Розділ 367.
Су Ло усміхнулася цьому вічному юнці і кивком голови наказала затягати бочонки з її вловом на яхту.
На той час небо вже заволокло темною димкою. Здійснилася місяць м'яким світлом розгнівала туман, сором’язливо визираючи через напливи хмар.
Раптом, з натовпу позіхнув натовп:
- Дивіться, що це?
Всі погляди відразу мітилися в правильному напрямку.
На поверхні моря була біла тінь. Через розпливчастий образ, тінь здавалася то близькою, то далекої, вона злегка гойдалася на хвилях і мерехтіла м'яким свічки, не дозволяючи чітко себе побачити.
Здивований погляд на Су Ло. Його губи скинулися в зачарованій усмішку.
Удача цій дівчинці просто... Серйозно, може Богиня удачі в свій час по трах-тибідогалася з кимось із смертних, в результаті чого і нагуляла це чудо? Це не можна зустріти кожного століття, але це сталося саме тут і тепер.
-Це ж... - Здавалося, очі Бієнн Юіна готові були вискочити з орбіт. Не зумівши більше вимовити ні слова, він безпорадно повернувся до принца Цзиню в пошуках підтвердження або спростування його здогадки.
Лан Суань, протерів очі і вирубувався так, що у всіх присутніх був почервонілий вуха, а всі присутні чоловіки шанобливо присвиснули.
-Це... просто ... немислимо. - Додав цензури в попередній тираді товариша Анья Мін, хитаючи головою і не відриваючись погляд від наближення білої тіні.
І тільки Су Ло відчувала себе повною чайником. Чи хтось уже може їй пояснити, що відбувається? Або тут якась колективна буйнодомішка? Якийсь культ великої білої тіні? Інакше навіщо ще всім так захоплено-шоковано п'ятися на цей рухомий нерозпізнаний об'єкт, коли можна з тим же захопленням таращуватися на гору спійманої нею риби? Це було неможливо.
- На яхту все, живо, — нанґун Люнь одерив дівчину за рукав і повів на корабель.
І не тільки він поспішив до свого корабля, а й через загадкову тінь згнавовим гачком: буквально всі зірвався з місця в забіг на коротку дистанцію до своїх засобів пересування. Найпомітніші вже відчайдушно веслували у напрямку білої тіні.
А навколо шуму моря заглушали викрики збудженої натовпу, серед яких більш-менш чітко можна було розібрати тільки « Дворець аметистих риб».
Не так, щоб стало зрозуміліше, але вже хоч щось.
Нарешті, коли Су Ло з'явилася на яхту, вона полюбляла, що ж це за звір-то такий, "Дворець Аметистих риб". Однак замість відповіді на це запитання, з’явилися шоковані погляди. Першим подав голос Бієнн Юін, розгублений потираючи макушку:
-Сестренка, ти з якої печери вибралася, якщо ніколи не чула про Дворця Аметистих риб?
Підприємливий Лан Суань сказав:
-Сестренка, як щодо обміну — інформація за рибу? Сотню Аметистих колючок і ти будеш знати все про цей палац, по руках?
- А ну геть звідси! - Бієнн Юїн буквально відпихнув на Су Ло чоловіка: - Ти не обнаглів годиною? Всього за одну пропозицію вимагати сотню Аметистих колючих риб... І не соромно тобі?
Су Ло з нетерпінням чекала продовження концерту одного актора в обличчі Бієнн Юіна, і він негайно пішов: чоловік схилився до Четвертої Міс і, хуліганисто підморгнувши, сказав:
-Сестренка, у мене найкращі ціни. Двадцять відсотків знижків: я представлю тобі всю необхідну інформацію всього за 80 рибок! Запропонуй свою роботу. Майже собі в збиток працюю.
Су Ло закотила очі до неба, тримаючи усмішку. Ну і дурник, однак!
Дівчина обернулася і запитала Нангун Люня.
Біечен Юін був зацікавлений, що навіть принц Цзінь — то точно їй нічого не скаже за так, коли він був жорстоко розчарований.
-Дворець Аметистих риб — це, як видно з назви, місце, пов'язане з аметистими Колючими рибою, - ніжно пограючи з пальцями дівчини, без вагаючись почав пояснювати Наньгун Льюнь: - Він приходить у кращому випадку раз сто років і як магніт притягує до себе всіх експертів бойового мистецтва. Кожне з них супроводжується величезною бійнею.
Чоловік мовчав, що сьогоднішнє явище Дворца він поєднує саме з Су Ло та її неймовірним ваговим виловом Аметистових риб.
-Бойня? - Кривіла мсьяку дівчину.
Наньгун Левуні ніжно розтріпнув її волосся. На його обличчі промайнула похмура фраза.
Розділ 368.
-Саме, - відповів Нанґун Люнь: - У Дворце Аметистих риб сховає незліченні скарби на будь-який, навіть найбільш прив'язаний смак. Тому й конкуренція там слабка.
-А чому цей Дворецький з'являється лише раз у сотню років?
- Звичайно, ніхто не знає цього. Єдина інформація, яку ми маємо - це те, що там сховані незначні багатства, чоловік окинув очі безліч кораблів, безстрашно і відчайдушно розсипаючи воду в пошуках білої тіні: -Думаєш, всі ці люди пройшли через смертельне смерчі лише заради однієї рибки? Ні, головною причиною є надія на зустріч з Палагою Аметизму.
Це означає, що лише раз у сто років. Звичайно, кожен боявся пропустити саме « тот» рік, коли Дворець подвоїть з'явитися перед ясні очі простих смертних. Адже неможливо було визначити, який рік стане щасливим, так що все, що їм залишалось - не пропускати жодного шансу схопити вдачу за хвіст.
А ось сама « синя пташка» очевидно була спіймана Су Ло. Він лише похитав головою, знову піднявшись удачу маляти.
Су Ло не відривала очей від Творця, з нетерпінням очікуючи приходу на місце. Однак хоч би як швидко вони пливли, біла тінь не наблизилася до сантиметра.
Яхта Наньгун Люня по праву вважалася найкращою і найшвидшою, саме вона очолювала цей масокський похід на Палац. Слідом за нею нісся корабель кронпринца на всіх вітрилах.
Обличчя Наньгун Люцсуе просвітило: тінь відчаю перетворилася на проблиск надії. Хто б міг подумати, що у такій безвихідній ситуації він обов’язково повернеться до нього обличчям! Як кажуть, не було б щастя...
Лише мить тому він мало не залишився без останніх трусів, але світло забило в кінці тунелю: неймовірний шанс, що випадає всього раз на сторіччя! Дворець Аметистих риб з'явився в той момент, коли він сам був на межі краху і тотального розорення! За чутками, у цьому Дворці тавалися неповні скарби і якщо йому пощастить, він зможе не тільки розрахуватися з мерзкою сім'ї Су, але й сам в накладі не залишиться!
« Вони вирубували мене до нитки, хоч би як там було в наступному житті, потворні" (Сміх)
- Дивіться, це ж... - Біечен нахмурився: з їх яхотою раптово врізався скіф. (П.п: як видав інтернета, скіф - вид гоночний човна)
На носі човна стояли двоє. Чоловік був одягнений в чорнильно-синю вишиту одяг, оперезовану незвичайним нефритовим поясом. Від нього падали хвилі, які загрожували ауру. Жінка була одягнена в білі шати з голови до ніг, будучи собою іномірну фею, немов ширяє над головами простих смертних. Уся її витончена, прекрасна і піднесена — такі як вона, навіть у туалеті по маленькому мабуть вишукано сідають.
-Ли Яояо? - Видихнув Лан Суань. Тінь набігла на його обличчя. Коли він відновив самовладання, то кинув оком на обличчя Нангун Люня і потім ковзнув по мордашці Су Ло.
Як уже було відомо, Фея Нефрітового Озера — подруга дитинства Нанґуна Люня, яка має почуття до чоловіка, з яким вони виростали, не є товариською людиною. Зазвичай їхні зустрічі були досить банальні і нудні, але тут і зараз... Наньгун Левуні всім кінцівками зв’язуються за його маленькою Ло, як же Лі Яояо?
Бієчен Юїн, Лан Суань і Анья Мін багатозначне переглянулися та приєднались до Нангун Левуня. Мабуть, це тріо було в очікуванні жіночих боїв без правил.
І яке ж розчарування це принесло!
Наньгун Левуні зовсім не відреагував на появу його подруги дитинства, а лише притиснув до себе Су Ло.
А ось дівчина удостоєна новоприбулим поглядом на льодовий бік. Фейка Нефритового озера... Яка зустріч. Тут сталася жахлива несподіванка — жінка, яка намагалася неодноразово її вбити.
« НаЬгун Люньє, як ти поведешся цього разу? Знову ти захистиш цю муху від бід і викриття? "