Розділ 298.
Однак... Факти - це вперта річ.
Та й в принципі залишатися у своїй « невірності» і далі залишалося все складніше: отримана травма давала про себе знати, численні внутрішні рани розривали тіло зсередини.
А зараз, Лю Потьян не міг подбати про себе самого, що вже говорити про залишилися без ніякої енергії і захисту Лу Ченге?
А справи цього юнака були дуже погані. Не в силах зупинити величезну Ладонь, Лю Ченгенґ був з силою запечатаний оною у підлогу, запрацювавши численні переломи кісток лицьової частини черепа, ребер і кінцівок. Удар виявився настільки сильним, що в підлозі утворилася здорова яма у вигляді долоні, де щасливо провалилося тіло хлопця. Ось так і валявся там, залишками обличчя вниз, ковтаючи жовту бруд, сльози та власну кров.
У бідниці всі внутрішні органи наблизилися до стану коржі, кожен подих — не те, що рух — заподіяв йому нестерпний біль і муку.
Бачити, Су Ло так розстроїли його горющі постанини, що вона вирішила його добити з «милосердя», зробивши ще одну тіньову руку.
Але Люнґфенг, чому вона не оцінювала доброти і ще більше засторонила — знову ця тінь! Він не розумів, звідки у його ворога стільки енергії на створення такої потужної штуковини? Ніби в ньому нескінченне джерело сили заныкан!
Проте всі ці роздуми вилетіли з його принизливої голови, оскільки « милосердя» знову нависла над ним і чітко натякала про свої наміри. Бідолаха трохи прямо на місці дух не спустив від страху і жаху.
Хвилину тому, він боковим зором помітив начаючуся і майже відразу ж спалахнула битва між його дідом та принцем Ціннем. І коли він закінчував, на жаль, не заради Лю Потьяна — тепер йому було нудно чекати допомоги. Наївно сподіватися, що він зможе зберегти своє життя тільки тоді, коли стане онуком старійшин Лю.
Заїкаючись і зливаючись кров'ю, з його розбитих губ донісся гучний крик:
-Я...
Але Су Ло вирішила не чекати його « здаюсь » і навалила на живого Молодого пана сім'ї Лю величезну тінь.
Четверта міс Су, звичайно, як кожна леді, не злопам'ятна ... просто зла і пам'ять у неї хороша. Вона добре пам’ятала, як нещодавно цей розлютований молодий чоловік намагався її вбити. І навіть якусь мерзенну мітку на неї поставив, поганець! А якби Наньгун Люня не був поруч? Дівчина несхвально роздратувалась, коли подумала про такий результат.
Не чекаючи на чергове нудьгування Лю Ченгенга, Су Ло замітила в нього викопаний з рукава кинджал, який, над яким пришвидшується імпульс, нісся прямо до горла юнака.
Лю Чанґфенг зібрав всю волю в кулак і величезним зусиллям відкотився у сторону. Боже, невже його противник дійсно збирається його вбити?
Цим рухом Лю Ченгфенґ зміг врятуватися, хоча не весь — кинджал запрягав йому зап’яте в м'язи і суглоби, наче розпечений ніж у масло.
-АаAa! - Пуще старого заволав юнак. І звідки тільки сили взялися так по підлозі кататися, притискаючи обрубок руки до грудей? Зовсім недавно навіть на ліктах не міг піднятися, а зараз геть як розактивний. Тваринна сила болю!
Незважаючи на всі зусилля Лю Чангфенга затиснути рану, кров продовжувала зрошувати своїм багряним кольором його обличчя, руки, одяг, землю під ним ... Повітря провіщалося металевим запахом.
Люб'язний Потьян, і сам ледве на ногах стоїть вбік, намагався поглядом спопелити дівчину. Але він дуже старався.
Куток губ Су Ло смикнувся в холодній висміці, коли вона байдуже кинула:
-Бой ще не завершено.
І наступна тіньова долоня зависла над такою рідною багатострадальністю Лю Ченгенга.
Хм, це було всього лише зап'ястя. Якщо взяти до уваги методи, які використовував Лю Ченґфенг проти неї, то можна сказати, що вона помилувала його і він легко витримався.
Але ситуація виглядала досить комічно. Лю Жосюе втратила свою праву руку, тоді як Лу Ченгенґ — ліву. Вони так чудово доповнюють один одного, прямо ж таки сімейна ідилія!
Лю Чангфенґ вже досить натерпівся від тіней долоні, і втрата власної кінцівки він уже не витримав:
- Я визнаю поразку! Я програв! Програв! Будь ласка, зупинись! Досить!
Він не тільки випив у горло, але й плакав від крокодилячих сліз. І все змішалося - сльози, соплі, кров... Жахливе видовище.
Потьян, не маючи особливої співчуття до свого внука, а лише соромившись його приниження, сказав:
- Негайно піднімися!
Потім він повернувся і подивився на Нанґун Люня. Його тон був різким, але все ж він з усіх сил намагався придушити гнівне полум'я у своїй грудях:
-Ваші Високість, Ви всі бачили. Цей негідник позбавив Лю Чангфенга руки. Що ви збираєтеся з цим робити?
Зіткнувшись з агресивними словами Лю Потьяна, Наньгун Ліюнґ навіть не змінився в обличчя. Він залишався абсолютно спокійним. Він подивився на старого хлопця Лю і неквапливо проговорив:
- Що я збираюся робити?
-Гм! Так, що Ваша Високість збирається зробити? Або Ви хочете сказати, що у мого внука рука була відрізана за просто так? - Тепер, коли Лю Потьяна була відома приголомшлива сила Його Височності принца Цзіня, він більше не сміявся діяти нагляну, як раніше. Все ж він відважився пояснити свої помилки.
Якщо громадськість раптом стане відомо, що Лю Ченгенг відрізав руку якомусь хлопчиську, це дуже шкідливо вплине на його власну репутацію. Як же старійшина сім’ї не міг захистити свого потомка! Як він потім на людей здасться?
Наньгун Люуні сміявся, коли його дражнили. Він ліниво вимовив:
-В час бою на кона чекає життя, чи Ви безпечно пробігли вухами це мудре виречення?
"Ох, Ваша Високість принц Цзинь. Не міг би ти бути трохи ввічливішим, врешті-решт, ця людина все ще залишається батьком прем'єр-міністра Лю..." Су Ло відвернулася, щоб не дати бог не зустрітися очима з Нангун Люнем.
- Він є прямим потомком сім'ї Лю! - перейшов на ультразвук Лю Потьян. Його обурення не було меж.
Наньгун Левюні лише ліниво відповів:
-Хіба він втратив щось важливе? Це всього лише рука. Що ви так сильно розважалися? Адже ніхто не помер, поки що. А взагалі, це честь для чоловіка - загинути в бою. Не будете ж Ви йому все життя пелюшки міняти і спіралі підтирати?
Отже, принц Цзінь збирався захищати Су Ло до кінця.
-Так... як це... Хм, хм. - Лю Потьян був розлючений, він люто розсміявся: - Не думайте, що ми залишимо все, як є! Якщо ви хочете захистити цього омертвого хлопця, то краще не випускайте його за межі Королівської резиденції. В іншому випадку, пх ...
Закінчивши говорити, Лю Потьян простяг руку вперед, щоб забрати бронзову пластинку на підносі. Проте, його випередила інша бліда кінцівка.
-Ваші Високість! - Лю Потьян вирішив поки проковтнути таке нешанобливе ставлення до власної персони і розібратися з цим пізніше. Тепер він планував забрати своє майно і змитися з цього непридатного будинку, поки є на чому зм’ятися.
Наньгун Левуні нахмурився, з презирством дивлячись на Старашину сім'ї Лю :
-Лю Потьян, Ви ж вже не дитина. Слово не горобець, все таке. То чого це Ви тут удумали?
- За своїми словами стежте, молодий чоловік! - Лю Потьяна не було межі!
Цей молодий чоловік спочатку серйозно поранив його своїми ударами, а тепер вирішив добити палицями промов. Так важко було контролювати гнів, і він з усіх сил падав назовні.
- Хіба я сказав щось неправильне? За кілька хвилин до цього ця бронзова пластинка була поставлена на кон в дуелі. Оскільки Ви програли, вам слід змиритися з тим фактом, що тепер вона більше Вам не належить.