Розділ 381
Лі Аотянь, холодний фиркнувши і тупивши ногою, вихопив з-за спини величезний обосічний меч і приступив до методичного кросання воріт. Брама не була вражена, хоча на вигляд вона виглядала досить хліпкою.
Правда? Він же був експертом шостого рангу! Це неможливо!
Він не вірив у своє безсилля і знову влив духовний потік, від якого лезо завмерло та тихенько задзвенилося. Клідок зі свистом розсікав повітря, наносячи нові і нові рубальні удари, але все було марно - від дотику меча з стіною, яскраво-червоні візерунки на воротах, здавалося, почали виткати слабке сяйво. Тонкий захисний шар повністю покрив їх і мало того, що потужний удар Лі Аотяна його навіть не подряпав, так ще й його величезний меч з страшною силою відригнуло назад.
Завдяки швидкій реакції хлопець встиг схопити меча, а не то залишився б з розполоненою головою на плечах.
- Ці кляті ворота були запечатані експертом! - Розлючений, Лі Аотянь.
Крапринц теж скис.
Вони зробили все, що б дістатися до Дворця Аметистих риб раніше інших. Все заради того щоб увійти в нього першими і бути на крок попереду інших мисливців за скарбами.
Старші люди, які жили в період існування Дворця Аметистої риби, говорили, що перші шанси здобути скарб були набагато вищі від інших. Ось тільки про те, що вхід до палацу був запечатаний, ніхто нічого не згадував.
Завдяки цій затримці їх благополучно догнала яхта Нангун Люня.
Бієчен Юїн першим зіскочив на землю і відразу ж став свідком кронпринців. Усміхаючись, він звернувся до Лан Сюаня:
- Ти тільки подивися, як це мило з їхнього боку — замість того, щоб стрімголов влетіти до палацу і наодинці перекопати його зверху долі, вони вирішили ввічливо почекати нас!
Лан Сюань підняв брову і з посмішкою сказав:
- Щось мені підказує, що справа тут не в ввічливості. Та ці хлопці були б щасливі, втратиш ми десь по дорозі. Найімовірніше, вони стирчать тут тому, що у них просто сильець не вистачає, щоб увійти.
Обличчя наслідного принца пошвидло. Ці двоє знову заспівали і вирішили своїми насмішками вигнати його в могилу!
Губки Лан Сюаня зігнулися в легкій висміці і, забравши підборіддя, кинув гордий погляд на кронприца. Весь такий з себе гордий аристократ до мозку кісток.
Спроби Лі Аотіаня виявилися марними, але й у Феї Нефритового Озера. І навіть об’єднавшись з групою підспівав кронпринців, їхні зусилля були марні.
Наньгун Люцзюе не жартома розхвилювався: час перебування у храмі Аметистої риби був далеко не безмежний.
Цей палац з’являвся раз у 100 років. І кожного разу це щастя тривало лише один день. Тому кожна хвилина і секунда були дуже цінними. Це була справжня мука — відчувати, що ми не маємо до них навіть пальцем доторкнутись!
Відтоді як з’явився Нанґун Левюнь, нехтуючи поглядом чудових блискучих очей Феї Нефритового Озера був прикутий тільки до нього. Дівчина була в нього закохана з раннього віку, так що одного посила на пішалу прогулянку було їй явно не достатньо, щоб здатися і відмовитися від власних почуттів. Затулити її зовні, і вона виглядала дуже тендітною та ніжною — серце було міцне.
Помітивши руку Наньгун Ліюня, яка міцно стискала долоні Су Ло, Фея не змогла придушити борторожного подиху. Але, взявши себе в руки і покликавши на виручку весь свій самоконтроль, дівчина знайшла у собі силу променезаряднутися:
- Третій старший брат, тому що ми всі зібралися тут через Дворца Аметистої Риби, чому б нам не відкрити цей друк разом?
Спочатку Нанґун Льоунь проігнорував її, і тільки коли Су Ло відчутно щипнула його за руку, він все ж зволив підняти очі на Фею Нефритового озера. Щоправда, його погляд не приніс нічого приємного для себе — він застиг лише холодніше.
Розділ 382
Від такого "теплого" прийому Фея на секунду приміряла до місця, але все ж утримала посмішку. Дівчина з усіх сил намагалася зробити вигляд, ніби нещодавно на яхті принца Цінсія і зовсім не було.
-Третій старший брат, ти все ще дрейфуєш на мою випадкову нетактовність? Але я не спеціально. Якщо ти сердишся через це, я можу принести свої вибачення Міс Су, - її привітний вираз на мить тремтило, але вона все ж змогла утримати обличчя.
Наньгун Левуні посміхнувся, але все ще продовжував зберігати мовчання.
Побачивши це, Су Ло декілька з них були дуже обережними. Самоконтроль Лі Яояу і вміння взяти себе в руки не могли не захоплюватись, а перед ними була та сама спокійна, тендітна Фей Нефритового озера, яку вона побачила вперше у гірському Хребті.
Тоді на яхті дівчина, очевидно, всім показала, яку владу над її почуттями має Нанґун Люнь, оскільки його слова зачепили Фею так сильно, що та від образи не стрималися і дозволила побачити свою справжню природу. Однак здається, що тепер не так вже й легко буде змусити її втратити контроль над собою.
Спадкоємець, стиснувши зуби, видавив із себе щось на підробі посмішку і звернувся до Нангуна Люню:
- Другий молодший брат, поки ми тут розклаваємось, ми даремно витрачаємо дорогоцінний час, тебе так не здається? Я вважаю, ми всі повинні об'єднатися і зламати цю чортову печатку.
Чоловік лише дарував кронпринцю байдужим поглядом і ніжно потріпав Су Ло по голові:
- Останнє слово за моєю маленькою Ло Ло.
Від цих слів Наслідний принц просто застиг як бовван.
На долю секунди обличчя Феї Нефритового озера перекосилося в лютій гримасі. Але, швидко взявши себе в руки, вона знову начепилася до свого невгасимого, усміхнений вираз і сказала:
- Міс Су, позаду нас чекають люди. Ви ж не будете їх розчаровувати, так?
Су Ло озирнулася і побачила велику групу людей, що товпилися неподалік. На підтвердження слів Фейки вони люто закидали головами, осуджуючи погляд дівчини.
Су Ло закоїла очі і знехтувала Нангун Люню:
- Досить виставляти мене злодюжкою! Скільки разів я тобі говорила перестати нести всяку нісенітницю? Хоч кляп вставай ... А ну, з дороги!
Від цієї зворушливої промови всі присутні зі свистом втягнулися у холодне повітря.
Може, для Су Ло це і був їх звичайний діалог, але не для інших. Отже, тут і зараз було місце для сцена, аналогічна картина в маєток Су: все шоковано застилі та методично розгнівались.
Кожен знав, що Його Високість принц Цзінь непроста слив неймовірно жорстоко брутальною і кровожерливою людиною, так як же цій дівчині вдалося приборкати такого монстра? Вона або неймовірно хоробра, чи абсолютно безглузда. Раз вже наважилася в такому тоні звертатися до Його Вищості. Вона не лише нагрузла йому в обличчя, а й сміє йому щось вказувати!
Та ким вона себе посміяла?
Усі дивилися з шокованих перетворювалися в жалобні — усі були твердо впевнені, що тепер від маленької хамки мокрого місця не залишиться.
Як же засяяли очі Феї Нефритового озера! Вона знала, її старший брат, який в принципі добрими манерами не відрізнявся, більше всього на світі ненавидів непослух і відмови.
І як же розчарувалася Лі Яояу, коли замість очікуваного різанини, Наньгун Левюні, широко усміхнувшись, ще ближче притиснувся до дівчини, посміхаючись їй в очі.