Глава 386
- Ась? - Су Ло від такого твердження впала у легкий ступор.
- Та кинь, ніби ти про це і не здогадувалася, - поблажливо посміхнувся Наньгун Леуні побачивши розгубленість дівчини: - Якщо не віриш мені, то сама пораскинь мізками. Тобі час від часу може здаватися, що це звичайна ситуація. Ваша удача просто суперечить здоровому глузду.
Су Ло іронічно закочувала очі і вже зібралася видати що-небудь отруйно-риничне, коли слова чоловіки все ж змусили її замислитись.
Спочатку вона проковтнула Перстень Дракона і її тест на природжений талант показав найвищий результат. А потім всі ці випадкові зустрічі і не менш випадкові знахідки на Хребті Заходу сонця. Навіть історія Аметичної колючки залежала від вдалого випадку. Хоча зерно правди в його словах, мабуть, є дуже крутим, воно справді надзвичайно привабливе.
Ну, власне, цей факт абсолютно її не засмутився. Удача теж є талантом.
Дівчина з легкою іронією сказала:
- Ось така я розчулена да чудесна, а ти просто заздриш мені.
Наньгун Левюнь, не ображаючись на звинувачення в таких марнотних почуттях, як заздрість, підступно сказав: - А ти думала, чому моя Величність супроводжує тебе на цьому промінді? Знаючи твою удачу, ти, дорогуша, можеш легко натрапити на валяну посеред дороги Аметистову колючу рибу. З тобою несвідомо забуваєш таке слово, як "неможливо".
Су Ло приготувалася до словесного перепалку, але раптово замерла.
На мяці дівчини застигло здивований вираз. Вона украдкою кинула погляд на принца.
- Що сталося? - Коли дівчина зупинилася, Нанґун Льоуню не залишалося нічого іншого.
Зі спалахом світла в руці Су Ло з'явився чарівний золотий маленький дракончик і пулівець кинувся у бік дороги, по якій вони прийшли.
Наньгун Левуні з прищуром подивився на дівчину, яка у відповідь лише невинно посміхнулася, не знаючи, що сказати.
Потягнувши Наньгун Лююня, вона швидко крокувала за маленьким божественним драконом, на ходу намагаючись згострити пояснення для принца:
- Ця маленька штука... Це спеціальний інструмент, призначений для полювання за скарбами.
Звичайно, Дракоша відчув щось дуже цінне. Інакше навіщо йому було вилізти з її простору?
Принц Цзінь вже бачив маленького божественного дракона, але не знав, що його можна використовувати як детектор скарбів.
Зараз, в головному залі Дворця було абсолютно порожньо. Крім Нанґун Левуня і Су Ло тут не було нікого. Інші, розштовхуючи один одного руками і ногами, вже вдерлися всередину. Судячи з валяючих тут і там зубам та клочиками волосся, схоплення видавалася жаркою.
Маленький божественний дракон навіть не загальмував у головному залі і проворно ковзнув назовні.
Хоча Нанґун Левюнь не вірив у здатність цього маленького цуценя шукати скарби, він все ж не відставав. Хоч би що вона робила, хоч би якою зайнятою була — одна її присутність поруч було достатньо для його щастя.
Погана за дрібними бійками була недовгою. Коли вони зрештою зупинилися, дівчина втратила дар мови.
Місцем, в яке він їх привів, було ... було вхідом до головного залу! Ще недавно тут стояв натовп, обговорюючи, як розкрити печатку на воротах, щоб потрапити всередину.
Можливо, тут дійсно було заховано якийсь скарб? Якщо все справді так, то інші напевно позіхають, коли дізнаються.
А дрібна бійка не втрачав часу дармо: протягнувши передні лапки, почав наполегливо копати їх поверхнею землі. Його маленькі кігті були гострі загартовані клинків.
Наньгун Ліюнґ з подивом стежив за тим, як виглядає найсприятливіша цуценя, що своїми кігтями відштовхує каміння зі підлоги. А плитки-то були зроблені з неймовірно твердого Холодного Арканового Кам'я. І ось, цей магічний матеріал відправлявся в політ з кожним гребенями лапи цього дивного створіння.
Однак у наступній мить він зовсім забув про « країну » Пташача Су Ло і вражений втомою, що викопала їм ямку: він відчув неймовірний потік духовної сили.
Розділ 387.
Невже там захований скарб?
Наньгун Ляуню загруз у дірку, але з жалем зауважив, що вона жахливо маленька- щеня пролізе, а ось людина міг засунути туди хіба що руку.
Маленький бійка шустро пірнув у яму, а коли повернувся з його пащі виднілася маленька червона коробочка із сандалового дерева. Гордо перевалившись з лапи на лапу, він підійшов до Су Ло і урочисто виплюнув коробку їй в руки.
Вміння хвостиком зазирнути в очі своїй господині: « Та як я молодець, так? За що ти мене хвалиш?" Су Ло, розсміявшись, потріпала бійка по голові ічухала йому пузіко, що цілком задовольняло її особистого шукача скарбів. Він з полегшенням зітхнув і прикрив очі. Він так довго сидів у полоні, поїдаючи кристали і інтенсивно культивуючи. Так давно не відчував прохолодного вітерця в шерстці, і це свіже солом’яне повітря, мм ... Тепер, коли він так допоміг своїй господині, вона не буде замикати його одного в тій тісній маленькій кімнаті.
Суламітка продовжувала прати собаку, який приводив її до себе. Очевидно, той, хто її заперши, був набагато сильніший і вправніший від неї. Але це не засмутило дівчину, а дуже потішило її: якщо цю річ так ретельно заховали і захистили печаткою, то всередині дійсно щось корисне! А те, що сама вона відкрити коробочку не може - так а Нангун Люнь їй на що? Гріх не використовуватиме такої робочої сили, тим більше, абсолютно безкоштовну. Принаймні в матеріальному плані.
Су Ло перекинула коробку чоловікові:
- Ось, відкривай швидше і подивимося, що ж там всередині такого заховано.
Наньгун Левуні розгубився, перекладаючи свій погляд з коробочки на цуценя. От уже чого він не очікував, так це те, що цей дрібний кішок вовни насправді виявиться справжнім шукачем скарбів.
Так, з таким "інструментом" у них був неймовірний привілей для інших в цьому Дворце.
Погляд чоловіка ненавмисно застиг на Су Ло. Він вже звикли до неймовірної вдачі дівчини, і він з флегатичним спостереженням каже, що можливо не перебільшував своєї думки про « Аметисту Кристалальну рибу на дорозі».
-Земля, прийом! - Су Ло пощелкала пальцями перед носом принца Цзіна, бачачи, що він не поспішає прийматися за коробочку, а тільки відрешено п'ється то на неї, то під час бійок. Він був дуже невпевнений, що йому було важко повірити: чого застиг? Давай, відчиняй уже!
Наньгун Левуню мотав головою, повертаючись до себе здатність ясно мислити і зосередився на вивченні сандалової коробки.
Друк був занадто сильний для Су Ло, але Наньгун Люню вдалося пропарити його буквально за секунди. Після клацання на дзвоник кришка відкинулася, щоб зазирнути всередину.
Червона скринька з сандалового дерева лежала якась округла штуковина чорного кольору, приблизно з кулак дорослого чоловіка за розміром. Су Ло зауважила, що вона нагадує ручну гранату з її світу.
Наньгун Левуні знову шокований застиг. Су Ло уявила - що ж це за штука така, якщо навіть такого незворушного боввана, як принц Цзінь, проняло?
Чоловік обережно закрив кришку і відразу намалював зверху печатку, намагаючись навіть не дихати. Помітивши на собі здивований погляд Су Ло, він злегка посміхнувся:
- Не хвилюйся, це друк третього рівня, ти зможеш відкрити її в -любой момент. Таку річ небезпечно тримати незапертою.
- Та що, чорт тебе дери, це за річ? - Втративши будь-яке терпіння, вигукнула дівчина.
-Духовний Шар - зітхнувши відповів Нангун Люнь, - Така везіння прямо-таки лякає, чи знаєш. Ні, серйозно, як тобі це вдається?
-Фелікс Феліц, - буркнув дівчина і, помітивши недоумкуватий погляд принца, вирішила не пояснити й лише махала рукою: — Ти перебільшуєш. То ти хочеш пояснити мені конкретне, що це за чортівня і з чим її їдять?
- У це магічне пристосування можна запечатати духовну силу вмираючого експерта сьомого рівня або вище. Отже, в цьому Шарі прихована неймовірна енергія. Однак цей своєрідний « охорон» одноразового використання - укрити один день, вся його сила вийде назовні.