ось, вона вже на третьому рівні. На жаль, цього було зовсім недостатньо. Лише один рік — і Су Ло, будучи впевнена в тому, що їй вдасться накостити по шиї Лі - Аотаю. Залишилося тільки дожити до того славного часу...
Маленький Божевільний дракон продовжував смикати дівчину за одяг, адже він ще не розповів їй про свої нові можливості!
-Вуу--- --, малюк налякався — поблизу був поганий дядько!
Су Ло також інтуїтивно відчула наближення небезпеки. Лі Аотянь... Адже настильний « навколішник», ні ночі спокою від нього немає!
Дівчина відразу підхопила бійку і почала втікати. Малюк насторожено притих, на його мсьосці застигло розумний вираз: своїм милим він відразу ж визначив рівень грізної сили противника.
Лі Аотянь, наче смерч, невблаганно наближався.