Розділ 389.
« Інструкція» була представлена, що в цьому коридорі є чотириста дев'яносто 9 різних кімнат. Що приховане за кожним з них — невідомо. Можливо, вам пощастить і ви наткнетеся на « захований небеса скарб». А може, за дверима вас чекає жорстокий, стародавній звір.
Ви можете вийти з "судинної" кімнати в будь-який момент. Але покинути кімнату з дикою звіриною вже далеко не так просто: ви або зможете вбити створіння, або творець вб'є вас. Звичайно, є ще один варіант, що ви опинитесь зі звіриною рівноправними: тоді ви зникнете разом з Дворцем Аметастичної риби, коли прийде час, але цей результат не набагато кращий за миттєву смерть, хіба що вам вдасться жити без їжі протягом сотень років до того, як мине той день.
Ризик був великий. Але чим більший ризик, тим більша нагорода!
Кожен міг увійти лише в одну кімнату, і ніхто не знав, що його там чекає.
Дехто вважав, що життя їм все ж цінніше від скарбів і присоромлено відступив. Однак перед ними постав вибір кімнати, і багато вагалися підходили до одного дому або до іншого, не вирішуючи увійти.
Су Ло не переживала цього, оскільки вона мала власний детектор скарбів і дрібний божественна бійка. І малюк вже азартно вступив у гру. Його очі перебігали від кімнати до кімнаті, а ніс жадібно втягував повітря. Зрештою, вирішивши щось зробити, він вимагав від дівчини опустити його на землю і побіг уперед, перебираючи своїми короткі лапки.
Наньгун Левюнь посміхнувся: напевно творець Двірца Аметистих риб зовсім не очікував, що одного дня в його творіння з'явиться щеня, здатний визначити, які речі заховані у кімнаті за допомогою нюху. Чи міг він уявити собі, що таке чітерство? Навряд чи.
Маленький цуценя лягав по коридору, бігаючи від однієї двері до іншої. Наньгун Левун і Су Ло неквапно пробіглися, ніби ця тваринка зовсім не пов’язана з ними — ну, грає собі песик та бавиться, нехай бігає - лапки розм'януть.
Зрештою маленький бійець пригальмував і з радістю затягнув перед дверима 123.
Проте не тільки він зацікавився цим приміщенням, а й стояв перед дверима і думав про те, чи заходити чи ні, ніхто інший, як їхня стара подруга Фея Нефритового озера. Дівчина стояла, втупившись носом у компас і щось бурмотіла собі під ніс. Судячи з її того, що вона нагніталась від небезпеки, то ніяк не могла вирішити: чи ввійти їй у ці двері або знайти іншу.
Маленький дракон, помітивши « конкуруючку» не жартома розхвилювався - він не міг дозволити дістати скарб у цій кімнаті комусь ще!
Боговий дракон у вигляді страшної собачки захлинув зуби і заричав на Фею Нефритового озера. У цих виразливих окулярах, очевидно, читався: « Іди!»
Скарб було вже майже в його лапах, як міг він дозволити забрати його якійсь розрядженій кішці?
Дракоша з усіх сил намагався виглядати страшним і небезпечним, щоб прогнати чужинку від своєї прелесті, але він навіть не уявляв собі величавого вигляду: сморідний носик, блискучі очі та тооонне тивкання сприймало тільки що приступ задобриння а не бажаного жаху.
Зрештою Фея Нефритового озера відвернулася від метан і опустила очі на джерело шуму: у її ніг сердито ричав маленький цуценя. Подивившись на нього уважніше, дівчина відразу скликала, що ця дрібна гаденець — духовна тваринка Су Ло. Дівчина пригадувала, як цей « маленький хлопчик» з радістю спалював стрілу на вильоті в Міс Су. Її усмішка заграла на губах.
Ця маленька річ явно не була звичайною цуценям, ймовірно це якийсь давній і рідкісний звір. На жаль, він вже скріпив договір з Су Ло.
Хоча це не так і важливо — після смерті « мисливця» контракт скасовано, а тоді маленький - незрозумілий - хто належатиме їй!
А поки що можна спробувати налагодити з ним контакт.
Розділ 390.
З акул'яною посмішкою Фея Нефритового озера сіла на котточки і потягла свій тонкий палець, щоб почухати малюку під підборіддям:
- Ну що, дрібне щось, зізнайся, чи дійсно твій справжній вигляд — тіло цуценя? Щось не віриться.
Червоне світло, криваві бризки і...
-Ах!... - Прикро вигукнула дівчина і її рука люто мітнулася в сторону маленького божественного дракона!
Фейка з жахом дивилася на свій значно зменшений в довжину палець: дрібний засранець відкусив його, коли вона простяглася до нього, щоб почухати!
Кров, м'ясо, крики, оры...
Зубки в цуценят виявилися майже акулячими.
Маленький Божевільний Дракон був представником найбільш дивної раси зі своїх співплеменників: ще в ранньому дитинстві він досягне сили п'ятого рівня, конкретно зараз він був на четвертому. Так що, швидкість і реакція у нього були блискавичними. Ладонь, що замахнувся на нього Фейки грюкнула по порожній підлозі, вже давно встиг відскочити. До того ж малюк відразу кинувся на атаку і, підібравши своє маленьке тельце, вистрибнув до голови злої дівчини, вхопившись своїми лапками в її волосся.
Фе Нефритового Озера знову звила: вона хотіла притопити мерзенного цуценя одним ударом і очевидно не очікувала від нього подібної пріти. Дівчина, яка на даний момент більше походила на фурію, намагалася схопити за хвіст убитий їй на голову засранця, але в результаті її рука засхрещала тільки повітря — бійка встиг підстрибнути вгору, щоб потім з новою силою приземлитися прямо на макушку.
Її волосся було батутом, і він лютував. Її ідеальна зачіска була безперешкодно зіпсовано, перетворившись в драконьє ... тобто, у вороне гніздо.
Такого знущання душа ідеально-висо-прекрасної Феї Нефритового Озера вже не витримала. Знову її долоню розкручувала наговорка, але бійка знову стала більш вразливою! Помітивши, що наближається довжелезний час, він просто зісковзнув вниз з голови обраниці і розхитався вперед - назад, вчепившись лапами у дві пряди її волосся. Для задніх лап також була опора — грізний бюст енергійної дівчини підійшов для цих цілей якомога краще. Та й батут з її пишечок отримався більше ... стрибаючий.
А неподалік в засідці біш, за рогом - заселі Нангун Люнь і Су Ло, що з усіх сил намагається не бурити. Як швидко ростуть діти, тільки недавно він був лише яйцем і так близько познайомився з жіночими прелещостями! А він ще, по суті, зовсім крихта. З огляду на тенденцію розвитку зростає ще один маньяк-іхрещенець.
Дракоша не здогадувався про думку своєї господині і просто веселився — ця гра в « видери все волосся, використовуючи їх як тарсанки » була для нього надзвичайно привабливою. У наступну секунду він таки відпустив багатострадальні косми і, зробивши в повітрі сальто назад, шустро пірнув під спідницю Фейки. Дівчина відчайдушно колотила руками по своєму тілу, намагаючись дістати мерзенну псину, але той був занадто швидкий і не затримувався на одному місці довше ніж секунди. Його пересування було неважко простежити — він залишав сліди розорваної тканини по дорозі. Дуже скоро весь одяг Фейки був перетворений на порвані лахміття, а « противник» все ще не було спіймано і заборонено.
З кожною секундою було дедалі важче стримувати гогот, який б’є глуху. Штирцил в особі Су Ло ще ніколи не був так близько до провалу.