Глава 445
- І ти ще щось говориш про щирість? - Нерозумно вкинув брови чоловік. - Ти ж навіть не спробувала дізнатися температуру, а раптом я обожнюся?
У голову Су Ло закралася стійке бажання з'їсти цю рибу сама, а його залишити голодним ще на пару днів — і тоді подивилася б вона, як ця нахабна дитина привірятимеся буде. Лише мить тому вона проковтнула свою порцію — не обпалилася, так що він виробляється?
Дівчина втомилася закочувати очі і демонструючи відкуси шматочок від Аметистої Колючі риби та урочисто оголосила:
-Температура оптимальна для споживання в їжу — риба не надто гаряча, але і не холодна, ссеерр.
Чоловік викинувся на спинку ліжка і недбало вказав пальцем у відкусений Су Ло ділянку риби:
- Моє Величність бажає їсти з цього місця. Приступай.
Дівчина здивовано нахмурилась: яка різниця, звідки є? Аметистовий Колючок має на спинці смачне м'ясо? Вона просто відкусила, звідки довелося -особо не причепуючись.
-Хіба тебе докори сумління не мучить? Тоді чого ж ми чекаємо? Ти все ще не нагодувала мене, між іншим, - зауважив коливання Су Ло, примхливо нагадав про себе наш болезний.
Що ж, не нам, холопам, з барами в полеміку вступатися.
Бурча собі під ніс щось про скасування твердого права, Су Ло паличками відділяла м'ясо від кісток і маленькими шматочками відправляла м"ясо в рот маньяку буржуазному.
Наньгун Левуні, як птенчик, слухняно відкривав рот щоразу, коли Су Ло підносила до нього палички. Просто ангел, а не ребе. Жорстокий і кровожерний Його Високість принц Цзінь, тобто.
Зрештою обід у дитячому садку підійшов до кінця. Як вважають, Су Ло б з великим задоволенням пробігла парочку марафонів, ніж повторила це действо.
На жаль, її страждання не закінчилися.
Сытий і задоволений Нангун Люнь бадьоро відрапортвал.
-Ме Величність хоче купатися!
У Су Ло затримався око, рука сама по собі сліпо зашарувала навколо у пошуках чого - небудь важкого.
-Тобі ванну нефритову, чи звичайна кам'яна зійде? - Вона поцікавилася вишуканим голосом, щоб потім рівкнути: - Тобі що, зовсім наплювати на свій стан!
Його рани тільки-тільки почали затягуватися, ще навіть корочка не утворилася, а цьому... Купатися йому приспішило! Прибити його, щоб не мучився, та її не діставали.
- Та від мене вже незабаром почне битися, - вперто хитав головою чоловік: - Я помитися хочу!
-Ти не міг би трохи потерпіти, поки рани не затягнеться хоч небагато, добре? - Терпеливо, як неслухняне маля, почала переконувати Су Ло.
-Ні, не добре! - Її навчальні зусилля зазнали повного краху. - Хочу зараз же.
Су Ло скрипнула зубами і вставала в позу самовара — дуже реалістичного, навіть пару з ушей майже звалив - жорстко сказала:
-Хватит дура варити! Тобі ж не три роки, будь добрий, дбай про своє тіло хоч трохи.
Чоловік фикнув і ображав його. А Су Ло раптово подумала, що вона не заводитиме дітей.
як можна поводитися так по-бажацьки? І це великий і всемогутній принц Цзінь, тому що бачили б його зараз фанатки, від розчарування би на місці попереду.
Наньгун Левуні повернувся спиною до дівчини і вперто втупився на рослинність у кутку.
Довкола повисла така тиша, що був чутний звук вітру, який гойдав листочки на деревах зовні.
Раптом, наньгун Луюнь відкинув ковдру і рішуче встав. Су Ло стривожено схопила його за руку і сердито вигукнула:
-Ти все ще не видужав після травм, якого ляда ти з ліжка схопився? Куди ти зібрався?
Чоловік обернувся, потиснув плечима і відповів просто:
-Митися, куди ж ще.
Розділ 446.
Су Ло в розпачі хотілося заричати: цей на всі груди і голову поранений якщо зав’яжеш собі щось - хрень переважиш. Довелося в який раз поступитися:
- Гаразд, гаразд, прошу тебе, сядь. Я все приготую.
Незважаючи на це, підступне висміювання принца люто рикаюча Су Ло, звичайно ж не помітила.
Наньгун Левуні повільно повернувся в ліжко і з радістю спостерігав за сумочкою дівчиною: ось вона витягнула з простору те чи великий таз, то маленьку ванну, збігала назовні за прісною водою, трохи подумала і зітхнувши додала частину духовного Води, старанно перемішувала...
Су Ло задоволення не поділяла. Її безмірно дратував цей самозакоханий ублюдок, який навіть на безлюдному острові продовжував поводитися себе, наче в його арсеналі була гвардія слуг і все зручність королівського палацу. Дівчина не раз задавалася питанням, а не тріснула у деяких морда навпіл — але судячи з досить болісної і найжальнішої мочки обнагородженого принца - ні, не тресне.
Коли дівчина почала запастися водою, яка мала б зберігатися в її власному домі (взяй у ній про таку марнотратність — члени сім'ї спочатку підвищували волосся собі, а потім і їй самій голову відірвали), нагріла його за допомогою елементу вогню до потрібної температури й згадала - мило і забула!
Замітка: якщо ви повернетеся додому, вам доведеться скласти список і закинути в простір все необхідне для близьких та далеких подорожей. Згідно з Біблією, свій нош не тягне — а в її випадку і податливо. По суті, якщо постаратися, то можна впіймати й все оздоблення будинку. Хтось має будинок на колесах, а у нього буде дім в просторі. Ну а що, якщо вже у неї такий чудовий хрон, нерозумно його не використовувати для створення комфортних умов собі-любимою.
Наньгун Люуні безшумно підійшов за спину Су Ло і передав їй хопку трави:
- Ось, візьми це.
-Це що?
-Ароматична мильна трава, - чоловік злегка прокашлювався і продовжив: - Намного зручніше звичайного мило, і пахне смачно.
Су Ло рефлекторно взяла пучок трави, методично недоумкуючи: коли він встиг вийти з печери і знайти цю придатну рослинність? Адже, відколи вони увійшли всередину і вона загострила йому рани та годувала, він не виходив...
І ось, дівчина згадала: коли вона вперше пішла в печеру на розвідку, повернувшись, то не знайшла Наньгун Льов'я. Невже, він якраз тоді...
Су Ло люто зловила:
- Тобто, ти все це заздалегідь спланував, так? - дуже поцікавилася дівчина. У даний момент, найбільш гармонійно Су Ло дивилася б зі скелею в руках, але за неіміння цієї навчальної зброї довелося просто стояти з скрученими на грудях руками і свердлити похмурим поглядом цього обнаглого украй суб'єкта.
Наньгун Левюнґ, видити, вражений загрозливим тоном і, прокашляючись, збентежено відвернувся. Але, звичайно ж, не здався:
-Ме Величність всю ніч промаринався в солоній морській воді, на відміну від деяких, хто тихо-мирно дихаючи у своїй крижаному коконі!
Ах ти ж!... Цей камінь, запущений звичайно в її город, досяг своєї мети - дівчина змутилася і знову відчула вину. Цікаво, як скоро вона зможе без сорому згадувати ту чортову ніч в океані?.
- Гаразд, гаразд, ніхто тебе не звинувачує, дівчина мирно махнула рукою.
Однак, Нанґун Люньян цього здалося мало і він все ще обвинувачував:
-А ось якби я тоді піддався, зі мною не сталося б нічого подібного.
Су Ло відразу ж потемніла обличчям: цей засранець сміється звинувачувати її в тому, що він тоді не переспав з Фейко-мухою?
Чоловік же, не звертаючи уваги на закипаючий вид Су Ло, продовжив, наче нї до кого не звертаючись:
-І мені не довелося б кидатися в погоню за якими, ризикуючи власним життям і зціляючи своє тіло до нездатності навіть помитися власними силами.
Тобто, на жаль давним, так? Манипулятор хренів! Він, мабуть, вирішив всю провину скинути на голову Су Ло, як ніби це вона змусила його відмовитися від Феі Нефритового Озера і через шторм і бурю кинутися їй на допомогу!
Добре, я винна з усіх боків, відчуваю і готова понести відповідальність, - здавалась дівчина, тільки б вже припинити цей потік звинувачень. А те, з такими темпами, він до самого моменту її народження дійде і навіть там знайде, в чому б її докорити.
Чоловік зарозуміло встромив підборіддя і велично кивав:
- Ти можеш почати нести, чого тягнути.
Су Ло мудро вирішила пропустити цю репліку і посадила хлопця на табурет.